- •Тема лекції:
- •МЕТА ЛЕКЦІЇ: Ознайомитися з будовою молекул імуноглобулінів і вивчити їх основні властивості та
- •Антитіла (АТ) – це особливі розчинні білки з певною біологічною структурою (імуноглобуліни), які
- •Структура основної чотирьохланцюгової одиниці імуноглобулінових молекул
- •Молекула антитіла складається з двох типів поліпептидних ланцюгів: важких (Н – hight) та
- •Будова молекули антитіла
- •Різноманітність будови гіперваріабельних ділянок молекули імуноглобуліну
- •Будова молекули антитіла
- •Протеолітичні фрагменти молекули антитіла
- •Протеолітичні фрагменти молекули антитіла
- •Просторова (а) та схематична (б) будова молекули імуноглобуліну:
- •Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig M
- •Структура IgМ людини
- •Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig G
- •Структура IgG1
- •Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig
- •Структура секреторного IgА (sIgA) людини
- •Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig D
- •Структура IgD людини
- •Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig
- •Структура IgЕ людини
- •Моноклональні
Будова різних класів імуноглобулінів та їх функції - Ig
Е
Концентрація Ig Е в нормальній сироватці дуже низька (0,00005 мг/мл), але їх функції дуже важливі. Вони проявляють свої функції при паразитарних інфекціях та у випадку алергічних реакцій.
При контакті з алергеном синтезується велика кількість Ig Е, які в свою чергу активують тучні клітини та базофіли, що секретують комплекс медіаторів (гістамін та серотонін), які викликають алергічні реакції. Ig Е лежать в основі таких захворювань, як бронхіальна астма, сінна лихоманка, атопічний дерматит, анафілактичний шок. Тому Ig Е – головні медіатори алергії.
Важливо! Якщо в сироватці крові ідентифікують велику кількість Ig Е – це свідчить про наявність паразитарних інфекцій або алергії.
Структура IgЕ людини
Вуглеводневі
ланцюги
Молекула IgЕ може розщеплюватися під дією ферментів F(ab’)2, Fc та Fc’. Шарнірна область відсутня.
Моноклональні
антитіла
Відомо, що антитіла, що утворюються в організмі в відповідь на введення антигену (бактерії, вірусу і т. ін.), є білками, що називаються імуноглобулінами і захищають організм від хвороб. Але будь-яке чужорідне тіло, яке вводиться в організм, це суміш різних антигенів, що будуть збуджувати продукцію різних антитіл. До того ж в сироватці крові імунізованих тварин антитіло завжди є сумішшю, що складається з антитіл, які продукуються різними лімфоїдними клітинами. Та для практичних цілей необхідні антитіла одного типу, тобто моноспецифічні сироватки з одним типом антитіл. Очистка одного типу антитіл від сумішей – справа дуже складна і трудомістка. І ось в 1975 р. Келером і Мільдштеймом був розроблений спосіб отримання гібридів між лімфоцитами мишей, імунизованих перед цим якимось антигеном і культивуванням пухлинних клітин кісткового мозку (мієломними клітинами).
Ці гібридні клітини отримали назву гібридоми. Вони об’єднали в собі здатність лімфоциту утворювати необхідні антитіла (одного типу) і здатність пухлинних безкінечно довго розмножуватись на штучних середовищах. Культивуючи гібридоми, а потім імізуючи ними тварин, можна отримати антитіла необхідного типу і в необмежених кількостях. Показано, наприклад, що з 50…100 мишей можна отримати грами моноклональних антитіл. Моноклональні антитіла, отримані вказаним способом, зараз використовуються в різних областях медицини і біології.
Виробництво моноклональних антитіл займає зараз одне з провідних місць в біотехнології. Крім широкого використання в фундаментальних дослідженнях вони застосовуються для отримання препаратів біологічно активних речовин високої чистоти, широко використовуються як діагностичні реагенти, наприклад для визначення груп крові. Моноклональні антитіла виявились перспективними для лікування ряду захворювань, і в особливості для лікування злоякісних пухлин.