Молода муза_

Своєрідність українського модернізму

(на прикладі творчості представників “Молодої Музи”)

На початку ХХ ст., коли модернізм набирав обертів в українській літературі, уявлення про модерне мистецтво часто ставало темою для дискусій серед української інтелігенції. Представники “старої” народницької школи були обурені різкою зміною ідеологічного вектору літератури, який молоде покоління поетів намагалося відвести від суспільних, патріотичних мотивів. Отож, об´єднані прагненням вивести мистецтво на новий шлях, звільнитися від етнографізму і долучитися до загальноєвропейського культурного розвитку, молоді митці утворили угрупування “Молода Муза”.

Кожен учасник “Молодої Музи” - людина зі своєю долею і митець із своїм неповторним обличчям. Перший їх спільний проект був пов'язаний із редагуванням журналу “Світ”, але там їм не дали розкрити свій потенціал, тому вони вирішили заснувати власне видавництво “Молода Муза”.

Вони відхрещувались від побутового реалізму, описовості старої школи письма, клялись в любові до мистецьких витворів, оспівували кохання, як правило тільки лозунгове. Але своєю творчістю їм не вдавалося доторкнутися до глибини душі читача, їхні образи-символи “нікого ні гріють, ні студять” (І. Франко). Саме тому Б. Рубчак і вважав їх поезію не символістичною, а передсимволістичною. [2]

Найяскравіше втілити у своїй творчості ідеї “Молодої Музи” вдалося В. Яцківу. В нього чи не найтісніше поєднані бодлерівські ідеал і сплін, чи не найорганічніше поєднані фольклорний символ з модерною технікою письма, що місцями доходить до майже сюрреалістичних образних конструкцій. В його творчості гострота спостереження, точність деталі поєднана з виходом за рамки реальності, а тонка лірична настроєність існує поряд з відразливою натуралістичністю.

Найталановитішим поетом “Молодої Музи” можна назвати Петра Карманського. Його перша збірка “З теки самовбивці” є наслідуванням “Страждання молодого Вертера” Гете та “Зівялого листя” Франка. Домінуючі мотиви смутку й космічного болю, на думку Франка, підносять поезію П. Карманського від дрібниць буденщини до проблеми загальнолюдсьої духовності й етики. В цього поета був потяг до мандрів, замість шуму смерек та хвиль Дністра, він привіз у поезію аромат кипарисів та хлюпання Тибру. Та попри всі намагання відмежувати свою творчість від політичних тисків, на старості років Карманський вступив до радянської Спілки письменників і писав соцреалістичні вірші. [3]

Ще одним яскравим представником “Молодої музи” був Василь Пачовський. Він випустив першу збірку «Роз­сипані перли», коли йому було тільки двадцять три роки. Вона стала подією у літературному житті того часу. І. Фран­ко присвятив їй розділ у своїй статті «Наша поезія у 1901 році». Він стверджував, що в «Пачовськім нам виявляється неабиякий майстер нашого слова, правдивий, талановитий поет, що незвичайно глибоко вслухався у мелодію нашої народної пісні і нашої мови, що володіє технікою вірша, як мало хто з нас, і вміє за одним дотиком порушити в душі симпатичні струни, щоб збудити пожаданий настрій і ви­держати його до кінця». Хоча нерідко від Франка можна було почути досить саркастичні репліки в сторону творчості Пачовскього. Процитувавши вірш “Люба, зорі з нас сміються. Що по ночах не спимо…”, Франко зауважив: “Не диво, що на таке зорі сміються. Кінь би сміявся”.

Збірки «На стоці гір» (1907) та «Ладі й Марені — тер­новий огонь мій» (1913) поглиблюють мотиви першої. Тут немає уже тієї удаваної безжурності, альбомних присвят, натомість міцніє філософське начало, мистецька тематика вічної боротьби світлого й темного, космічний мотив. У книжці «На стоці гір» немає й такого хвилевого перебігу настроїв, як у попередній. Тут відчувається вже погамованість почуттів, що спричиняє послідовність у розгортанні основних мотивів. Вірші цієї збірки звільняються від пря­молінійного фольклоризму «Розсипаних перлів». [3]

“Молода муза” проіснувала як угрупування порівняно недовго - від 1907 року до Першої Світової війни. Проте діяльність “молодомузівців” призвела до появи безлічі літературознавчих праць, стимулювала представників тодішнього літературного процесу до більш чіткого формулювання поглядів та розуміння суті модернізму. Тому, безперечно, вона вписала свою важливу сторінку в історію української літератури.

Список використаної літератури:

1. Розсипані перли: Поети «Молодої Музи» / Упоряд., автор передм. та приміт. М. М. Ільницький. – К.: Дніпро, 1991.

2. Наєнко М. К. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. - К.: ВЦ “Академія”, 1997. - 320 с.

3. Ільницький М. М. Від "Молодої Музи" до "Празької школи" / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Львівський обл. наук.-метод. ін-т освіти. — Л., 1995. — 318 с.