Тема 8 ринок похідних фінансових інструментів

Мета: з’ясувати причини появи та розвитку похідних цінних паперів

ПЛАН

8.1 Економічна сутність та класифікація похідних фінансових інструментів.

8.2 Характеристика основних похідних цінних паперів.

Література:

1. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету” Львівська політехніка”, 2004. – с. 126- 134.

2. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. К.–«Каравелла», Львів: «Новий Світ-2000», 2002. – 304 с. , с. 150-163

3. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: Монографія.-К.: КНЕУ, 2001.

4. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, с. 237- 266.

5. Сохацька О.М. Міжнародні ф’ючерсні ринки: теоретико-методологічні аспекти: Мо­нографія.-Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 454 с.

6. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2006, с. 90-166.

8.1 Економічна сутність та класифікація похідних фінансових інструментів

Особливості похідного цінного паперу полягає в тому, що він випускається на основі вже емітованих класичних цінних паперів – акцій та облігацій. Поява і розвиток похідних ЦП пояснюється:

• можливістю страхування (хеджування) спот-угод шляхом укладання строкових угод на ЦП;

• потребою фінансового ринку в створенні нових фінансових інструментів;

• потребами спекулянтів ЦП.

Похідні цінні папери мають назву деривативи – це стандартний документ, що засвідчує право або зобов’язання придбати чи продати ЦП, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених умовах в майбутньому. Всі деривативі є строковими фінансовими угодами.

Роль ринку деривативів:

• перерозподіл ризиків;

• розширення інвестиційних можливостей учасників ринку.

Види деривативів: форварди, ф’ючерсі, опціони, свопи, варанти.

8.2 Характеристика основних похідних цінних паперів

Продавець похідного цінного паперу при укладанні угоди займає коротку позицію (продав певну кількість цінних паперів, яких у нього в наявності немає). Покупець відкриває довгу позицію (він купив більше цінних паперів, ніж продав). Звернемо увагу на головні особливості кожного з видів похідних цінних паперів.

Форвард – контракт, згідно з яким продавець погоджується доставити у визначений термін певний реальний товар в майбутньому (за визначеною фіксованою ціною у визначений строк). Форвардні контракти не стандартизовані, їх умови визначаються шляхом переговорів між сторонами, що укладають контракт (укладається поза біржею, тому гарантії немає). Можливість відмови форвардного контракту тільки за взаємною угодою.

Ф’ючерс – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов’язання продати (придбати) відповідну кількість ЦП (товарів, коштів) у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту. Відмова від виконання ф’ючерсної угоди тільки з згодою іншої сторони.

Ознаки ф’ючерсів: торгівельний характер угоди, обов’язковість, уніфікованість (стандартизованість за всіма реквізитами), біржове опосередкування, часовий характер, непрямий зв’язок з реальним товаром.

Рушійні мотиви учасників ф’ючерсної угоди: прагнення зменшити витрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, отримати прибуток на різниці цін. Позичальники укладають ф’ючерсні контракти на продаж, а кредитори – на купівлю фінансових інструментів. Ф’ючерсі дозволяють отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій.

Біржа є гарантом виконання ф’ючерсу, через що в розрахунковий палаті для покупця і продавця відкривається маржевий рахунок, на який перераховується початкова маржа. Кінці ділового дня визначається варіаційна (змінна) маржа: для одних це сума виграшу, для інших –програшу.

Опціон – стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання у емітенту опціону (опціон на купівлю) чи на його продаж (опціон на продаж) у термін, визначений в ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною при укладання угоди.

Право вибору здійснити або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціону. Тому ризик між покупцем і продавцем розділений нерівномірно.

Опціон має ряд ознак, які характеризують різні його властивості: тип опціону та позиція учасників угоди.

Існують два типи опціонів:

• опціон на купівлю, або опціон покупця чи опціон кол;

• опціон на продаж, або опціон продавця чи опціон пут;

Купуючи опціон кол, покупець придбає право купити у продавця опціону указаний у контракті актив у домовлені терміни за ціною виконання або відмовитися від цієї купівлі.

Купуючи опціон пут, покупець придбає право продати продавцеві опціону вказаний у контракті актив у встановлені терміни за ціною виконання або відмовитися від цього продажу.

Ціна опціону, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Вона визначається рядом факторів: біржовим курсом ЦП, дисперсією біржового курсу, базисною ціною, строком опціону, очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів.

За купівлі продажу опціону продавець виписує його і передає покупцеві, одержуючи премію. Покупець опціону розглядає премю як плату за придбання певних прав за опціоном. Продавець опціону розглядає премію як компенсацію за ризик, що виникає під час купівлі продажу ЦП. Премія залишається у продавця, незалежно від того, скористається покупець опціону своїм правом чи ні.

Випуск опціонів та ф’ючерсів здійснюється як у паперовій (документарній) так і безпаперовій формах.

Варант – різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітент протягом певного періоду за певною ціною. Варанти можуть випускатися лише відкритими АТ і тільки в документарній формі. Термін дії не більше 1 року.

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюється нові фінансові інструменти, шляхом їх комбінації: стренг, стред, стріп, серед.

Своп – контракт між двома учасниками на право обміну певною сумою валюти, цінних паперів, процентних платежів на умовах, зафіксованих в договорі.

Контрольні питання:

1. Що таке деривативи?

2. Які причини появи та розвитку похідних фінансових інструментів?

3. Чим відрізняється форвардна угода від ф’ючерсної?

4. Які особливості обігу опціонів та ф’ючерсів?

5. Назвіть функції та роль похідних фінансових інструментів.

6. Як вирозумієте категорію «хеджування»?

7. Що таке варант?

8. Назвіть основні види комбінованих опціонів.