2 Місце філософії у суспільстві, її основні функції

Місце і роль філософії в житті людини та суспільства зумовлюється, в першу чергу, її предметом – відношення «людина — світ». Реалізуючи себе водночас як особливий вид знання і світогляд, філософія шукає відповіді на питання і проблеми, що мають так званий вічний характер. Що таке людина? Що таке природа, або ширше – Всесвіт? Який між ними зв’язок, залежність? Чи може людина пізнати себе, природу, суспільство? Які форми, ме­тоди, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріаль­ного та духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Чи є підстави для того, щоб людина і суспільство могли сподіватися на здобуття свободи? Що таке людські цінності – Істина, Добро, Мудрість, Гармонія та ін.? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства? Які перспективи людської цивілізації?

Ми навели далеко не повний перелік «вічних» філософських питань і проб­лем. Розвиток суспільства і пізнання постійно висуває нові філософські проблеми: співвідношення статичних і динамічних закономір­ностей у науковому пізнанні, межі «штучного інтелекту», співвідношення об’єктивної та віртуальної реальності, можливості клонування людини тощо. Звичайно, «вічні» філософські проблеми під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов вирішуються по-новому.

Досвід понад двох із половиною тисяч років історії філософської думки переконує в тому, що в філософії визначився ряд постійних, «інваріантних» функцій, які дають ключ до розуміння основних вимірів філософського пізнання, або ширше, — до осягнення природи, суспільства й людини. До таких функцій належать пізнавальна, світоглядна, методологічна, цін­нісна, праксеологічна  та ін. Три перші функції претендують на те, щоб бути основними.

Пізнавальна (гносеологічна) функція. Філософія продукує особливий вид знання – знання про загальне. ЇЇ цікавлять не речі, явища, події та процеси, які завжди мають конкретні просторово-часові координати, а та те, що є в них спільного, повторюваного. Філософські терміни вирізняються високою мірою абстрактності. Знання про загальне дозволяє глибше пізнати, зрозуміти прояви конкретного. Філософія в полі власного осмислення постійно тримає питання межових основ буття світу та людини.

Світоглядна функція. Оскільки філософія є водночас і знанням, і світоглядом, то своїм змістом вона не може не впливати на світогляд людей. Різні типи філософування (буденно-практичний, художній, ессеїстичний та ін.) мають різний світоглядний потенціал. Найвищий він у теоретичної філософії. На даному рівні філософія проявляє себе як світогляд теоретичний. Знайомство людини з філософією завжди певною мірою своїм результатом має вплив філософських знань на світоглядні орієнтири особистості. Вона допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих цінностей та пріоритетів.

Методологічна функція. Філософське знання має виражений методологічний характер. Одна із його сутнісних особливостей в тому, що філософія вчить підходити до аналізу досліджуваних питань і проблем на основі відповідним чином сформульованих принципів, позицій, підходів, що мають певну світоглядну, пізнавальну, моральну та іншу спрямованість. Методологія – це не просто сукупність конкретних прийомів, способів, які використовує суб’єкт в пізнавальному, практичному чи іншому освоєнні дійсності, а й відповідна сукупність (краще система) базових засад, принципів, з позицій яких це освоєння здійснюється. Прилучення людей до філософії завжди одним із своїх результатів має формування у них певної методологічної культури. Методологічна функція філософії проявляється також у тому, що її знання можна використовувати в ролі інструмента, метода для отримання нових знань, і не тільки в рамках самої філософії, а й далеко за її межами.

Всі функції філософії внутрішньо пов’язані між собою. У своїй єдності вони є проявом того, яку роль ця форма духовної культури відіграє в житті окремих індивідів, їх різноманітних спільностей, суспільства в цілому.