
- •5 Курсу «Методологія правових досліджень» (денна форма)
- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження.
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура.
- •3. Матеріалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •4. Ідеалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •7. Аналіз та синтез.
- •8. Узагальнення. Абстрагування.
- •9. Індукція. Дедукція.
- •10. Аналогія. Моделювання.
- •11. Поняття. Класифікація.
- •12. Основні формально-логічні закони.
- •13. Загальнонаукові підходи та методи і засоби пізнання.
- •1. Історичний підхід
- •2. Логічний підхід.
- •3. Герменевтичний підхід
- •4. Порівняльний підхід
- •5. Ціннісний (аксіологічний) підхід
- •6. Системний підхід.
- •7. Синергетичний підхід.
- •8. Поведінковий (біхевіористський) підхід
- •9. Гуманістичний підхід
- •10. Кібернетичний підхід.
- •11. Інституціональний підхід
- •12. Структурний підхід
- •13. Функціональний підхід
- •14. Комплексний підхід.
- •14. Системно-функціональний підхід
- •15. Функціонально-структурний підхід
- •14. Прийоми емпіричного рівня пізнання.
- •15. Формалізація та ідеалізація як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •16. Аксіоматичний та гіпотетико-дедуктивний метод пізнання.
- •17. Сходження від конкретного до абстрактного, сходження від абстрактного до конкретного як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •18. Основні форми наукового пізнання.
- •19. Соціологічні методи і засоби пізнання.
- •20.Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.
- •21. Структурно-функціональні прийоми пізнання.
- •22. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.
- •23 . Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання .
- •24. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.
- •25. Методологія загальної теорії права.
- •26. Герменевтико-правовий метод.
- •27. Техніко-юридичний аналіз.
5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
Поняття “діалектика”, якщо розглядати його в історико-філософському аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття “діалектика” означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння вести полеміку – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів. Гегель один з перших звернув увагу на таку особливість античної діалектики, підкресливши, що остання має відношення до логіки самого процесу пізнання. “Діалектику, - писав він, часто розглядали як якесь мистецтво, неначе вона ґрунтується на якомусь суб’єктивному таланті, а не належить до об’єктивності поняття”; 2) під поняттям “діалектика” розуміють стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю; 3) діалектика – це теорія розвитку “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу” (у Гегеля); 4) діалектика – це вчення про зв’язки, що мають місце в об’єктивному світі; 5) діалектика – це теорія розвитку не лише “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу”, як у Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо; 6) діалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства і пізнання; 7) діалектика – це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об’єктивного світу, процесу пізнання істини. Елементи такого погляду на діалектику ми знаходимо вже в античній філософії, у вченні Геракліта, Арістотеля та інших. Найбільш яскраво таке розуміння діалектики виявляється у філософії Канта і особливо Гегеля. Так, Кант розрізняє загальну і трансцендентальну логіку. Першу він вважав формальною, другу – діалектичною, оскільки остання вивчає розвиток знань і не відхиляється від їх змісту. Що ж до Гегеля, то він вперше дав всебічно розроблену систему діалектики як логіки мислення, абстрагування, створення понять; 8) діалектика – це теорія пізнання, яка враховує складність і суперечливість останнього, зв’язки суб’єктивного і об’єктивного в істині, єдність абсолютного і відносного тощо, використовуючи в цьому процесі основні закони, категорії і принципи діалектики, їх гносеологічні аспекти; 9) діалектика – це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.
Отже, діалектика як філософська концепція має ряд визначень, котрі дають уявлення про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде йти про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде йти про діалектику як про теорію розвитку, як логіку і як теорію пізнання. Відповідно до цього будуть розглянуті і альтернативність діалектики – метафізиці. Що таке метафізика?
6. Метафізика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
Термін “метафізика” означає: 1) “мета” (з грецької – між, після, через) – префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення тощо; 2) в сучасній науці вживається для позначення складних систем, наприклад, метатеорія (теорія про теорію), метаматематика, металогіка, метагалактика. “Фізика” – природа, наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін “метафізика” дослівно означає “після фізики”. Даний термін був вперше застосований у зв’язку з класифікацією філософської спадщини Арістотеля Андроніком Радоським (1-е століття до нашої ери), який об’єднав різні лекції і замітки Арістотеля з філософії під такою назвою. Згодом термін “метафізика” набув іншого, більш широкого філософського значення. Поняття “метафізика” в історико-філософському аспекті має ряд значень: 1) метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу); 2) метафізика – це синонім філософії; 3) метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального; 4) метафізика – це наука про речі, спосіб з’ясування світоглядних питань (сенс життя, основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук; 5) метафізика – це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні “антидіалектика” термін “метафізика” запровадив у філософію Гегель.
Характерні особливості: однобічність, абстрактність,, абсулютизація елементу у складі.