Кількість енергії, білків, жирів та вуглеводів, що рекомендується для вживання для жінок різних груп за інтенсивністю праці (на 1 день)

Групи інтенсивності праці	Вікові групи	ЖІНКИ
		Калорійність, ккал	Білки, г		Жири, г	Вуглеводи,г
			всього	тваринні
1 (КФА= 1,4)	.18-29 30-39 40-59	2000 1900 1800	55 52 50	зо 29 28	56 53 51	320 304 288
2 (КФА= 1,6)	18-29 30-39 40-59	2200 2150 2 1 00	61 59 -58	34 32 32	62 60 59	352 344 336
3 (КФА= 1,9)	18-29 30-39 40-59	2600 2550 2500	72 70 69	40 39 38	73 71 70	416 408 400
4 (КФА=2,2-2,3)	18-29 30-39 40-59	3050 2950 2850	84 81 78	46 45 43	85 82 79	488 472 456

Таблиця 6

Рекомендовані величини потреб о енергії, білках, жирах та вуглеводах для людей похилого віку

Стать	Вікові групи	Калорійність, ккал	Білки, г		Жири, г	Вуглеводи,г
			всього	тваринні
Чоло­віки	60-74 років понад 75 років	2300 2000	69 60	38 33	77 67	333 290
Жінки	60-74 років понад 75 років	2100 1900	63 57	35 31	70 63	305 275

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧА

Задача 1

Чоловік, інженер-технік, 49 років, зріст — 172 см, маса тіла — 94 кг,гіперстенік.

Визначте ступінь ожиріння та призначте лікувальну дієту з урахуван­ням віково-статевих особливостей та групи інтенсивності праці.

Задача 2

Жінка, швачка, 28 років,зріст — 164 см, маса тіла — 92 кг, нормостенік.

Визначте ступінь ожиріння та призначте лікувальну дієту з урахуван­ням віково-статевих особливостей та групи інтенсивності праці.

Задача З

Чоловік, пенсіонер, 75 років, зріст — 169 см, маса тіла — 86 кг, астенік. Визначте ступінь ожиріння та призначте лікувальну дієту з урахуван­ням віково-статевих особливостей та групи інтенсивності праці. Для розв'язання задач використовуйте таблиці 4та 5.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гончарук Є.Г.. Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін. Загальна гігієна /За ред. Є.Г.Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 43

2. Габович Р.Д.. Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. — К.: Вища школа. 1983. — С. 134-169.

3. Румянцев Г.ІІ.. Вишневская Е.П.. Козлова Т.А. Обшая гигиена. — М.: Медицина, 1985. С. 95-105.

4. Покровский В.А. Гигиена. -- М.: Медицина, 1979. — С. 232-І250.

5. Сергета І.В. Практичні навички загальної гігієни: Навчально-методичний посібник. — Вінниця: ВДМУ га ін.. 1997. - С. 20-31.

6. ПетровскийЛ К.С. Гигиена питання. — М.: Медицина, 1975. — С. 47. 103-109.

7. Губергриц А.Я., Линевкий П Ю.В. Лечебное питание. — К.: Вища школа.1985. — 295 с,

8. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическнм занятиям по гигиене питання. М.: Медицина, 1987. — С. 203-228.

9. Смоляиский Б.С. Руководство по лечебному питанню. — Л,; Медицина 1981 — С. 224-250.

10. Смоляр В.И. Рацыональное питание, — К.: Наук, думка, 1991. — С. 59-74. 282-284 290-297, 301-302.

11. Справочпик по диетолологии /Под ред. А.А. Покровского, М.А. Самсоновой. — М.: Медицина, 1981. -- С. 141-157. 391-429.

12. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическнм занятиям по гигиене питання. —. м.: Медицина. 1987. — С. 203-241.

13. Санитарно-гигиенические методы исслсдования пищевых продуктов /Под ред. Г.С. Яцулы — К.: Здоров'я, 1991. -- С. 166-177.

ЗАНЯТТЯ 4

ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОКРАЩАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ТА САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ СТІЧНИХ ВОД У ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ

1. Вивчити основні способи і засоби покращання якості питної води, принципи організації централізованого та місцевого водопостачання.

2. Засвоїти методики санітарного обстеження джерел водопостачання та гігієнічної оцінки якості питної води.

3. Вивчити основні методи санітарної очистки населених місць та засоби знезараження стічних вод у лікувально-профілактичних закладах.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Гігієнічне значення води. Норми водоспоживання.

2. Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань.

3. Вода як фактор виникнення захворювань неінфекційної природи.

4. Джерела водопостачання та їх порівняльна гігієнічна характеристика.

5. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Державний стандарт (ДСТ) на питну воду.

6. Способи покращання якості питної води. Методи очистки та знезара­ження води.

7. Централізована система водопостачання, основні споруди для обробки води та умови експлуатації. Зони санітарної охорони водо джерел.

8. Загальна схема санітарного обстеження джерел місцевого водопоста­чання.

ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитися з основними етапами покращання якості питної води на водопровідній станції та очистки стічних водна станції біологічної очистки.

2. Засвоїти методику гігієнічної оцінки якості питної води та санітарного обстеження джерел водопостачання.

3. Вивчити методику розрахунку дози хлорного вапна для обробки води в джерелах місцевого водопостачання.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

У ході заняття студенти ознайомлюються з основними етапами покращання якості питної води на водопровідній станції, розраховують дозу хлорного вапна для обробки води в джерелах місцевого водопостачання, вивчають основні показники ДСТу на воду питну та воду вододжерел, засвоюють методику оцінки якості води, розв'язують ситуаційні задачі, обґрунтовують висновок про якість проведеної обробки та можливість використання її для потреб водопостачання.

До провідних способів покращання якості питної води належать:

• очистка;

знезараження;

• дезактивація;

• знешкодження.

О ч и с т к а — це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.

Основними методами очистки питної води є:

• освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація,флокуляція);

• знебарвлення (відстоювання та фільтрація);

• дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування,

• оброблення окислювачами);

• пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи);

• опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація,

• випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування);

• спеціальні методи очистки (знезалізнення, фторування, дефторування тощо).

З н е з а р а ж є н н я — це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів. Основними методами знезараження питної води є:

• хімічні, або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);

• фізичні, або безреагентні методи (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип'ятіння).

До головних методів хлорування належать:

• хлорування нормальними дозами хлору (хлорування за хлорпотребою);

• перехлорування;

• подвійне хлорування;

• хлорування з преамонізацією.

Необхідно підкреслити, що показниками надійності проведеного знезараження води є показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.

Д є з а к пі и в а ці я — комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній воді до гранично допустимої концентрації та гранично допустимого рівня.

Найбільш поширеними методами дезактивації є:

• коагуляція;

• відстоювання;

• фільтрація через спеціальну шихту;

• хлорування.

З н є ш к о д ж єни я — комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин.

Найбільш доцільними методами знешкодження питної води є:

• перехлорування (передусім суперхлорування);

• кип'ятіння.

Основні етапи санації (оздоровлення) криниці:

• оздоровлення прилеглої території;

• покращання технічного стану криниці (видалення з дна намулу та насипання піску або гравію на дно криниці);

• обливання цямриння 3-5%розчином хлорного вапна;

• визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення зне­зараження води;

• знезараження води у криниці;

• видалення надлишкового хлору;

• відбір проб води для лабораторного дослідження та контроль якості знезараження.

До основних елементів централізованої системи водопостачання належать:

• забірні труби і берегові колодязі;

• насосні станції підйому;

• очисні споруди;

• резервуари для чистої води;

• насосні станціїII підйому;

• водонапірна башта;

• головний водогін і розвідна мережа водопроводу.

Під с а н і т а р и о ю о ч и с т к о ю розуміють комплекс організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів, що спрямовані на збирання, видалення, знешкодження та утилізацію твердих і рідких відходів.

Існує дві головні технології знешкодження та знезараження твердих відходів:

• утилізаційна (переробка відходів у мінеральні добрива, біопаливо і т. ін.);

• ліквідаційна (захоронення в землю, викидання у море, спалювання без використання тепла тощо).

За технічками особливостями методи знешкодження можуть бути по­ділені на:

• біотермічні (використання полів компостування, біотермічних камер, сміттєвих звалищ,

полігонного захоронення та заводського біотермічного компонування);

• термічні (сміттєспалювання та пірол із);

• хімічні (гідроліз у присутності агресивних речовин);

• механічні (механічна сепарація).

Знешкодження, знезараження та утилізація рідких відходів передбачає:

• проведення механічної очистки (за допомогою системи ґрат, пісколовок, відстоювання у радіальних, вертикальних та горизонтальних відстійниках, метантенках, септиках тощо);

• проведення біологічної очистки (поля фільтрації та зрошення, біологічні фільтри, біологічні ставки, аеротенки тощо);

• проведення знезараження (використання препаратів хлору).