Будова головного мозку людини.

Частки (доли) кори і області, пов’язані з відчуттями

Левое Правое

полушарие полушарие

Великі півкулі людського мозку. Вигляд ззаду і згори

Вид мозку людини збоку. Найважливіші сенсорні й рухові зони кгм.

Інформація від усіх органів чуття, пов’язана з програмами рухів, об’єднується лобовою корою, яка представляє собою вищий рівень мозкової регуляції психіки та поведінки

Розріз мозку в серединній площині.

Нервові волокна, що поширюються на велику поверхню КГМ і які походять з одного джерела – ретикулярної формації

Комплекс мозкових та інших органічних структур, що беруть участь у сприйнятті, переробці та зберіганні специфічної інформації, пов’язаної з діяльністю окремих органів чуття, І. Павлов назвав аналізатором. Цим словом він позначив відносно автономну органічну систему, що забезпечує переробку специфічної сенсорної інформації на всіх рівнях її проходження через ЦНС.

Відповідно до основних органів почуттів виділяють: зоровий, слуховий, смаковий, шкірний і деякі інші аналізатори.

Кожен аналізатор складається з трьох анатомічно різних відділів, що виконують спеціалізовані функції в його роботі: рецептора, нервових волокон і центрального відділу, який представляє собою ту частину ЦНС, де сприймаються і переробляються відповідні подразники (раздражители) та зберігаються спогади про них.

Поверхня кори головного мозку являє собою верхній шар переднього мозку, утворений в основному вертикально орієнтованими нейронами, їх відростками-дендритами і пучками аксонів, що йдуть від цих клітин донизу, до нижчерозташованих відділів мозку, а також аксонами, що надходять від нижчележачих мозкових структур.

За особливостями розподілу нейронів у шарах (слоях) кори, їх величині і формі, всю КГМ поділяють на ряд областей: потилична, тім’яна, лобова, скронева (затылочная, теменная, лобная, височная), а самі ці області – на більш дрібні поля, відмінні один від одного за своєю структурою і призначенням.

Відповідно до найбільш поширеної класифікації, запропонованої К. Бродманом, КГМ ділять на 11 областей і 52 поля. В найбільш розвинених її полях є 6–7 шарів нервових клітин, а кількість шарів залежить від давнини (древности) відповідної ділянки кори.

За часом появи відділів КГМ в філогенезі, її підрозділяють на нову, стару і давню (древнюю).

Нова кора в процесі розвитку поступово збільшувалася і зайняла більше місця, ніж стара і давня (95,6 % площі КГМ). Давня кора (0,6 % площі) влаштована найбільш примітивно. В ній всього один шар нервових клітин, який не повністю відділений від підкіркових структур. Стара кора (2,6 % площі) також складається з одного шару, але він вже повністю відокремився від підкірки.

Багатошарність нейронів характеризує саме нову кору, яка крім власної складної структури має ще досить розвинені зв’язки всередині себе і з усіма іншими відділами мозку.

В КГМ надходять імпульси, що йдуть від підкіркових структур і нервових утворень стовбура мозку; в ній же здійснюються основні психічні функції людини. Аферентні імпульси надходять в КГМ в основному через систему специфічних ядер таламуса (скупчення нервових клітин), причому його волокна закінчуються в так званих первинних проекційних зонах КГМ. Ці зони є кінцеві коркові структури аналізаторів.

Наприклад, коркова зона зорового аналізатора розташована в потиличних відділах великих півкуль, слухова займає поля у верхніх відділах скроневих часток, шкірна чутливість представлена полями сенсорної зони, нюхові відчуття локалізовані в більш давніх відділах КГМ. З рухами в КГМ переважно пов’язана моторна зона. У цій же області топологічно представлені окремі рухомі (движущиеся) частини тіла. Приблизне їх співвідношення ілюструється схемою, розробленою У. Пенфілдом.

Треба зауважити, що мова в КГМ локалізована в кількох центрах, і її місце розташування є найбільш широким і складним. Один мовний центр локалізується в лобових, інший в тім’яних, третій у скроневих долях. Це свідчить про особливу важливість мови в регуляції психіки та поведінки людини.

У людини мозкове співвідношення мовної функції асиметрично, воно локалізовано головним чином в лівій півкулі (у людей, для яких провідною є права рука). З роботою лобових часток КГМ співвідносяться свідомість, мислення, контроль поведінки (префронтальна і премоторна зони).

Явище функціональної асиметрії великих півкуль мозку поширюється на ряд психічних функцій. Ліва півкуля у своїй роботі виступає як провідна у здійсненні функцій, пов’язаних з промовою: читання, письмо, рахунок, логічна пам’ять, абстрактне мислення. Права півкуля пов’язана із здійсненням психічних функцій, які протікають на чуттєвому рівні.