М
ІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ,
стандартизації та сертифікації
безпека та надійність антропотехнічних систем
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ курсового проекту
Для студентів спеціальності 6.010104.41 «Професійна освіта.
Безпека життєдіяльності та охорона праці»
ХАРКІВ 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
безпека та надійність антропотехнічних систем
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ курсового проекту
Для студентів спеціальності 6.010104.41 Професійна освіта.
Безпека життєдіяльності та охорона праці
Затверджено
Науково-методичною Радою
Української інженерно -
Педагогічної академії
Протокол № __
від «__» _________ 2011 р.
ХАРКІВ 2011
УДК 331.45
Безпека та надійність антропотехнічних систем. Методичні вказівки до виконання курсового проекту для студентів спеціальності 6.010104.41 Професійна освіта. Безпека життєдіяльності та охорона праці /Уклад.: Смирнитська М.Б. — Харків: УІПА, 2011. — 36 с.
У методичних вказівках наведені завдання та рекомендації щодо виконання курсового проекту. У Вступі розглянуті терміни та поняття, які студенту необхідно повторити для розуміння завдань курсового проекту. Також наведені загальні вимоги до структури пояснювальної записки та її оформлення. Кожне завдання курсового проекту супроводжується методичними вказівками до його виконання. Наприкінці наведений рекомендує мий перелік літератури. В додатках показаний зразок титульного листа пояснювальної записки.
Відповідальний за випуск: Солдатов О.В.
Рецензент: Г.М.Садіков, д. біол. наук, проф.
Ó Смирнитська М.Б.
Ó УІПА
ВСТУП
Надійність людино-машинних систем є однією з найважливіших умов, що визначають безпечні умови виробничого процесу.
Виконання курсового проекту має своєю метою допомогти студенту засвоїти вихідні положення теорії надійності та одержати перші навички практичних розрахунків показників надійності людино-машинних систем.
Приступаючи до виконання курсового проекту, студент повинен насамперед засвоїти основні терміни і визначення теорії надійності: працездатний і справний стани, відмова і пошкодження, раптова і поступова відмови, відновлюваний і невідновлюваний, ремонтований і неремонтований вироби, граничний стан, наробка і тривалість експлуатації, ресурс, термін служби, безвідмовність, ремонтопридатність, довговічність, надійність.
Далі необхідно відновити в пам'яті основні положення теорії імовірності: випадкова подія, імовірність події, статистична ймовірність (частота), додавання і множення ймовірностей, несумісні і незалежні події, випадкова величина, розподіл випадкової величини, середнє значення і математичне сподівання випадкової величини, дисперсія, середнє квадратичне відхилення, функція розподілу, щільність розподілу, експоненційний і нормальний закони розподілу, теореми про числові характеристики випадкових величин, випадкова функція. Важливо засвоїти зв'язок між імовірністю та статистичною ймовірністю (частотою) події, середнім значенням і математичним сподіванням випадкової величини.
Для виконання курсового проекту потрібно також одержати основні уявлення про підвищення надійності шляхом резервування. Насамперед мається на увазі структурне резервування. Необхідно засвоїти поняття: основний і резервний елемент, навантажений резерв, кратність резерву, дублювання, загальне резервування тощо.
Після цього студент може перейти до вивчення способів розрахунків одиничних і комплексних показників надійності. У першій частині курсового проекту студенту пропонується з безлічі використовуваних на практиці показників надійності розрахувати тільки три: імовірність безвідмовної роботи, середній наробіток до відмови та інтенсивність відмов. Ці показники звичайно розраховуються для невідновлюваних об'єктів, а для відновлюваних - тільки для періоду експлуатації до першої відмови. Проте , ці показники досить широко використовуються для оцінки безвідмовності, як на стадії проектування й випробування об'єктів, так і під час їх експлуатації. Уміння розраховувати зазначені показники дає студентові ключ до розрахунків інших одиничних і комплексних показників надійності і формує розуміння основних закономірностей зміни справності і працездатності людино-машинних систем.
Весь курсовий проект розбитий на окремі завдання, що відображають раціональну послідовність освоєння матеріалу курсу та супроводжувані поясненнями. Виконання кожного завдання завершується висновками, формуючи які студент краще осмислює виконувану роботу.
1. Загальні вказівки та порядок оформлення
Студент за допомогою підручників повинен вивчити основні положення теорії надійності, а потім приступитися до виконання курсового проекту в послідовності, установленої завданням і даними методичними вказівками. Відмітимо, що строга послідовність виконання розділів обов'язкова.
Рекомендується дотримуватися приблизно такої схеми написання пояснювальної записки.
Спочатку в кожному розділі коротко вказуються основні принципові умови, які характеризують собою весь подальший напрямок розробки даного розділу, тобто, ставиться мета. Далі викладається зміст окремих питань розділу з повним поясненням усіх прийнятих положень і рішень з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, технологічними і іншими схемами та графіками. І, нарешті, робляться короткі висновки, у яких відзначається доцільність ухвалених рішень.
Пояснювальна записка пишеться на одній стороні стандартних аркушів паперу формату А4 з залишенням полів скрізь по 20 мм. Усі аркуші, починаючи з титульного, послідовно нумеруються. Номер сторінки ставиться в правому верхньому куті аркуша (на титульному аркуші номер не ставиться).
Завдання на курсовий проект повинне бути розміщене перед основним текстом курсового проекту. Матеріал пояснювальної записки розташовується в такій послідовності:
• титульний аркуш (див. зразок);
• зміст;
• вступ;
• основний текст пояснювальної записки;
• висновки;
• список використовуваної літератури;
• креслення (вкладається наприкінці пояснювальної записки).
У змісті пояснювальної записки виділяють розділи, які починають з нової сторінки. У свою чергу розділи при необхідності можуть ділитися на пункти. Нумерація в розділах складається з номера розділу та пункту, розділених крапкою. Усі розділи та пункти повинні мати короткі заголовки, які відповідають змісту. Вступ і Список літератури не нумеруються.
Виклад пояснювальної записки повинен бути коротким, логічним, чітким, таким, що обґрунтовує прийняті у курсовому проекті рішення. Не слід переписувати окремі аркуші з підручників та методичних вказівок.
Виконуючи розрахунки, треба спочатку навести формулу, пославшись при необхідності на літературне джерело, надати пояснення символів, які використовуються у формулі, а потім підставити чисельні значення символів і привести остаточний результат розрахунків без проміжних обчислень. Чисельні значення символів слід підставити у формули після того, як вони пояснені. Приводиться лише остаточний результат із зазначенням розмірності, а всі проміжні обчислення опускаються.
Бажано під час виконання розрахунків та креслень використовувати засоби MS Excel, або пакети прикладних математичних програм (MathCAD, MatLab), або програм для обробки статистичних даних (Statistica).
Формули, малюнки, таблиці нумеруються арабськими цифрами окремо в кожному розділі (завданні). Наприклад, табл.1 у розділі 5 буде мати номер 5.2. Кожна таблиця повинна мати назву, яка пишеться під словом "Таблиця".
У списку використовуваної літератури назви розташовуються за абеткою або у послідовності посилання на неї, при цьому на самому початку вказується основна література, а потім науково-технічна. По кожному джерелу зазначаються:
• прізвище та ініціали автора;
• назва книги або статті:
• місце видання і видавництво:
• рік видання;
• кількість сторінок.
Наприкінці пояснювальної записки студент ставить дату і підпис.
Графіки і малюнки, що включаються в текст пояснювальної записки, виконуються на білому або міліметровому папері стандартного формату.
Креслення, які додаються до курсового проекту, виконуються олівцем, тушшю, чорною пастою з дотриманням усіх вимог ГОСТ (ЕСКД).
Форма титульного аркушу наведена в Додатку А.