5.1.2. Зумовлен³сть рольово¿ повед³нки суб'ºкт³в педагог³чного сп³лкування особист³сною само³дентиф³кац³ºю

Рольов³ стосунки в клас³ насамперед формуються на основ³ особист³сно¿ само³дентиф³кац³¿. У кожному клас³ º учн³, як³ надають перевагу особист³сним ц³нностям та т³, як³ надають перевагу ц³нностям класного (шк³льного) колективу. В³дпов³дно до закладеного в кожн³й особистост³ учня ³ндив³дуал³зму чи колектив³зму в³дбуваºться само³дентиф³кац³я.

На сьогодн³, коли ч³тко вир³зняються д³ти, як³ належать до б³дного чи багатого соц³ального прошарку, проблема б³льшовартост³ колектив³зму чи ³ндив³дуал³зму в осв³тн³й систем³ постаº особливо гостро.

²ндив³дуал³сти надають перевагу самост³йност³ й особистому благополуччю за рахунок втрати соц³ально¿ ³дентичност³, задоволенню власних ³нтерес³в, зам³сть того, щоб прагнути виправдати чи¿сь оч³кування. Колектив³сти надають перевагу ³нтересам т³º¿ чи ³ншо¿ групи, всупереч особистим потребам. Закладений в людин³ ³ндив³дуал³зм чи колектив³зм безпосередньо впливаº на ¿¿ "Я-концепц³ю".

З погляду ³ндив³дуал³стсько¿ "Я-концепц³¿", д³ти-³ндив³дуал³сти пост³йно в³дстоюють свою ³дентичн³сть, почуття власного "Я". Прагнуть бути незалежними у ситуац³ях, де не завадила б п³дтримка ³нших ("Я сам впораюся з³ сво¿ми проблемами"), коли виникають проблеми в дружн³х стосунках з однол³тками ("Н³чого не сталося", "Ми розберемося сам³", "Вам здалося, у нас усе добре" тощо). Тобто в³дкидають будь-яку допомогу з боку ³нших ³ втручання в особисте життя. На думку Фр³ца Перлза (1973), кожна людина повинна бути сама собою, займатися своºю справою, ³ не зобов'язана задовольняти оч³кування ³нших.

У колектив³стському п³дход³, де ц³нуºться насамперед групова сол³дарн³сть, под³бн³ вислови звучать р³дко. Для колектив³ст³в власне сусп³льн³ зв'язки зумовлюють повед³нку людини та допомагають визначати, хто вона º.

Наприклад, нер³дко пишуть: "В³дпов³дальний за проведення заходу - учень 10-А класу ²ванов Д³ма чи класний кер³вник Петренко ².²." Слова "учень 10-А класу", "класний кер³вник" навмисно пишуться для того, щоб п³дкреслити соц³альну ³дентичн³сть, належн³сть особи до т³º¿ чи ³ншо¿ групи, колективу. Сама група, колектив заздалег³дь передбачаº згуртован³сть. Самост³йн³сть, ³з погляду колектив³зму, розглядаºться як в³дпов³дальн³сть, а не як "робити все по-своºму". Самост³йн³ д³¿, розв'язання проблемних питань завжди вимагають урахування ³нтерес³в, потреб, оч³кувань член³в групи, колективу, до яких належать.

Педагог³чний досв³д роботи даº п³дстави стверджувати, що д³ти, як³ до школи не в³дв³дували дитячий садок, виховувалися вдома, здеб³льшого спрямован³ на реал³зац³ю себе як особистост³. А випускники дитячих садк³в мають здеб³льшого колектив³стську спрямован³сть. ¯м до кожного º д³ло, вони все ³ за вс³х знають, журять тих, хто погано вчиться чи поводиться. Якщо хтось поводиться не так як ус³, - в³н вважаºться поганим, його засуджують.

Д³ти-³ндив³дуал³сти, як³ прагнуть розвивати свою особист³сть, примножувати св³й ³нтелектуальний потенц³ал, знаходяться в опал³ класу: над ними надсм³хаються, ¿х цураються. Вони приречен³ на сам³тн³сть. Бути сам³тн³м в оточенн³ однол³тк³в - це значить в³дчувати, що ти в³дкинутий групою, що тебе не люблять оточуюч³, що ти н³ з ким не можеш под³литися власними ³нтересами, почуттями чи що ти - чужий серед сво¿х. Педагог³чне спостереження показало, що ³ндив³дуал³сти, як³ страждають сам³тн³стю, здеб³льшого звинувачують себе у в³дособленн³ в³д однол³тк³в, вважають, що ситуац³я ¿м не п³двладна. Б³льше того, вони й до однол³тк³в ставляться негативно, насторожено, з недов³р'ям, п³дозрою. Не насм³люються взяти участь у сп³льн³й колективн³й д³яльност³. Таке почуття власно¿ н³кчемност³ та песим³зму в³дносно ³нших дозволяº ¿м почуватися сам³тньо. У них розвинуте самоусв³домлення та занижена самооц³нка.

Класний колектив, який складаºться з д³тей ³ндив³дуал³ст³в ³ колектив³ст³в часто вражений таким соц³ально-психолог³чним явищем, як внутн³шньогрупова дискрим³нац³я (фаворитизм) (та що гр³ха та¿ти, - педагог³чний також). Суть його полягаº в тому, що учн³ певного класу, як³ розп³знають один одного як "сво¿х", створюють один одному своºр³дну психолог³чну протекц³ю. Наприклад, якщо в учн³в класу º можлив³сть вибору, кому допомогти, кого п³дтримати, кому надати перевагу, то вони, зв³сно, виберуть "свого". Внутр³шньогруповий фаворитизм виявляºться ³ в ³нтерпретац³¿ вчинк³в: недол³ки так званих "сво¿х" блискотять яскрав³ше, н³ж будь-як³ досто¿нства тих, хто не належать до ¿хнього кола (Франсуа де Ларошфуко). Якщо учень за якимось ознаками визначаºться класом як представник ³ншо¿ когорти, нав³ть не обов'язково погано¿, то його вчинки будуть з готовн³стю ³нтерпретуватися негативно, тод³ як усп³хи н³ким не будуть сприйнят³ серйозно, а якщо ³ будуть, то з застереженням ("Так, мусимо визнати, йому все-таки вдалось ..."). П³дrрунтям для диференц³ац³¿ ³, в³дпов³дно, вияву феномен³в внутр³шньогрупового фаворитизму ³ м³жгрупово¿ дискрим³нац³¿ можуть бути р³зн³ критер³¿: в³ковий, ³нтелектуальний, нац³ональний, рел³г³йний, соц³альний статус тощо.

Типолог³я повед³нки учн³в ³ вчителя в умовах педагог³чного сп³лкування зумовлена зокрема статусними ролями.