
- •5 Курсу «Методологія правових досліджень» (денна форма)
- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження.
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура.
- •3. Матеріалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •4. Ідеалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії.
- •7. Аналіз та синтез.
- •8. Узагальнення. Абстрагування.
- •9. Індукція. Дедукція.
- •10. Аналогія. Моделювання.
- •11. Поняття. Класифікація.
- •12. Основні формально-логічні закони.
- •13. Загальнонаукові підходи та методи і засоби пізнання.
- •1. Історичний підхід
- •2. Логічний підхід.
- •3. Герменевтичний підхід
- •4. Порівняльний підхід
- •5. Ціннісний (аксіологічний) підхід
- •6. Системний підхід.
- •7. Синергетичний підхід.
- •8. Поведінковий (біхевіористський) підхід
- •9. Гуманістичний підхід
- •10. Кібернетичний підхід.
- •11. Інституціональний підхід
- •12. Структурний підхід
- •13. Функціональний підхід
- •14. Комплексний підхід.
- •14. Системно-функціональний підхід
- •15. Функціонально-структурний підхід
- •14. Прийоми емпіричного рівня пізнання.
- •15. Формалізація та ідеалізація як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •16. Аксіоматичний та гіпотетико-дедуктивний метод пізнання.
- •17. Сходження від конкретного до абстрактного, сходження від абстрактного до конкретного як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •18. Основні форми наукового пізнання.
- •19. Соціологічні методи і засоби пізнання.
- •20.Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.
- •21. Структурно-функціональні прийоми пізнання.
- •22. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.
- •23 . Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання .
- •24. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.
- •25. Методологія загальної теорії права.
- •26. Герменевтико-правовий метод.
- •27. Техніко-юридичний аналіз.
27. Техніко-юридичний аналіз.
- це прийоми пізнання які дозволяють здійснити дослідження правових явищ за допомогою засобів юридичної техніки.
Види:
1.правотворча техніка
2.правозастосовча техніка
3.правореалізаційна техніка
професор П.М. Рабінович вважає, що юридична техніка є сукупністю способів і прийомів, умінь і навичок формування всіх елементів механізму правового регулювання та ефективного оперування ними у праворегулятивній практиці . Приблизно такої ж думки стосовно поняття юридичної техніки дотримується Г.Г. Шмельова . Л.Д. Воєводін вважає, що юридична техніка утворює основу проведення в життя права в цілому та його окремих галузей зокрема. Він визначає юридичну техніку як науково розроблену методику утворення, пізнання й ефективного застосування права з метою врегулювання поведінки людей. Вона являє собою сукупність прийомів, засобів і способів, систематизацію, упорядкування й узагальнення норм права з метою найбільш поглибленого та послідовного їх вивчення, а також розв’язання конфліктних ситуацій, що виникають у житті .Юридична техніка, що використовується в юридичній діяльності взагалі та при текстуальному закріпленні норм права й індивідуальних рішень, зокрема, досить різнорідна. Слушно зазначив Г.І. Муромцев, що можна виокремити кілька підвидів цього поняття. Залежно від сфери використання юридичну техніку можна поділити на два види. Перший — техніка, що має загальне значення — використовується не лише в юридичній, а і в будь-якій іншій діяльності. До неї належить розмножувальна, організаційна, комп`ютерна техніка. Другий — спеціальна техніка — застосовується лише в юридичній діяльності. Тут можна виокремити два підвиди: а) техніка, запозичена з неюридичної діяльності, але пристосована до правознавства (наприклад, криміналістична техніка); б) техніка, безпосередньо вироблена юридичною наукою та юридичною практикою; техніка, завдяки якій складаються тексти нормативних та індивідуальних правових актів. Зрозуміло, що провідна роль серед усіх видів юридичної діяльності надається діяльності, пов’язаній з правотворчістю та правозастосуванням. Внаслідок цієї діяльності видаються нормативно-правові та індивідуальні правові акти. Саме через ці акти право знаходить своє зовнішнє вираження і пристосовується до конкретних життєвих ситуацій. Тому вважаємо логічним саме техніку, що використовується при виробленні текстів правових актів, а не будь-яку іншу техніку, називати юридичною технікою [4, с. 113]. До того ж таке розуміння юридичної техніки глибоко закріпилося у мові юриспруденції, є звичним для всіх, хто досліджує право, встановлює правові норми та застосовує їх. Інше розуміння юридичної техніки може призвести до плутанини і невизначеності при вирішенні питань, пов`язаних з цією технікою, в юридичній науці, у правотворчій та правозастосовній діяльності.
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності. Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів). Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки. Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів. Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.). Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є: 1) юридична термінологія; 2) юридичні конструкції; 3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.
28. Методика правового дослідження.
Методика (гр. methodike) - сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій.
В одній і тій же науковій галузі може бути кілька методик (комплексів методів), які постійно вдосконалюються під час наукової роботи. Найскладнішою е методика експериментальних досліджень, як лабораторних, так і польових. У різних наукових галузях використовуються методи, що збігаються за назвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання, однак цілі і методика їх реалізації різні.
Методика – сукупність правил, стадій, найбільш доцільне застосування наукових методів та засобів пізнання явищ з метою виявлення їх природи і місця в соціумі
Етапи
1. розробка програми дослідження
2.емпіричне
3.теоретичне
4.формування висновків щодо впровадження результатів в право
1
2
3
4
5