70. Як спонукати людину до постійного морального розвитку і вдосконалення

Це взагалі одна з найцікавіших, і, по-моєму, мало ще досліджених сфер виховної роботи з молоддю. У нашому педагогічному колективі виробилось правило, яке коротко можна сформулювати такими словами: щоб людина прагнула до моральної краси і досконалості в самій собі, вона повинна бачити цю красу і досконалість поряд себе, у своєму товаришеві. Людина не може виробити своє власне Я інакше, як через ставлення до інших людей, у процесі спілкування з ними. Як писав Маркс, щоб виробити самосвідомість, «людина спочатку дивиться, як у дзеркало, в іншу людину. Лише поставившись до людини Павла як до себе подібного, людина Петро починає ставитись до самого себе як до людини». Навчитися ставитись до себе як до людини – чи не в цьому одна з тих таємниць майстерності виховання в колективі, яку, на жаль, ніяк не можуть збагнути багато вихователів.

Ми твердо переконані: джерелом виховної сили колективу є насамперед те, що в процесі колективної праці, у багатому колективному духовному житті людина бачить сьогодні в своєму товаришеві те, чого вона не помічала вчора, - відкриває людину, і саме завдяки цьому вона, образно кажучи, заглядає сама в себе, оцінює сама себе, зіставляє – що в мені було і що є сьогодні. Це винятково важливий момент духовного життя колективу. Виховуючи юнаків, прагніть до того, щоб кожний ваш вихованець у колективній праці побачив в очах свого товариша вогник одухотвореності високою метою. Хай навіть найбільш інертний, найбільш, здавалося б, байдужий, подивившись в очі товариша, як у дзеркалі, побачить свої думки, прагнення; хай зупиниться в подиві, хай у його серці загориться вогник людської гордості за товариша. Знайте, що, тільки досягнувши цього, ви зможете заронити в душу свого вихованця іскру думки про самого себе.

Тому таке велике значення у виховній роботі має колективна одухотвореність працею. Умійте об’єднати думки й почуття юнаків і дівчат справою, в якій підносилася б людина. Хай, побачивши справжню людську красу в своєму товаришеві, кожний юнак, кожна дівчина запитає себе: чи досяг я цієї краси? Чи доступна вона мені? Чи зможу я завтра стати кращим, ніж сьогодні? Від того наскільки вимогливо й прискіпливо ставиться людина сама до себе, залежить її моральне обличчя. Від цього також залежить шлях юного серця до святинь громадянської доблесті, краси.

/Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 2. – К.: «Рад. школа», 1976. – С. 581-582 /.

Кодекс цінностей сучасного українського виховання

Абсолютні вічні цінності

• Віра

• Краса

• Чесність

• Любов

• Нетерпимість до зла

• Великодушність

• Милосердя

• Правда

• Мудрість

• Досконалість

• Доброта

• Надія

• Свобода

• Щирість

• Гідність

• Сумління

• Оберігання життя

• Прощення

• Справедливість

• Благородство

Основні національні цінності

• Українська ідея

• Державна незалежність України

• Самопожертва в боротьбі за свободу нації

• Патріотизм, готовність до захисту Батьківщини

• Єдність поколінь на основі віри в національну ідею

• Почуття національної гідності

• Історична пам’ять

• Громадська національно-патріотична активність

• Пошана до державних та національних символів, до Державного Гімну

• Любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій

• Пошана до Конституції України

• Підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності

• Орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави і розвиток народного господарства

• Прагнення побудувати справедливий державний устрій

• Протидія антиукраїнській ідеології

• Готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу

• Сприяння розвиткові духовного життя українського народу

Основні громадянські цінності

• Свобода

• Прагнення до соціальної гармонії

• Відстоювання соціальної та міжетнічної справедливості

• Культура соціальних і політичних стосунків

• Пошана до Закону

• Рівність можливостей

• Пріоритет ідеї громадянськості над ідеєю держави

• Рівність громадян перед Законом

• Самовідповідальність людини

• Права людини – на життя, власну гідність, безпеку, приватну власність, рівність можливостей тощо

• Суверенітет особи

• Право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі у політичному житті, проведенні зборів, самовираження тощо

• Готовність до захисту індивідуальних прав і свобод

• Обов’язки, що випливають з індивідуальних прав і свобод інших людей

• Пошана до національно-культурних вартостей інших народів

• Повага до демократичних виборів і демократично обраної влади

• Толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним вартостям

• Пошана до праці як до головного джерела суспільного добробуту

Цінності сімейного життя

• Подружня вірність

• Піклування про дітей

• Піклування про батьків і старших у сім’ї

• Пошана до предків, догляд за їхніми могилами

• Взаємна любов батьків

• Злагода та довір’я між членами сім’ї

• Гармонія стосунків поколінь у сім’ї

• Демократизм стосунків, повага прав дитини і старших

• Відповідальність за інших членів сім’ї

• Допомога слабшим членам сім’ї

• Гармонія батьківського і материнського впливу у вихованні

• Спільність духовних інтересів членів сім’ї

• Здоровий спосіб життя, прихильність до спорту

• Дотримання народних звичаїв, охорона традицій

• Гостинність

• Сімейна відкритість щодо суспільного життя

• Багатодітність

Цінності особистого життя

• Внутрішня свобода, самоповага

• Воля (самоконтроль, самодисципліна, енергія чину, наполегливість тощо)

• Мудрість розум, здоровий глузд

• Мужність рішучість, самовпевненість, героїзм

• Лагідність, доброзичливість

• Правдомовність, принциповість

• Поміркованість (в їжі, статевих стосунках, висловлюванні, в товариськості тощо)

• Урівноваженість в особистих і громадських справах

• Оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість

• Терпеливість

• Гармонія душі та зовнішньої поведінки

• Зовнішньо етична вихованість (звички, манери, акуратність в побуті, відраза до злослів’я тощо)

• Підприємливість, старанність, ініціативність

• Працьовитість, організованість

• Цілеспрямованість, витривалість

• Самостійність (в мисленні, діяльності тощо)

• Творча активність (розвинена уява, спостережливість, інтелект тощо)

• Твердість слова, точність

• Самокритичність, почуття відповідальності

• Ощадливість (у засобах, дбайливе ставлення до свого і чужого часу)

• Вміння мовчати і слухати інших

• Культ доброго імені, почуття честі, надійність у праці, партнерстві, у збереженні чужої таємниці тощо

• Шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі

• Вдалий вибір поля діяльності та повноцінна реалізація

• Розвиток естетичних смаків і творчих естетичних здібностей

Валео-екологічні цінності

• Увага до власного здоров’я

• Прихильність до спорту і фізичної праці

• Гарт організму в процесі сімейного і громадянського виховання

• Здоровий спосіб життя і протидія згубним звичкам (алкоголізму, наркоманії, курінню тощо)

• Дотримування правил гігієни в приватному, родинному, громадському житті, на виробництві тощо

• Прихильне ставлення до профілактики захворювань

• Увага до умов безпеки праці та охорони здоров’я громадян на виробництві

• Самоусвідомлення і переживання своєї єдності з Природою

• Любов і дбайливе ставлення до всього живого на Землі

• Відчуття краси природи як Божого творіння

• Обмеження власних споживацьких потреб і контроль за своєю практичною поведінкою в довкіллі

• Дбайливе і економне ставлення до природних ресурсів і національних багатств

• Збалансованість раціоналістично-наукового (утилітарного) і духовного начал у господарському ставленні до природи

• Оволодіння знаннями про основні екосистеми Землі

• Участь у природоохоронній діяльності, прихильність до руху зелених

• Охорона краси довкілля, відраза до господарського і побутового нехлюйства.

/Вишневський О. І., Кобрій О. М., Чепіль М. М. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій/ За ред. О. Вишневського. – Дрогобич: Відродження, 2001. – С. 98–99/.

Моральний кодекс банкіра

Національний банк України

Інститут незалежних експертів

Гроші – колосальна і грізна сила. Вона і творча, і руйнівна.

Вона здатна перевернути світ, породити дивовижні творіння і

понищити їх у прах.

Ще в сиву давнину когорти воїнів, викарбуваних на монетах, не раз перемагали воїнства живі, підкоряли народи і царства.

Сила грошей набула нової якості, багаторазово помножилася з появою банків. Завдяки своїй здатності зосереджувати й спрямовувати все більшу й більшу масу грошей банки рішуче висунулися в розряд найважливіших і впливових суспільних інституцій, а з одіозного міняйла й лихваря створили банкіра, піднесли його в число сильних світу цього, в некороновані королі, перед якими схиляються голови у коронах.

Новітні комп’ютерні технології дозволяють банкам за лічені секунди опрацювати гігантські потоки інформації, постійно тримати руку на пульсі економічного здоров’я всієї планети, з допомогою космічних засобів зв’язку оперативно маневрувати величезними грошовими ресурсами, все більше впливати на світову політику й економіку, а в кінцевому підсумку – на долю кожної людини, кожної країни і всього людства.

Всемогутність великих грошей накладає велику відповідальність на тих, хто володіє чи розпоряджаться ними.

Тисячолітня народна мудрість гласить:

Грош – лакома річ.

Гроші і камінь кують.

Коли гроші промовляють, то всі мусять уста стулити.

Але ж вона й застерігає:

Нащо злото й серебро, коли життя не добро.

Гроші роблять біду на світі.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини, ні Батьківщини.

Срібло-золото тягне в болото.

Що з тих золотих кубків, як вони повні сліз.

Гроші з’явилися на світ з «родимою» плямою: вони водночас і добрий геній, і злий демон людства. Історія сповнена безліччю виявів того й іншого: гроші незмінно стоять як за великими звершеннями, так і за страшними злодіяннями…

Упокорити демонічну силу грошей і навернути їх на добро покликаний закон.

Але закон – зовнішній чинник. Його творять люди. Він тільки тоді сильний, коли спирається на інший, той, що всередині людини, даний їй від природи від Бога, а зветься мораллю.

Мораль – це той недремний сторож, непідкупний суддя, який завжди з людиною і в людині, який подвигає її на звершення й жертви не страху й примусу ради, а за спонукою совісті і сумління. Закон без моралі – бездушний, свавільний. Мораль без закону – беззахисна.

В єднанні закону й моралі – вище благо суспільства й людини.

На даних природою і Богом моральних засадах тримається світ. Вони всезагальні й вселюдські. Але унікальна роль банків у суспільному житті висуває особливі вимоги до особи банкіра. Владу над великими грішми можуть мати лише особистості, сильні духом, готові свідомо і добровільно дотримуватися значно вищих і своріших моральних вимог, аніж звичайна людина.

Як для лікаря «Клятва Гіппократа», як для воїна чи народного обранця присяга на вірність Батьківщині, так для банкіра має стати вищим мірилом помислів і діянь особливий моральний кодекс.

До числа головних його вимог, безперечно, повинні ввійти такі:

1. Банкір – людина благородних устремлінь.

Моральність – провідна його зірка.

Справедливість – основа вчинків і бажань.

Чесність – спосіб дії і мислення.

Правдивість, незалежно від будь-чиїх інтересів і бажань, – внутрішня сутність.

Мужність – неодмінна умова продуктивної праці, занять і змагань.

2. Банкір – людина діла.

Він – істинний професіонал, дбає про успіх своєї справи, про процент і дивіденд, але неодмінно пов’язує свої інтереси з благом своєї країни, свого народу, з долею всього людства.

3. Банкір – людина честі.

Він ризикує своїми грішми, але не своєю репутацією. Він ризикує своїми грішми, але не грошима тих, хто довірився йому. Він знає силу і слабкість грошей і знає межу, за чкою слава переходить у неславу: у нього чисті руки – чисті гроші – чиста совість.

4. Банкір – людина слова.

Він платить за своїми рахунками і зобов’язаннями, обстоює інтереси партнера й клієнта як свої.

5. Банкір грає за правилами,

Не порушує навіть недосконалих законів – він добвається прийняття законів корисних і мудрих.

6. Банкір, вкладаючи гроші

у будь-яку справу, думає не лише про найближчі наслідки, але й про ті, що можуть настати згодом. Інтелектуальний і професійний рівень банкіра визначається його вмінням проектувати, передбачати майбутнє, боротися за нове, за своєчасне здійснення назрілих перемін.

7. Банкір дбайливо збирає,

Але й роздає. Він підтримує стражденного й нужденного, вдову і сироту. Але не заохочує милостинею неробства, нахлібництва й дармоїдства, прагне не просто нагодувати, а дати засіб, як заробляти на хліб, допомагає жертві зла й прагне запобігати злу.