НАДАЮТЬ

Фактори

ВИРОБНИЦТВА:

• ВОДА

• ШЛЯХИ

• КАНАЛІЗАЦІЯ

• ТОЩО.

ПОСЛУГИ ЩО СПОЖИВАЄ НАСЕЛЕННЯ, РОБОЧА СИЛА МІСТА

• ОСВІТА

• ПАРКИ

• СИСТЕМА МІСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

• ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА

• ТОЩО.

о го господарства

Рис. 1. Модель економіки міського господарства

Дослідження моделі економіки міського господарства направлене, в першу чергу, на визначення цілей і функцій основних її складових, а саме: комунальні підприємства, землекористування і податкова політика.

4. Відмінність місцевого господарства від державного й приватного господарства

Система місцевого самоврядування займає особливе місце в державі в чинність своєї суспільно-державної природи. Із цього погляду вона виконує дві найважливіші функції:

• зв'язок між державою й населенням;

• зв'язок між державою й дрібним власником.

У зв'язку із цим дуже важливо визначити відмінності місцевого самоврядування від державної влади, і місцевого господарства від державного й приватного.

Як уже говорилося вище, місцеве самоврядування має всі ознаки влади й насамперед головним - обов'язковістю її рішень для населення муніципального утворення (не випадково в Конституції України говориться: “Народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної влади й органи місцевого самоврядування”).

Будучи невід'ємною частиною держави, органи місцевого самоврядування проте мають особливості, що відрізняють його від органів державної влади. Ці особливості місцевого самоврядування блискуче сформульовані в книзі Л. Веліхова “Основи міського господарства”. Веліхов визначає чотири основних відмінності органів місцевого самоврядування від органів державної влади, викликаних суспільним характером цієї влади:

1. Самоврядування на відміну від державної влади - влада підзаконна, діюча в межах і на підставі законів, прийнятих органами державної влади.

2. Самоврядування можливо лише тоді, коли строго визначене частина суспільних справ, якими воно займається (предмети його ведення). У цьому його відмінність від рад, де всі рівні влади займалися всім, і остаточним було тільки рішення центральних органів влади.

3. Для реалізації повноважень по цих предметах ведення місцеве самоврядування повинне мати власні ресурси у вигляді самостійного бюджету й комунальної власності.

4. Ця влада вимагає обов'язкової наявності представництва населення, інакше кажучи, вона виборна по своїй природі.

Ці чотири принципи показують, з одного боку, відмінності місцевого самоврядування від державної влади, з іншого боку, - нерозривний зв'язок місцевого самоврядування з державною владою в цілому.

Формування предметів ведення органів місцевого самоврядування відбувається із двох сторін: з боку населення, що доручає органам місцевого самоврядування виконання певних функцій, і з боку держави. У цілому ж компетенція органів місцевого самоврядування закріплюється законом. Іншими словами, держава не тільки дозволяє органам місцевого самоврядування виконувати частина суспільних справ самостійно, але покладає на нього виконання ряду власних функцій, виконання яких, як правило, сполучено з постійними контактами з населенням.

При цьому особливо важливо, що держава передає не тільки функції, але й повноваження по прийняттю від його імені загальнообов'язкових рішень, залишаючи за собою право контролю за виконанням за результатами діяльності.

Інакше кажучи, місцеве самоврядування є владою, але владою, похідною від державної, діючої з дозволу держави й у рамках, чітко позначених державою в законі.

Особливості положення місцевого самоврядування в державі й, насамперед, його двоїста природа накладають відбиток і визначають особливості місцевого господарства.

Місцеве господарство, з погляду ведення господарської діяльності, у значній мірі носить риси приватного господарства, тому що виступає на ринку як самостійний й, що особливо важливо, рівноправний суб'єкт господарської діяльності. Тобто воно може самостійно розпоряджатися власністю, що перебуває в його розпорядженні, фінансовими ресурсами, землею. Однак використати всі ці ресурси органи місцевого самоврядування повинні з метою виконання суспільних функцій, покладених на них. У зв'язку із цим і форми розподілу результатів господарської діяльності суспільні по своїй природі. У цьому змісті муніципальне господарство являє собою акціонерне товариство, учасниками якого є всі жителі муніципального утворення. Однак виплати “дивідендів по акціях” провадяться у вигляді суспільно значимих товарів і послуг. У цьому проявляється суспільний характер муніципального господарства, оскільки жителі є одночасно й замовниками послуг, надаваних органами місцевого самоврядування з їхнього доручення, і колективним власником муніципального майна.

З іншого боку, органи управління місцевим господарством виступають у ролі підрядника, що виконує державні функції, які оплачуються державою. Насамперед, це стосується функцій, виконання яких неможливо централізованими державними структурами. Це облік руху населення й власності, організація повсякденних контактів з населенням з питань, віднесеним до ведення держави (соціальне забезпечення й ін.). Організація подібної діяльності вимагає значної регламентації з боку держави й створює базу для ефективної діяльності самих органів державної влади всіх рівнів.

Таким чином, місцеве господарство відрізняється від державного досить широкими правами в області виробничої діяльності й, насамперед, в області розпорядження власними ресурсами, а від приватного господарства - суспільним характером використання результатів діяльності.