ЛЕКЦІЯ 1

ЛЕКЦІЯ 1

ПОЛІТОЛОГІЯ: ЇЇ ПРЕДМЕТ І МІСЦЕ В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ НАУК

План

1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.

2. Предмет, методи, категорії та закономірності політології.

3. Функції політології і її місце в системі суспільствознавства.

1. Поняття “політологія” походить від двох грецькіх слів: politike – державні, суспільні справи і logos – слово, вчення. Об’єднання цих двох понять означає, що політологія – це наука, вчення про політику.

Походження поняття “politike” пов’язане з старогрецьким містом-державою – полісом, який являв собою форму суспільного устрою античної Греції. Цей устрій спирався на економічний і державний суверенітет вільних власників і виробників-громадян поліса. Останній передбачав для кожного громадянина можливість, а нерідко і обов’язок, в тій чи іншій формі – перш за все у формі голосування у народних зборах – приймати участь у вирішенні питань життєдіяльності полісного співтовариства. Наявність особливої діяльності, зв’язаної з участю людей у вирішенні питань полісного життя викликала необхідність позначення неї коротким терміном. Саме ним став термін “політика”, який міцно впровадився в життя після появи однойменного трактату Арістотеля про державу, управління і уряд.

Політика як специфічна діяльність людей стала предметом наукового дослідження ще

• глибоку давнину. Спочатку знання про політику було складовою частиною філософії. Але вже в античні часи з’являються і спеціальні трактати, присвячені аналізу політичної діяльності. До цих трактатів відносяться, наприклад, “Закони” і “Держава” Платона, а також вищезазначений трактат Арістотеля “Політика”.

Вагомий внесок в становлення політології як науки зробив видатний італійський мислитель епохи Відродження Нікколо Макіавеллі ( 1469 – 1527 рр ). На відміну від мислителів античності, які не виділяли політологію з етики і філософії, Макіавеллі розглядав вчення про політику як самостійну галузь знання. В центрі його вчення стояла проблема державної влади. Макіавеллі підпорядкував політичні дослідження вирішенню практичних завдань державного життя.

Наукового характеру дослідження політичної дійсності набувають у ХІХ столітті, коли вчені почали вивчати поведінку людей у зв’язку з їх участю у державному управлінні, використовуючи наукові методи. В цей період виникають також наукові заклади, що спеціалізуються на дослідженнях в сфері політичних відносин. Першою з таких закладів була створена у Франції у 1871 році вільна школа політичної науки (нині – Інститут політичних досліджень Паризького університету ). У 1880 році була заснована Школа політичних наук у Колумбійському коледжі США, а у 1895 р. – Лондонська школа економічної і політичної науки.

З другої половини ХХ ст. науку, яка виробляє теоретичні уявлення про державне управління, почали називати політологією. З 1949 року діє Міжнародна асоціація політичної науки, створена з ініціативи підрозділу ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), метою якої є подальший розвиток політичних досліджень (див. схему 8).

Тенденції розвитку			Політологія як			Глобальні проблеми
			наука досліджує
політичної сфери						людства

Політичні процеси		Міждержавні
		відносини

Політичні системи		Історія політичних		Політична свідомість
		учень

Схема 8. Структура політології як науки

.Як самостійна навчальна дисципліна політологія почала складатися з кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли в Західній Європі і в США з’явились перші її кафедри. У системі вищої освіти вона почала поширюватись з другої половини ХХ століття. У 1948 р. ЮНЕСКО рекомендувала курс політології для вивчення у вищих навчальних закладах своїх країн – членів. Всі західні держави і деякі держави Східної Європи взяли до уваги цю рекомендацію. Після ліквідації тоталітарних режимів у Східній Європі політологія стала загальнообов’язковою дисципліною в усьому цьому регіоні. В Україні рекомендація ООН була реалізована лише через 40 років – перші кафедри політології з’явилися у 1989 р. Нині ця дисципліна викладається в усіх вищих навчальних закладах України (див. схему 9).

Політичні інститути, їх будови і функціонування

Права, свободи та обов’язки громадян

Політичні процеси, події і проблеми

Об’єкти та суб’єкти політичних процесів

Політологія	Роль особи у політичному
	житті
як навчальна
дисципліна
дає знання
про:
	Політичні концепції

Політична свідомість та		Світовий політичний
культура		процес

Схема 9. Політологія як навчальна дисципліна

2. Політологія як і будь-яка наука, має свій об’єкт і специфічний предмет дослідження. Об’єктом політології є політична сфера суспільства, тобто сфера суспільних відносин, пов’язана з взаємодією різних спільностей людей – класів, соціальних груп, прошарків, націй і народів. Вона включає в себе також соціальні інститути і організації, якими опосередковується ця взаємодія. Найважливішим з цих інститутів є держава. Участь в державних справах, визначення форм, завдань, змісту діяльності держави і є політикою – головним змістом діяльності людей у політичній сфері.

Однак політичну сферу суспільства вивчають також філософія, історія, соціологія, теорія держави і права, інші науки. Кожна з них розглядає політичні процеси під специфічним кутом зору, тобто має свій предмет вивчення. Яким же є предмет вивчення політології?

Предметом політології є, головним чином, феномен політичної влади. Політологія покликана досліджувати сутність політичної влади, її інститутів, закономірності їх виникнення, функціонування, розвитку і змін.

Слід зважати на те, що число спеціальних тем, що їх вивчає політична наука, постійно зростає. Це спричиняється еволюцією політичного життя і ще більшою мірою застосуванням політики до дуже широкого кола сфер людської діяльності, а також великою інтелектуальною активністю дослідників політичної проблематики, складністю самого об’єкта, який вивчається.

Поняття “метод” означає шлях, спосіб дослідження явищ і процесів дійсності. Вивчаючи конкретні явища і процеси політологія використовує різноманітні методи, а

саме: діалектичний, емпірико- соціологічний, порівняльний, системний, біхевіоричний та ін.

Діалектичний метод дає можливість розглядати процеси, явища політичної сфери в їх становленні й розвитку, у взаємозв’язках, протиріччях, взаємопереходах і т.п. Охоплюючи політику в усіх її взаємозв’язках і опосередкуваннях, цей метод дозволяє виробити найбільш загальні поняття і категорії політичної теорії, виконує об’єднавчу роль у всій сукупності досліджень у сфері політики. Принцип історизму, який є ключовим

• діалектичному методі, забезпечує виявлення закономірностей становлення, розвитку і зміни політичних систем.

Емпірико-соціологічний метод у політології являє собою сукупність прийомів і методів конкретних соціологічних досліджень, які спрямовані на збирання і аналіз фактів реального політичного життя. Цей метод набув широкого розповсюдження у політології на Заході. Тут склався відносно самостійний напрям – прикладна політологія, яка орієнтується на практичне застосування результатів соціологічних досліджень у політичному житті. Ці дослідження, їх результати виступають як товар, замовником і покупцем якого є центральні і місцеві органи влади, політичні партії, державні установи, приватні фірми.

Суть порівняльного методу – у зіставленні двох і більше політичних об’єктів, які мають подібні риси. Цей метод дозволяє через зіставлення вичленити загальне і особливе

• багатоманітності політичних явищ різних політичних систем, виявити головні тенденції розвитку політичних процесів. Застосування порівняльного метода вимагає правильного вибору предметів і явищ, які будуть зіставлятися, підлягати науковому спостереженню, опису і теоретичному тлумаченню.

Системний метод розглядає політичну сферу суспільства як певну цілісність, яка складається з сукупності елементів, що перебувають у відношеннях і зв’язках один з одним та з зовнішнім середовищем. Оригінальність цього підходу в ціліснім сприйнятті об’єкта дослідження і всебічному аналізі зв’язків між окремими елементами в межах цілого. Системний аналіз вважається у пізнавальному відношенні особливо цінним. Цей метод широко використовує як західна, так і вітчизняна політологія.

Суть біхевіоричного методу полягає в аналізі політичної поведінки окремих людей і груп. Висхідним у даному методі є положення про те, що групові дії людей так чи інакше зводяться до поведінки конкретних осіб, які виступають головним об’єктом досліджень. При цьому як вирішальні чинники поведінки розглядаються психологічні мотиви, які є основним предметом політологічного вивчення. Головна увага при використанні цього методу зосереджується на зборі емпіричних фактів, додержанні процедур дослідження, використанні прийомів природничих і соціогуманітарних наук в процесі обробітку і аналізу одержаних даних. Біхевіоризм є одним з провідних напрямів досліджень американської політології.

Поняття і категорії є основним конструкційним елементом будь-якої наукової теорії. Вони в узагальненій формі відображають найбільш суттєві закономірні зв’язки і відносини реальної дійсності. Категорії і поняття політології як науки є результатом пізнання політичної сфери суспільного життя. Зміст об’єкта і предмета політології знаходить своє розгорнуте відображення у системі понять і категорій даної науки.

Поняття і категорії політології можна розділити на поняття і категорії загальної теорії політики і політичних систем і поняття та категорії, які відображають процеси змін, розвитку політичної дійсності

До понять і категорій загальної теорії політики і політичних систем належать: політика, політична влада, суб’єкти політики, політичні відносини, політична система суспільства, політична норма, політичний інститут, держава, політична партія, громадські об’єднання, громадський рух, політична свідомість, політична ідеологія, політична культура.

Основними поняттями, які розкривають динамічні аспекти політичної реальності, є: політична діяльність, політична дія, політичне рішення, політичний процес, революція, реформа, політичний конфлікт, політична згода, політична соціалізація, політична роль, політичне лідерство, політична поведінка, політична участь. Крім цього, в політології широко використовуються поняття і категорії суміжних з нею наукових дисциплін.

Специфіка політології як науки в тому, що стрижневою проблемою і основною її категорією є політична влада. Всі соціальні явища і процеси політологія розглядає відносно політичної влади. Саме категорія “ політична влада ” з найбільшою повнотою відображає сутність і зміст феномена політики. Остання є там, де є боротьба за владу, за оволодіння нею, за її використання і утримання. Без влади не може бути політики, оскільки саме влада виступає засобом її реалізації.

Конституювання політології у самостійну наукову дисципліну здійснилося не тільки завдяки наявності специфічного предмета вивчення, а й тому, що у політичній сфері також мають місце певні закономірності - об’єктивно існуючі, суттєві зв’язки її явищ, що повторюються. Як наукова і навчальна дисципліна політологія прагне з’ясувати існуючі закономірності у сфері політичних відносин, без знання яких успішна політична діяльність неможлива.

Закономірності, що їх вивчає політологія, можна розділити на три основні групи в залежності від сфери їх прояву: (див. схему 10).

Об’єкт		Предмет			Методи
політична		політика, політична влада,			діалектичний,
сфера,		суб’єкти політики, політичні			нормативно-ціннісний,
політичне		закономірності, принципи,			функціональний,
життя,		механізми, політичні			біхевіористський,
політичні		відносини, процеси,			системний, порівняльний
проблеми, події		культура
та прогнози

Закономірності

Категорії

виникнення,

політика, політичні

функціонування і

інтереси, політична влада,

розвиток політичних

Структурні

політичний режим,

інтересів;

елементи

політична система, суб’єкт

виникнення,

політики, політичні

функціонування і

відносини, політична

зміни політичної

культура

влади; системи

режиму

функціонування і

Принципи

Зміст

пріоритет

політичні ідеї і практика,

загальнолюдських

політичні системи,

цінностей,

політичні процеси,

Функції

врахування

політичні суб’єкти,

політичних

міжнарожна політика,

реалій,

політичне прогнозування

врахування даних

Схема 10. Об’єкт,предмет та методи політології

І – політико-економічні закономірності, що відображають співвідношення між економічним базисом суспільства і політичною владою як елементом надбудови. Найважливіші закономірності цієї групи були відкриті Карлом Марксом ( 1818-1883 ). Наприклад, з його точки зору, політика і відповідно система політичної, державної влади детерміновані розвитком економічних процесів.

ІІ – політико-соціальні закономірності, що характеризують розвиток політичної влади як особливої соціальної системи зі своєю внутрішньою логікою і структурою. Тут основною закономірністю є зміцнення стабільності політичної влади.

ІІІ – політико-психологічні закономірності, що відображають комплекс існуючих зв’язків і відношень між особою і владою.

3. З’ясування питання про функції політології дає нам можливість виявити її соціальну роль, основні обов’язки перед суспільством, найважливіші напрями і коло діяльності даної науки. Як правило, виділяють такі функції політології : методологічну, теоретичну, описову, пояснювальну, прогностичну, інструменталь-ну, світоглядну і ідеологічну. ( Див. схему 11 ).

Світоглядна		Інструментальна		Методологічна