2.Зв’язок економічної історії з іншими соціально-економічними

дисциплінами та її місце в системі наук.

Фундаментальність економічної історії обумовлюється тим, що вона забезпечує економічну теорію фактичним матеріалом про господарський розвиток людства, і від якості, кількості й повноти первинної загальноекономічної інформаційної бази в значній мірі залежать виведені економічною теорією закони й категорії.

Взаємозв’язок ЕТ та ЕІ

Економічна теорія

Історико-економічні науки:

• Історія

• Економічна історія

• Історія економічної думки

Економічна історія тісно пов'язана з конкретними галузевими економічними науками, такими, як економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка транспорту й ін., а також з функціональними науками.

Крім кола економічних дисциплін ЕІ тісно зв'язана з усіма історичними дисциплінами: цивільною історією, загальною історією, історією культури, історією мови, військовою історією й ін.

Оскільки дана наука вивчає господарське життя різних країн і континентів, вона тісно пов'язана з географічними науками, демографічною наукою й багатьма іншими суспільними дисциплінами (соціологія, політологія, психологія й ін.).

У процесі навчання економічна історія на конкретних прикладах допомагає засвоїти економічну термінологію, формує економічне мислення, надає йому реалізму, історизму і масштабності.

Слід підкреслити, що провали здійснення в нашій країні реформ значною мірою пояснюються тим, що їхні творці не знали економічної історії людства, його господарського досвіду та відгуку на економічні явища та процеси історико-економічної науки. Прикладами застосування монетаристської моделі в умовах наявності однієї державної форми власності є відмова від державного регулювання економіки, хоч у розвинутих країнах держава вже давно активно втручається в соціально-економічне життя, лібералізація економіки, в тому числі зовнішньоекономічних відносин, без забезпечення відтворювального процесу всередині країни, хоча всі країни в період становлення ринкової економіки вдавалися до протекціонізму тощо.

Не варто перебільшувати роль економічної історії при підготовці фахівців, як це робили представники німецької історичної школи, які заявляли, що історія має переважати в економічній освіті. Однак не можна зводити її до ролі "додатка" до загальнопрофесійних і спеціальних економічних дисциплін. Слід зважити на зарубіжний досвід, де економічна історія в більшості вищих навчальних закладів стала необхідною складовою частиною професійної підготовки не лише економістів, а і юристів, політологів, соціологів тощо. Остання обставина пов´язана з міждисциплінарним характером історико-економічної науки, яка стоїть у центрі поєднання "соціальної" історії, економічної теорії, історії економічної думки і конкретних економічних наук. Вона дає змогу ознайомити студентів із різними явищами та процесами, які виходять за межі суто економічних питань.

3.Суспільні функції економічної історії.

Економічна історія повною мірою виконує функцію прогнозування. Адже досліджуючи те чи інше явище в економіці, необхідно не лише точно встановити, а і якомога вірогідніше передбачити його майбутній розвиток. А це можна зробити, спираючись лише на минуле. Економіка — процес, теперішність — це лише мить у ньому. Будь-яке економічне явище має історичне коріння; і це необхідно обов´язково враховувати, особливо в умовах створення нового економічного ладу.

Економічна історія виконує не лише світоглядну, а й важливу гуманістичну функцію — навчає економіста, менеджера, що будь-яке господарське рішення має як господарське вираження, так і конкретну політичну і моральну ціну.

У системі суспільствознавства в цілому економічна історія виконує ряд важливих, соціально значимих функцій.

1-а функція — акумулююча, полягає в зборі, вивченні й узагальненні господарського досвіду людства. Без знання цього досвіду неможливо виявити закономірності економічного розвитку людського суспільства, виробити науково обґрунтовану економічну політику й уникнути прийняття суб'єктивних рішень.

2-а функція —підготовча полягає в тому, що на конкретних фактах і прикладах з історії світової економіки (народного господарства) засвоюється зміст базових економічних термінів (продуктивні сили, виробничі відносини, способи виробництва, власність, господарський механізм, форми господарства, форми організації виробництва, обміну, розподілу, споживання) і т.д.

3-а — світоглядна, полягає у формуванні економічною історією наукової картини світового процесу господарської еволюції людства, показуючи безперервну зміну форм власності, господарських механізмів, форм виробництва, керування, соціальної структури суспільства і т.д., а також їх відмінності по країнах, регіонах, епохах.

4-а — формування реалізму економічного мислення. Це можливо тому, що історія народного господарства вивчає, аналізує не тільки позитивний досвід господарського розвитку країн і народів, але й помилки, прорахунки й неспроможність економічної політики держав, що обумовили погіршення життєвого рівня народу, стагнацію й зниження темпів економічного росту й в остаточному підсумку — відставання тієї або іншої країни на певному історичному етапі.

5-а — методологічна, слугує ЕТ, що полягає в:

• ілюстративної ролі — прикладами з економічної історії підтверджується дія виведених економічною теорією законів;

• критичної ролі — економічною історією перевіряються науковість, правдивість політико-економічного аналізу; факти й матеріали з економічної історії визначають хронологічні границі дії тих або інших економічних законів;

• функції наукового обґрунтування нових економічних теорій — виведення «всесвітніх законів економічного розвинена» без історичного методу неможливо (тут він є фундаментальним).

Розуміння важливої ролі історико-економічних знань,що не обмежується тільки ілюстративною функцією, характерно для поглядів найбільш великих учених. Так, А. Тойнби, автор книги «Промисловий переворот в Англії в XVIII в.писав, що історико-економічна наука здатна служити філософією економічного розвитку». А Джон Невілл Кейнс у книзі «Предмет і метод політичної економії» (1891) спеціальну главу присвятив співвідношенню політичної економії з економічною історією. Саме в цій праці він виділив три головні функції цієї науки:

• історична ілюстрація економічних теорій;

• історична критика ( тобто перевірка історією) економічних теорій;

• історичне обґрунтування нових економічних теорій*.

(^* Цит.: Истоки. Вып. 1. Вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли. — М.: Экономика, 1989. — С.34.)

Висновки Дж.Н. Кейнса про три основних функціях економічної історії були прийняті вченими Англії, США, британських домініонів, що, безсумнівно, вплинуло на темпи й ступінь розвитку науки в цих країнах в XX столітті.