8. Причини бюджетного дефіциту.
Існують загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, у якому витрати бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні.
Причинами бюджетного дефіциту в Україні є зниження виробництва, зниження ефективності галузей економіки і підприємств, незважена соціально - економічна політика в державі.
Основними причинами виникнення дефіциту бюджету вважають наступні:
структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
надзвичайні події: війни, стихійні лиха, що потребують значних коштів;
політичні кризи;
інфляційні процеси;
недосконалість фінансового законодавства;
збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
неефективний механізм оподатковування суб'єктів господарювання;
значний обсяг тіньової економічної діяльності;
невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки і т.ін., що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю;
інші фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.
Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.
Незважаючи на це бюджетний дефіцит є об'єктивною умовою економічного розвитку держави.
9. Шляхи подолання бюджетного дефіциту.
У світовій практиці для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела (Рисунок 1).
Джерела покриття дефіциту бюджету
Неінфляційний шлях
Інфляційний шлях
Збільшення доходів
Грошово-кредитна емісія
Скорочення видатків
Зовнішні
Позики держави
Внутрішні
Рис. 1: Шляхи збалансування бюджету
Неінфляційні джерела це:
фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Внутрішні позики здійснюються через продаж державних цінних паперів (облігацій, векселів) або через одержання кредиту в банку. Залучення для покриття дефіциту державного бюджету зовнішніх позик у таких міжнародних організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і в розвинених країнах та їхніх об’єднань типу ЄС характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються країнами з перехідною до ринку економікою, у тому числі Україною;
трансферти – фінансування у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги.
Збільшення доходів можливо за рахунок підвищення ставок оподаткування, введення нових податків та розширення бази оподаткування, збільшення об'єктів неподаткових надходжень.
Скорочення видатків може здійснюватися пропорційно шляхом застосування механізму секвестру видатків, або селективне, тобто вибірковим скороченням деяких державних видатків. Зменшення видатків не поширюється на законодавче захищені статті бюджету. Скоротити видатки можна також шляхом відкладення або обмеження па певний час фінансування капітальних проектів.
Однак, процес збільшення доходів в більшості випадків або недоцільний, або неможливий, як і зменшення видаткової частини бюджету. Тому держава вимушена звертатися до залучення позикових коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
Грошово-кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту широко використовували в Україні. З 1991р. до 1995р. кредити Національного банку були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. З 1995р. поряд із кредитами НБУ для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997р. НБУ припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, і акцент було повністю перенесено на зовнішні і внутрішні джерела.
Дефіцит бюджету можуть також покривати додатковою емісією грошей. Унаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.
Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. Особливо складними є наслідки використання для покриття бюджетного дефіциту зовнішніх позик.
Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:
- доходи від випущених в обіг цінних паперів;
- кредити центрального банку.
Зовнішні джерела покриття дефіциту бюджету:
- кредити іноземних держав та міжнародних фінансово-кредитних організацій;
- доходи від розміщення цінних паперів на зовнішньому ринку.
Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик дає можливість збільшити державні видатки без обмеження поточного споживання.
Використання позикових коштів з метою покриття дефіциту бюджету призводить до виникнення державного внутрішнього та зовнішнього боргу. Держава повинна постійно контролювати ефективність використання позикових коштів, а також процес обслуговування та управління державним боргом.
Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту - монетизація дефіциту - полягає в використанні грошово-кредитної емісії. При монетизацїї бюджетного дефіциту держава отримує дохід від друкування грошей, так званий сеньйораж, внаслідок чого грошова маса в обігу перевищує приріст реального ВВП, і як наслідок - зростають ціни, розвивається інфляція. Цей метод самий непопулярний, тому що вкрай негативно впливає на економічну ситуацію в країні, сприяє розвитку інфляційних процесів та загостренню політичної обстановки й соціальної напруженості в суспільстві. Україна в 1991 -1994 роках використовувала емісію грошей для фінансування дефіциту бюджету, що призвело до гіперінфляції. Тому більшість країн, в тому числі і наша держава, на законодавчому рівні не дозволяє застосовувати емісійні джерела для фінансування дефіциту бюджету.
Вибір шляхів покриття бюджетного дефіциту достатньо складний і залежить від багатьох факторів:
фінансової та політичної ситуації в країні в цілому;
стану розвитку економіки, темпів росту ВВП;
розвиненості фінансового ринку;
інвестиційного клімату в країні;
зацікавленості кредиторів та їх довіри до держави;
активізації діяльності бізнес структур, особливо малого та середнього бізнесу;
- налагодженості міжнародних зв'язків та інтеграції в світове суспільство;
- та інших суб'єктивних та об'єктивних факторів.
Фінансова політика уряду кожної країни щодо подолання бюджетного дефіциту повинна бути виважена і спрямована на збільшення доходної та зменшення видаткової частин бюджету держави.
До основних заходів в області ліквідації дефіциту бюджету можна віднести;
стимулювання процесу виробництва;
удосконалення податкової системи, забезпечення оптимального рівня податкових відрахувань для формування бюджетів усіх рівнів;
спрямування коштів на розвиток пріоритетних галузей економіки;
створення сприятливих умов для господарюючих суб'єктів;
зниження непродуктивних витрат та необґрунтованих пільг;
залучення коштів населення шляхом розміщення державних цінних паперів;
введення режиму суворої економії бюджетних коштів;
запровадження науково обґрунтованої системи прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використання при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
інші заходи.
Отже, бюджетний дефіцит на протязі першого десятиріччя був віддзеркаленням дестабілізації української економіки. Вперше в Україні бюджет 2000 року був виконаний з профіцитом, що можна оцінити як позитивне явище, яке характеризує поступове подолання кризи в економіці країни.
Держава зобов’язана формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту.