Довженко олександр петрович

(29.8 (10.9). 1894 - 25.11.1956) - видатний укр. кінорежисер, письменник, художник. Н. в с. Со-сниця на Чернігівщині. 1914 закінчив Глухівський учительський ін-т. 1917-19 навчався у Комерцій­ному ін-ті та Українській академії мистецтв у Києві, а 1922-23 удосконалював майстерність у худ. учи­лищі в Берліні у проф. Е. Геккеля. Один із осново­положників укр. кінематографії. 1923-26 працю­вав художником-ілюстратором газ. «Вісті ВУЦВК» у Харкові. 1926-28 Д,- режисер і сценарист Одесь­кої кіностудії, 1929-41 -Київської кінофабрики, з 1946 - кіностудії «Мосфільм». Д. створив фільми «Вася-реформатор» (1925), «Ягідки кохання», «Сумка дипкур'єра» (1927), «Звенигора» (1927), «Арсенал» (1925, цей фільм і всі наступні зняті за власним сценарієм), «Земля» (1930), «Іван» (1932), «Аероград» (1935), «Щорс» (1939). Д., маючи намір екранізувати повість М. Гоголя «Тарас Бульба», написав режисерський сценарій до фільму. У воєн­ний період Д. зняв документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) і «Перемога на Правобережній Україні» (1945). Д. багато та плідно працював як письменник і публіцист. Автор опові­дань («Мати», «Перед боєм», «Воля до життя» та ін.), п'єс «Життя в цвіту», «Потомки запорожців», кіноповістей («Зачарована Десна», 1954; «Поема про море», 1956) та Ін.

ТЕЛІГА ОЛЕНА (дівоче прізв. - Шовгенева;21.7.1907; за ін. дан., 8.9.1906-21.2.1942) - видат­на укр. поетеса, політ, діяч. Н. у СПб. у роди:-:: проф. І. Шовгенова. Виховувалася в рос. оточенні, хрещеною була відома рос. поетеса 3. Гіппіус. 1917 разом з батьками переїхала до Києва. Навчалася в одній із київ. гімназій. 1920 батько Т., який деякий час працював у Раді Народних Міністрів УНР. буї змушений емігрувати. 1923 Т. разом з матір'ю переїхала до Тарнува (Польща), 1924 - у Подєбрада (Чехословаччина). 1924 здобула гімназійну освіт в Подєбрадах. Восени 1925 Т. вступила на іст фїлол. відділ Українського педагогічного їн-т їм. М. Драгоманова у Празі. 1926 вийшла заміж за сотника Армії УНР М. Телігу. Після закінчення навчання Т. переїхала до Варшави, де 1929-39 працювала вчителькою в укр. школі. З кін. 1920-х почала друкуватися у «Літературно-науковому вісники* У 1930-х вийшла перша збірка поетичних твори Характерними рисами її поезії є ліричність, висока поетична культура, свіжість і безпосередність разів. 1932 Т. вступила до ОУН. Працювала у тур. референтурі ПУН (разом з О. Ольжичем). автором кількох ідеологічних та програм творів. Наприк. 1939 переїхала до Кракова, той час був центром укр. громад.-політ, життя. У Кракові очолювала мистецьке т-во «Зарево». Після розколу 1940 залишилася в ОУН-м. 1941 Т. разом з чоловіком переїхала до Львова. Займалася політ. діяльністю. У жовтні 1941 Т. разом з похідними групами ОУН вирушила до Києва, організувала у Києві Спілку українських письменників, редагувала літературно-мистецький додаток до газети «Українське слово» - «Літаври». Після початку масових репресій гітлерівців проти укр. націоналістів Т. відмовилася залишити місто і продовжувала літ. та політ, діяльність. 7.2.1942 за арештована і разом з чоловіком розстріляна у Бабиному Яру. Поезії Т. увійшли до збірок «Душа на сторожі» (видано посмертно, 1946) та «Прапорі Духа». Найповніше зібрання творів Т. видано 1977р. у Парижі («Збірник», «Полум'яні межі»). У берези 1992 у Рівному, уперше в Україні, видано збірку творів Т. «Найгостріше слово - Україна». 21.2.1991 у Бабиному Яру встановлено пам'ятний хрест на місці розстрілу фашистами видатної укр. поетеси та її однодумців.