ПЛАН-КОНСПЕКТ

на проведення занять з студентами МДАУ

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Тема № 3.1. «Техногенні небезпеки та їх наслідки»

Навчальна мета: ознайомити студентів з основними визначення-ми та поняттями щодо класифікації негативних факторів середовищ життєді-яльності та їх характеристиками; технічними засобами та технологічними процесами як джерела небезпек; загальним поняттям про аварії та катаст-рофи, їх причинами; джерелами виникнення та видами соціальних небезпек; загальними поняттями про глобальні небезпеки.

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література: 1. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти Украї-ни І – ІV рівнів акредитації/ За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Караве-ла»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. –320. 2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 4 – е вид. – К.: Каравела, 2005. – 344 с. 3. Скобло Ю.С., Соколовська Т. Б., Ма-зоренко Д. І., Тіщенко Л. М., Троянов М. М. Безпека життєдіяльності: Нав-чальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. - Київ: Кондор, 2003. – 424 с.: іл. ISBN 966 – 7982 – 10 – 6. 4. З.М. Яремко «Безпека життєдіяльності», Навчальний посібник,-Київ, Центр навчальної літератури. 2005, -320с.

Порядок проведення занять.

1. Організаційний момент – 3 хв.

• перевіряю присутніх;

• оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

2. Викладення матеріалу теми - 74 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори.

2. Промислові аварії, катастрофи та їх наслідки.

3. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.

4. Гідродинамічні об’єкти і їх призначення.

3. Підведення підсумків – 3 хв.

• оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

• указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Вивчити класифікацію негативних факторів середовищ життєдіяльності та їх характеристики.

2. Вивчити технічні засоби та технологічні процеси як джерела небезпек.

4. Вивчити загальні поняття про аварії та катастрофи, їх причини.

5. Вивчити загальні поняття про глобальні небезпеки.

1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори.

Як визначалося раніше, людина здійснює свою життєдія-льність у навколишньому середовищі, яке складається із при-родного і штучного, створенного людьми у процесі розвитку, тобто техносфері (виробництво, транспорт, побут). Однією із складових техносфери є виробництво, де людина здійснює свою трудову діяльність і постійно знаходиться під впливом вражаючих, небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища. Ці негативні впливи обумовлені елементами техносфери (машини, споруди, технології) та діями людей.

Характерною особливістю сучасного виробництва є засто-сування різноманітних, технологічних процесів, складних за своєю фізико-хімічною основою, використання нових техноло-гічних матеріалів, які недостатньо вивчені з погляду негатив-ного їх впливу на людину і середовище.

На деяких підприємствах інтенсивно використовуються високотоксичні, легкозаймисті речовини, різноманітні випро-мінювання; технологічні процеси часто супроводжуються знач-ними рівнями шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку. Значна кількість робіт виконується в умовах запиленості та загазова-ності. У той же час в усіх галузях діяльності людини здійсню-ється інтенсивна комп’ютеризація, яка теж супроводжується наявністю негативних факторів, що впливають на здоров’я людини.

Сьогодні в нашій країні скоюється багато злочинів на еко-номічному ґрунті, таких як тіньова економіка, організована злочинність, криміналізація економіки, економічна злочин-ність, – ось ті хвороби, які вражають нашу державу.

У побуті людину теж супроводжує ціла гама негативних факторів: забруднення повітря, автотранспорт, неякісні про-дукти харчування, шум, вібрація, електромагнітні та іонізуючі поля від побутових приладів, ліки, алкоголь, тютюновий дим, бактерії, інфекційні захворювання, отруйні речовини, рослини, тварини.

Техногенні небезпеки погіршують здоров’я людей, призво-дять до травм або загибелі, матеріальних витрат і деградації природного середовища. Захист від техногенних небезпек здійснюється вдосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелами небезпек і об’єктами захисту, засто-суванням захисних засобів (колективних та індивідуальних).

Фізичні вражаючи фактори техногенних небезпек.

1. Шум. Шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Фізична сутність звуку – це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини). Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембра-ну вуха).

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м²), звукова потужність (Вт). Швидкість поширення звуко-вих хвиль в атмосфері при 20⁰ С складає 344 м/с. Органи слу-ху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються орга-нами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц – інф-развуки, з частотою вище 20 000 Гц – ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, на-зивається порогом чутливості. У різних людей він різний. Мак-симальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття.

Одиниця виміру шуму “бел” названа іменем винахідника телефону А. Белла (1847–1922). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання більш зручнішою є одини-ця в 10 разів менше – децибел (дБ).

Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 – 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здо-ров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати пору-шення ритму серця, створювати значне навантаження на нер-вову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже силь-ний шум (понад 140 – 180 дБ) може викликати розірвання ба-рабанної перетинки.

2. Вібрація. Вібрація – це коливання твердих тіл, яке ви-никає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла. Вібрація характеризується частотою коли-вань (Гц), амплітудою зсуву. Власні частоти внутрішніх органів людини знаходяться в області 6 – 9 Гц.

3. Іонізуючі випромінювання. Іонізація – це утворення по-зитивних і негативних іонів та вільних електронів з електрично нейтральних атомів та молекул. Атом, що загубив електрони, стає іоном, він має позитивний заряд. Для цього необхідно вит-ратити енергію. Атом, що приєднав електрон, стає негативним іоном. Цей процес може супроводжуватись як витратою, так і виділенням енергії. Випромінювання, взаємодія яких із середо-вищем призводить до іонізації атомів і молекул, називається іонізуючим.

Велика частина випромінювань надходить від радіоактив-них речовин, що знаходяться у земній корі. Іонізуючі випромі-нювання існували на Землі задовго до зародження на ній жит-тя і були присутні в Космосі до виникнення самої Землі.

Родоначальником науки про радіацію є французький вче-ний Анрі Беккерель, який поклав у ящик столу фотографічні плівки і притиснув їх шматком мінералу, що містив уран. Коли він проявив плівки, то виявив на них сліди якихось випромі-нювань. Він назвав їх радіоактивними (1986 р.)

Радіоактивність – це самовільне перетворення ядер атомів одних елементів у інші. Атом складається з ядра й електронів, що обертаються навколо нього. Ядро складається з протонів, що мають позитивний заряд, і нейтронів – нейтральних часток. Атоми, що мають ядро з однаковим числом протонів, але не од-накове число нейтронів, до різновидів одного хімічного елемен-та і називаються ізотопами.

Іонізуюче випромінювання поділяється на 2 види:

А) Електромагнітне (фотонне), до якого належать ультра-фіолетове, рентгенівське і γ-випромінювання.

Б) Корпускулярне, до якого належать α, β, нейтрони, про-тони.

Джерела випромінювання поділяються на:

А) Природні. Природним джерелом іонізуючого опромінен-ня є космічний простір, а також радіоактивні речовини, що знаходяться в земній корі. Опроміненню від природних джерел піддається будь-який житель планети. Дози опромінення зале-жать від місця проживання (тому що не скрізь рівномірно за-лягають породи, що містять радіоактивні речовини); від споро-бу життя (у помешканні або зовні людина проводить більшу частину життя); від місця роботи (наприклад, у будівництві часто застосовують будівельні матеріали з підвищеною радіаці-єю, пілоти одержують більшу дозу порівняно з іншими профе-сіями і т. д.).

Космічні промені нерівномірно розподілені на поверхні Землі. Так, Північний і Південний полюси одержують більше радіації, ніж екваторіальна область, через наявність магнітного поля Землі, що відхиляє заряджені частинки. Рівень опоромі-нення росте з висотою, оскільки розряджається повітря, а воно відіграє роль захисного екрана. Люди, що живуть на рівні мо-ря, одержують від космосу в середньому 300 мікрозівертів (мільйонних долей Зв) на рік. Люди, що живуть у горах вище 200 м, одержують дозу в декілька разів більшу, ніж жителі рів-нини. Людина, що летить в аероплані на висоті 12 000 м, одер-жує дозу опромінення приблизно в 25 разів більшу, ніж на Землі.

Більшу частину, приблизно 2/3 ефективної дози природ-ного опромінення, людина одержує від радіоактивних речовин, що потрапили в організм із їжею, водою, повітрям. Цей при-родний фон зазнає зміни в результаті діяльності людини. Ядер-ні іспити, аварії на АЕС, добування корисних копалин, згорян-ня усіх видів палива і т. д. до природного фона додає 1–3 %.

Б) Штучні. Штучними джерелами іонізуючого випроміню-вання є ядерні установки, ядерні реактори, рентгенівські апа-рати, прилади з радіоактивними елементами.

Безумовно, аварії на АЕС є дуже великою загрозою для безпечного існування людини. Проте внесок атомної енергети-ки в сумарну дозу опромінення населення є одним із найск-ромніших. Статистика говорить про те, що атомна енергетика займає 20-те місце в числі небезпек сучасного середовища іс-нування людини, у той час як рентгенівське опромінення зай-має 9-те місце, а протизаплідні засоби – 18-те.

У даний час основний внесок у дозу опромінення людини вносить медичне діагностичне устаткування.

Штучними джерелами іонізуючого випромінювання є під-приємства з видобутку, переробки і виробництва радіо актив-них речовин. Це, в основному, уранові рудники, заводи для одержання збагаченого урану, очищення уранового концентра-ту, реактори.

Опромінення населення України за останні 14 років за ра-хунок штучних джерел радіації в основному пов’язане з наслід-ками аварії на Чорнобильській АЕС, а також аваріями на ін.-ших АЕС.

4. Електричний струм. Електричний струм, проходячи че-рез тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організ-мом електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Термічний вплив характеризується нагріванням тканин, опіками окремих ділянок тіла.

Електролітична дія струму виявляється у розкладанні орга-нічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в пору-шенні її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в розриві та інших механіч-них пошкоджень тканин організму внаслідок електродинаміч-ного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення па-ри з тканинної рідини і крові від теплової дії струму.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні та збуд-женні живої тканини, а також у порушенні внутрішніх біоло-гічних процесів. Це може супроводжуватись невимушеним, су-домним скороченням м'язів.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, елект-ричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкоджен-ня, а також електроофтальмія (запальні процеси очей внаслі-док впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).

Фактори, що визначають ступінь (наслідки) ураження лю-дини електричним струмом поділяють на три групи:

- електричного характеру - сила струму, вид та частота струму, напруга, опір електричного ланцюга, заземлення, зану-лення;

- неелектричного характеру - тривалість проходження струму через організм, шлях проходження стуму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, її увага, втома, голод, сп'яніння, емоційне збудження тощо);

- навколишнє середовище. До несприятливих факторів навколишнього середовища відносять виробничі приміщення (з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні, без підвище-ної небезпеки), відкриті чи зовнішні електроустановки, які ви-користовуються на відкритому повітрі чи під навісом.

Хімічні вражаючи фактори техногенних небезпек.

Серед великої кількості шкідливих речовин особливу не-безпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх прак-тичного використання можна поділити на:

1. Промислові отрути. Використовуються у виробництві (розчинники, барвники) і які є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо).

2. Отрутохімікати. Використовуються для боротьби з бур'я-нами, гризунами, шкідливими комахами (гербіциди, пестици-ди, інсектициди).

3. Лікарські препарати.

4. Хімічні речовини побуту. Використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби).

5. Хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні ре-човини поділяються на:

А) Токсичні - викликають отруєння всього організму люди-ни.

Б) Подразнюючі - подразнюють слизові оболонки.

В) Мутагенні - призводять до змін спадковості.

Г) Канцерогенні - викликають пухлини.

Д) Наркотичні - впливають на центральну нервову систе-му.

Є) Задушливі, сенсибілізуючі - діють як алергени, впливаю-чі на репродуктивну (народжувальну) функцію.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ура-ження всіх живих організмів, особливо людей і тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйних речовин залежить від їх ток-сичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хі-мічних властивостей.

За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:

А) Летальні - призводять або можуть призвести до смерті - термін дії до 10 діб.

Б) Тимчасові - призводять до нудоти, блювоти, набряку ле-генів, болю в грудях - термін дії від 2 до 5 діб.

В) Короткочасні - тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, за-духи, загальної слабості, зниження температури.