1. Розрахунок окремих показників здоров'я ( ) (захворюваність, фізич­ний розвиток, інвалідність, смертність тощо) окремо для кожної популяції, яку вивчають.

2. Розрахунок середніх показників здоров’я ( )

3. Розрахунок нормованих до середнього рівня окремих показників здоров'я окремо для кожної популяції, яку визначають за формулою 7:

(7)

де

i — номер показника;

j — номер популяції;

—середнє квадратичне відхилення окремого показника ( ) у множині популяцій, які досліджуються.

4. Заміна нормованих до середнього рівня окремих показників здоров'я імовірними оцінками за спеціальною таблицею, в якій Ь змінюється від 0,01 до 0,99 залежно від величин

5.Розрахунок індексу здоров'я формулою 8;

, (8)

де п — кількість окремих показників здоров'я.

Саме такий підхід і є правомірним у ході застосування схеми 1 або 2.

При виборі схеми 3 або 4, тобто у разі необхідності розрахунку комплексних (показників навколишнього середовища, проведення інтегральної оцінки може (бути виконане двома шляхами: шляхом порівняння окремих параметрів середовища з відповідними нормами або шляхом безпосереднього розрахунку ступеня відхилення багатовимірного об'єкта, що вивчається, від еталонного |а допомогою методик регресійного, дискримінального, факторного або кластерного аналізу.

Розглянемо лише перший, більш простий шлях, під час запровадження кого слід дотр йму вати ся такої послідовності операцій:

1. Вибір базису (гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустимий рівень (ГДР), орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ)тощо).

2. Одержання безрозмірного еквівалента (d), що може бути виконане різними шляхами, наприклад, як результат ділення значень параметрів середовища на значення норми за формулою 9:

(9)

або внаслідок стандартизації за середньоквадратичним відхиленням за формулою 10:

(10)

3.Нормування (g)у заданому діапазоні,наприклад, між 0 та 1. Цей етап є бажаним, але необов'язковим. Він може виконуватися за допомогою різних функцій перетворень — як лінійних, так і нелінійних. При цьому можуть бути використані значення масивів вихідних даних {х} або різні еквіваленти, що їм відповідають {d}. Найбільш простим є нормування лінійною функцією із застосуванням мінімальних ( ) та максимальних ( ) значень вихідних масивів за формулою 11:

(11)

Нормування показників може бути проведене і за допомогою інших функцій, наприклад, за функцією нормального розподілу (табл. 7).

Таблиця 7

Функція нормованого, центрованого нормального розподілу

X	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
о,	0000	0348	0793	1179	1554	І915	2257	2580	2881	3 1 59
І,	3413	3643	3849	4032	4192	4332	4452	4554	4641	4713
2,	4772	482!	4860	4892	4918	4937	4953	4865	4874	4981
3,	4986	4990	4993	4995	4996	4997	4998	4998	4999	4999

Примітка.

У таблиці вказані десяткові знаки після коми. Так, наприклад, при х = 1,0 у = 0,3413. При х < 0 функція F(х) = 0,5-у; при х > 0 функція F(х) = 0,5 + у.

4. Узагальнення еквівалентів, що може бути виконане як за правилами визначення середньої арифметичної величини (Q) за формулою 12:

(12)

так і за правилами визначення середньої геометричної величини (Q₂) за формулою 13:

(13)

де — вага ознак, що визначається експертними або розрахунковими методами.

Для кількісної оцінки аерогенного навантаження атмосферних забруднень можна використовувати формулу 1

(14)

де К —коефіцієнт навантаження атмосферного забруднення;

К_кд— коефіцієнт комбінованої дії, який ураховується тоді, коли у

повітрі одночасно присутні декілька речовин;

Кі — показник забруднення, що визначається за формулою 15:

К = С (15)

Враховуючи те, що такі коефіцієнти встановлені для обмеженої кількості комбінацій речовин, а також те, що комбінований вплив речовин, які забруднюють атмосферу, як правило проявляється у вигляді послаблення кінцевого ефекту, коефіцієнт комбінованої дії може бути визначений за формулою 16:

(16)

де n— кількість речовин, що входять у суміш.

Отже, коефіцієнт навантаження атмосферного забруднення( ) можна представити формулою 17:

(17)

Для кількісної оцінки забруднення води використовують формулу 18:

де

і — індекс показника забруднення;

j — індекс проби води;

—ваговий коефіцієнт, який враховує клас небезпеку;

— кількість показників, які, відповідно, виходять та не виходять

за межі нормативів;

— безрозмірні еквіваленти, що розраховуються за формулою 9

або 10.

Слід відзначити, що показник Q, який визначений таким чином, має чіткі межі змін. Якщо в якійсь пробі 0 < Q < 1, то можна стверджувати, що вода в цій пробі повністю відповідає нормативним вимогам. Якщо Q) > 1, то вода не відповідає вимогам хоча б за одним показником. Для допустимого ступеня забруднення граничне значення Q остановить 1,5; для помірного ступеня — 3,3; для високого ступеня — 7,4.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Місто N поділене на три райони А, В, С з населенням, що складає,відповідно, 70, 80 та 75 тисяч чоловік. Біля міста з порушенням правил улаштування санітарно-захисної зони побудований і працює протягом 20 років цементний завод.

Середня запиленість атмосферного повітря в районі А складає 1,2 мг/м³, В — 0,8 мг/м³, С — 0,5 мг/м³ (ГДК = 0,1 мг/м³).

Таблиця 8

Показники захворюваності органів дихання в різних районах міста

Захворювання	А	В	С	Усього
Усього	392,5	284,3	249,9	306,7
в тому числі:
туберкульоз органів дихання	8,4	5,2	3,7	5,7
бронхіальна астма	27,5	12,1	8,2	15,6
хронічний бронхіт	38,2	22,3	15,1	24,8
грип та ГРВІ	289,5	232,8	205,7	241,4
інші захворювання	28,9	12,4	17,2	19,1

Побудуйте графік залежності захворюваності органів дихання насе­лення міста N від ступеня запиленості повітря.

Задача 2

Сталеплавильний цех забруднює атмосферне повітря міста N шкідливими речовинами, концентрації яких наведені в таблиці 2. У районах А, В, С проживає, відповідно, 80, 65, 70 тис. чоловік. Захворюваність за кількістю звертань за медичною допомогою становить, відповідно, 326,5; 252,1 та 205,7 випадків на 1000 жителів.