Основні характеристики образу держави.

(З книги Психологія масової політичної свідомості та поведінки / Відп. Ред. В. О. Васютинський. – к.: Вид-во «док-к», 1997. – 164 с.)

З.Фрейд, аналізуючи ставлення особистості до влади, вважав, що воно характеризується, з одного боку, страхом, а з іншого — любов'ю. При цьому любов до представника влади, як до батька, виражається в ідентифікації з ним.

Для успішного функціонування держави необхідним є певний ступінь ідентифікації громадян із нею: це дає змогу досягти

узгодженості інтересів держави і громадян, забезпечує особистісну включеність громадян у важливі для країни процеси.

Імовірно, існують культури, для яких характерний високий рівень ідентифікації особистості з державою. Так, наприклад, для російської культури є нормальною і досить-таки поширеною ситуація, коли людина із соціального дна, яка не бере участі в повсякденному функціонуванні державної системи, тим не менш є емоційно включеною до подій державного масштабу (наприклад, її хвилюють успіхи власної країни у воєнних діях, що ведуться на чужій території). Що стосується сучасної української культури, то з великою часткою ймовірності можна говорити про відсутність або слабку вираженість ідентифікаційних зв'язків особистості з державою. Як правило, держава ототожнюється не з деяким "Ми", до якого особистість також безпосередньо причетна, а відокремленим і ворожим "Вони". Образ держави при цьоми більшою або меншою мірою набуває рис "образу ворога". А, як відомо, "образ ворога" завжди наділяється такою якістю, як принципова "інакшість" — чужість, незрозумілість [1]. У зв'язку а цим виникає відчуття загрози, що виходить від даного образу. Звідси — трактування політичного життя (яке складається із взм ємодій, що відбуваються на рівні держави) як чогось принципово незрозумілого, чужого, непорядного, брудного.

У зв'язку зі слабкістю ідентифікаційних зв'язків із державою та тотальною недовірою до неї в особистості виникає праг­нення захистити себе від будь-якого впливу з боку держави, забезпечити свою автономію від неї, не дати їй використати себе в "таємній грі". Це виявляється, наприклад, у виробленні різних способів захисту від інформаційного впливу державних засобів масової інформації (так, скажімо, людина більшого значення на­дає тому, що говорять із приводу тої чи тої події родичі і сусіди, ніж коментарям офіційної преси). Крім того, прагнення захистиш себе виявляється й у формах виконання організованої державою діяльності: особистість намагається або ухилитися від її виконан­ня, або звести її до простої імітації — у будь-якому разі зменши­ти мотиваційно-особистісну включеність до неї.

Тому будь-які дії, які передбачають відповідність до пев­них інтересів держави, значно менш продуктивні, ніж дії, які пе­редбачають відповідність до інтересів особистості. Панує імпера­тив особистісної невключеності, незадіяності в акціях, якими ке­рує держава. Імітація при цьому постає як замісник відкритого відторгнення державних ініціатив та виявляється у відсутності особистісної ідентифікації, надмірній, неадекватній економії зу­силь. Як правило, особистість не схильна брати на себе відпові­дальність за таку діяльність. Тому в цьому разі реалізовується лише операціонально-інструментальна, але ніяк не смислова сто­рона діяльності. Така диспозиція робить неможливим творче ста­влення до даної діяльності та самореалізацію в ній особистості.

Усе це формує уявлення про непотрібність, невиправданість будь-яких соціальних зусиль узагалі. Звідси — низька оцін­ка особистістю своїх соціальних можливостей, нереалізованість соціального потенціалу, незацікавленість у соціальній активності. Така ситуація цілком узгоджується зі станом перманентного очікування. І, звичайно ж, вважається, що здійснити очікувані зміни у суспільстві під силу лише "доленосному", харизматичному лідеру.

Структура образу держави. Образ держави проявляється у повсякденному соціальному житті таким чином, що можна зробити висновок: він являє собою неоднорідний конструкт. Очевидна його основа пов'язана з глибинним несвідомим, проте деякі компоненти можуть бути частково усвідомлюваними або «бувати в передсвідомості. (Згідно з Фрейдом, змісти передсвідомості може бути відносно легко переведено у свідомість).

Слід підкреслити, що, говорячи про образ держави і досліджуючи його, ми маємо на увазі насамперед стійкий, відносно змінний зміст цього образу. Від нього потрібно відрізняти напластування (що перебувають на рівні свідомості, раціональні), поява яких пов'язана з впливом конкретних ідеологічної, право-, економічної систем даного конкретного часу.