49. Шляхи до зменшення корупції в апараті публічного управління.

Проте вже сьгодні можна виділити декілька першочергових кроків, які можуть значно знизити рівень корумпованості в апараті публічного управління.

До таких кроків належать:

- підвищення рівня оплати праці і набору соціальних пільг державного службовця до такого рівня, при якому можна реально забезпечити гідне проживання службовця та членів його сім’ї

- усунення з законодавства причин та умов, які провокують хабарництво в тих чи інших сферах суспільного життя (зменшення податкового тиску, спрощення митних процедур, удосконалення сектору надання адміністраимвних послуг населення (видача довідок, витягів, талонів проходження техогляду автотранспорту і т.д.))

- законодавча легалізація деяких корупційних схем (прискорене виготовлення паспортів, віз, видача різноманітних довідок та витягів, як приклад може служити офіційний продаж Державтоінспекцією деяких категорій автомобільних номерних знаків за підвищеною ціною)

- на законодавчому рівні зобов’язати усіх державних чиновників, а також депутатів та посадових осіб органів місцевого самоврядування декларувати не лише свої доходи, а й витрати (практика європейських країн)

- запровадження адміністративних заходів, що забезпечать відповідальність керівників усіх рівнів за існування корупції у межах їх компетенції

- спрощення процедури притягнення до кримінальної відповідальності за хабарництво деяких категорій населення (судді, народні депутати, Президент України)

- формування у свідомості населення ідеї неприпустимості корупції у будь-якій сфері публічного життя (соціальна реклама, публічне осудження тощо)

На сам кінець варто зазначити, що викоринення корупції не є справою одного, двох, п’яти чи десяти років. Доцільніше було б зауважити, що викоренити таке явище як “корупція” неможливо в принципі. У світі не існує жодної країни світу, яка б не зустрічалась з явищем корупції і чим бідніша країна – тим розвинутіше у ній явище корупції.

На сьгоднішній день корупція в Україні досягла таких розмірів, за яких вона становить загрозу суверенності держави. Саме тому, на мою думку, поетапне зменшення розміру та обсягів корупції в апараті публічного управління є пріоритетним завданням будь-якої влади та всіх громадян зокрема.

50. Вдосконалення публічного управління на сучасному етапі.

У цьому процесі значну роль повинне відіграти ознайомлення із досягненнями світової управлінської думки, вивчення та впровадження кращого іноземного досвіду, розумне поєднання його із вітчизняними напрацюваннями. Мова повинна йти про системну оптимізацію, яка охоплює організацію публічної адміністрації та постійне удосконалення її діяльності.

Наприкінці ХХ століття відбулася низка технологічних революцій (статистична, інформативна, медійна та інформаційна), що суттєво вплинуло на фізичні засоби публічного управління. На наш погляд, можна говорити про інноваційний прорив, який суттєво змінив обличчя адміністрацій. Наприклад, статистична революція дозволила точніше уявляти стан справ у державі, використовувати нові техніки контролю та управління як громадянами, так і юридичними особами. Інформативна революція дозволила адміністраціям легше отримувати та якісніше опрацьовувати більш повні дані, зберігати та передавати їх. Проте водночас зросла можливість громадськості контролювати адміністрацію завдяки легшому і повнішому використанню досі недоступних даних. Медійна революція дала можливість суспільству мати набагато більше інформації про владу та змінила способи контактів між владою і громадськістю. Це примусило владу більше дбати про власний імідж. Інформаційна революція зробила доступними для громадськості дані про стан суспільства, держави, влади, їх взаємодію, плани тощо, тому більш зрозумілим став процес прийняття владою рішень, а їх неадекватність відразу ж стає помітною.

Аналіз посткомуністичних модернізацій свідчить, що процес змін не носить комплексного характеру, що особливо чітко проявляється відносно публічної адміністрації і у тому чи іншому обсязі характерно для всіх посткомуністичних держав. До позитивних рис потрібно віднести прагнення врахувати вимоги сьогодення та орієнтація на сучасні методи публічного управління, що пов’язується із входженням у європейський адміністративний простір. Негативними рисами залишаються зниження якості кадрового складу, неспроможність цивільної служби відповідати вимогам часу, що веде до збереження негативного іміджу органів влади в очах населення. Причиною цього є низька конкурентоспроможність органів влади порівняно із приватними структурами, що може бути частково компенсовано завдяки використанню сучасних технологій.

Суттєвим для ефективної діяльності публічної адміністрації є питання її ресурсного забезпечення. Невідповідність ресурсів поставленим цілям приводить до розбіжностей між задекларованими ідеалами та наслідками отриманої діяльності.

Ефективність діяльності публічної адміністрації можна характеризувати як оптимальне використання ресурсів при досягненні запланованого результату, що на наш погляд, тісно пов’язано з інноваціями.

Інновації в публічному управлінні пов’язуються як зі зміною структури органів влади, так і з новими методами та інструментами роботи.

Сучасне публічне управління спирається на кілька основних адміністративних технологій, найбільш важливими з яких є партнерство, розпорошене управління та найсучасніші техніки управління.

Серед умов ефективної професійної діяльності цивільної служби важливо виділити її мотивацію. Якщо раніше її розглядали як важливу складову зростання продуктивності праці, то у наші дні увага звертається на забезпечення через мотивацію задоволення працівників від процесу праці та досягнутих результатів. Насамперед варто враховувати необхідність удосконалення офіційних методів мотивації, серед яких можна виділити законодавче та матеріальне забезпечення професійної діяльності, а також можливість підвищення кваліфікації, що важливо як для працівника, так і для організації. Основними факторами такого забезпечення є існуюча державна політика у сфері публічної служби; передбачені методи оцінки результатів; існуючі способи підвищення кваліфікації; розмір заробітної плати порівняно із працівниками інших галузей, а також стимулююча роль оплати праці та її зв’язок із результатами; матеріальне забезпечення професійної діяльності службовців згідно із їх статусом та особливостями праці тощо.

Важливим технологічним аспектом є створення умов для самореалізації працівників, що тісно пов’язано із формуванням сприятливого внутрішнього середовища. Самореалізація пов’язана також із підвищенням професійного розвитку службовця. На жаль, типовою є ситуація, коли отримані знання та вміння не використовуються у практичній діяльності, яка сприймається службовцем як рутинна і нетворча. Усвідомленням важливості постійного підвищення кваліфікації працівників стало введення внутрішніх навчань, ефективність яких часто набагато вища, ніж кількатижневих семінарів. Система безперервного навчання може служити і для задоволення особистих інтелектуальних потреб працівника, що теж має позитивний загальний ефект. Варто також розрізняти такі напрями постійного навчання, як підвищення кваліфікації при незмінності його формального рівня, офіційне підтвердження вищої кваліфікації та отримання другої вищої освіти. Проведений нами аналіз свідчить, що в період трансформацій останнє явище стало досить типовим, оскільки дозволяє працівникові змінити напрямок діяльності. У публічній сфері воно пов’язується насамперед із отриманням спеціальної освіти, насамперед з державного управління або права.

Більшого поширення набуває використання електронних інновацій. Електронний уряд (e-government) — це нова модель державного управління, яка використовує інформаційно-комунікативні технології для здійснення власної внутрішньої та зовнішньої діяльності. Застосовуючи ці технології при веденні власних операцій, уряд не змінює своїх функцій або своїх зобов'язань залишатись корисним, законним, прозорим та відповідальним, знаходячись у процесі перетворення власних внутрішніх та зовнішніх стосунків за допомогою сучасних інформаційних та комунікативних технологій. Е-уряд розширює можливості державного управління з метою врахування думки громадськості та надання якісних послуг. Перевагами е-уряду є: орієнтація на думку громадян при реалізації нововведень; гласність при прийнятті публічних рішень; прозорість і привабливість економіки для інвестування; доступність усіх регіональних нормативно-правових актів; можливість для громадян брати участь у обговоренні і прийнятті регіональних та державних рішень; підвищення комфорту в повсякденному житті для громадян. надання послуг у будь-який момент часу; максимальна простота і прозорість; забезпечення конфіденційності і виконання правил інформаційної безпеки; скорочення витрат на апарат органів влади.

Отже, світовою наукою запропоновано різноманітні сучасні механізми та технології органів публічної влади, багато з яких вже застосовуються на практиці, в тому числі і в Україні. При виборі цих інструментів важливим є врахування національних особливостей, етапу розвитку суспільства та завдань, що стоять перед органами влади. Для впровадження сучасних технологій публічної адміністрації необхідними є правове, фінансове та матеріальне забезпечення, а також відповідна підготовка та мотивація кадрів.