Основні обов'язки цехового ординатора

1. Надання кваліфікованої лікарської допомоги працівникам (у разі необхідності із залученням інших спеціалістів).

2. Диспансерний нагляд за станом здоров'я працівників та проведення профілактичних медичних оглядів.

3. Контроль за дотриманням правил техніки безпеки.

4. Санітарно-просвітня робота.

Профілактика професійно зумовленої патології — це система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на зміцнення та збереження здоров'я працюючих у промисловому та сільськогосподарському вироб­ництві.

Виділяють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що її зумовлюють, та фактори ризику, що сприяють їх появі; вторинну профілактику, мета якої — запобігання розвитку та загостренню хвороб, які вже виникли.

Крім того, вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого.

Професійна реабілітація — це процес відновлення соціальних, психічних і соматичних професійно значущих функцій індивідуума.

Функції профілактики, лікування та реабілітації працівників виконують лікувально-профілактичні заклади.

Із метою наближення профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів до працівників організовано:

• мережа дільничних лікарень у сільській місцевості;

• мережа медико-санітарних частин на промислових підприємствах.

Слід підкреслити, що медико-санітарні частини промислових підприємств мають подвійне підпорядкування — адміністраціям підприємств та дер­жавним органам охорони здоров'я, а також взаємодіють із громадськими організаціями (Товариством Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, інженерно-лікарськими бригадами, цехами здоров'я та ін.).

Таблиця 12

Основні питання плану роботи цехового лікаря-ординатора

Заходи	Час виконання	Відповідальний за виконання
1. Проведення аналізу захворюваності в цеху за минулий рік (півріччя, місяць)	Протягом року	Терапевт
2. Обговорення даних аналізу захворюваності та розробка заходів щодо її зниження	Протягом року	Всі спеціалісти цехової ділянки

ЗАНЯТТЯ 8

МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХІМІЧНИХ СПОЛУК. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ОРІЄНТОВНО БЕЗПЕЧНОГО РІВНЯ ВПЛИВУ НОВИХ ХІМІЧНИХ СПОЛУК, ЩО ВПРОВАДЖУЮТЬСЯ У ВИРОБНИЦТВО

МЕТА ЗАНЯТТЯ

1. Вивчити методичні підходи до оцінки ступеня токсичності та небезпеки хімічних сполук.

2. Оволодіти методиками проведення токсикологічного експерименту в практиці гігієнічних досліджень.

ПИТА ПНЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Класифікація шкідливих хімічних речовин. Шляхи надходження та виведення токсичних речовин з організму.

2. Види лабораторних експериментів, що використовуються для вивчення токсичності хімічних речовин.

3. Основні закономірності, що визначають залежність ступеня біологічної активності токсичних речовин від їх хімічної структури.

4. Методика обґрунтування ГДК (гранично допустимої концентрації) та ОБРВ (орієнтовно безпечного рівня впливу) шкідливих хімічних речовин.

5. Задачі та особливості проведення під гострого та хронічного токсико­логічних дослідів.

6. Заходи запобігання несприятливому впливу токсичних хімічних

речовин на організм.

ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитися з основними видами лабораторних експериментів, що застосовуються під час гігієнічного нормування хімічних речовин.

2. Навчитися розробляти та обґрунтовувати ГДК (гранично допустиму концентрацію) і ОБРВ (орієнтовно безпечний рівень впливу) шкідливих хімічних речовин.

3. Навчитися проводити інгаляційну затравку лабораторних тварин за результатами токсикологічних досліджень.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Під час заняття студенти вивчають методичні підходи, спрямовані на вивчення ступеня токсичності й небезпеки хімічних сполук, ознайомлюються та оволодівають методикою проведення токсикологічного експерименту, що є одним з найбільш поширених у практиці гігієнічних досліджень.

Сучасна класифікація шкідливих хімічних речовин передбачає враху­вання їх агрегатного стану в повітряному середовищі (гази, пари, рідкі аерозолі, тверді аерозолі), хімічної будови (органічні, неорганічні, елемент-органічні), шляхів надходження в організм (через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру), характеру впливу на організм (за переважним ушкодженням органів і систем: нейротропні,кардіотоксичні. гепатотропні, нефротропні, отрути крові; за специфікою дії: канцерогени, тератогени, мута­гени, алергени); ступеня токсичності (надзвичайно токсичні, високоток­сичні, помірно токсичні, малотоксичні) та ступеня небезпеки (надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно небезпечні, мало небезпечні).

Крім того, необхідно мати інформацію і про наслідки можливої одночасної дії на організм цілого комплексу шкідливих чинників виробничого сере­довища. У зв'язку з цим розрізняють комбінований, комплексний та поєднаний вплив шкідливих факторів різного походження. Комбінований вплив — це спільна дія декількох чинників однієї природи (наприклад, декількох промислових отрут),поєднаний вплив характеризується наявністю сумісної дії чинників різної природи (наприклад, фізичних та хімічних),комплексний випив визначається наявністю різних шляхів надходження шкідливих речовин в організм людини (наприклад, через шлунково-кишковий тракт та шкіру). Гігієнічна регламентація вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень, визначення гранично допустимої концентрації (ГДК), гранично допустимої дози (ГДД) та орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) є надзвичайно ефективними профілактичними заходами, що дозволяють запобігти несприятливому впливу цих речовин на організм працівників.

Умови виробничого середовища моделюють підчас проведення лабора­торного експериментального дослідження. В умовах лабораторну спеціальній камері вивчають фізіологічні реакції людини у відповідь на вплив факторів виробничого середовища різної інтенсивності. Найчастіше моделювання проводиться в експерименті на тваринах. Тривалість досліду залежить від характеристик об'єкта спостереження та основних шляхів надходження токсичних речовин в організм.

Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент є важливим ета­пом гігієнічного нормування промислових забруднень і передбачає поста­новку та проведення гострого (для встановлення параметрів токсичності хімічних речовин), під гострого (для вивчення особливостей токсико динаміки хімічних речовин та їх кумулятивних якостей, виявлення найбільш ураз­ливих тканин, органів і систем) та хронічного дослідів.

Гострий лабораторний експеримент (однократний вплив з подальшим двотижневим спостереженням) передбачає визначення величин ОБРВ, що засновані на показниках ступеня токсичності хімічних речовин. Для летючих органічних сполук орієнтовні величини ГДК розраховуються за певними формулами. Чим вужча зона гострої дії речовини, тим вона не безпечніша щодо можливостей виникнення гострого професійного отруєння — навіть невелике підвищення концентрації (починаючи від пирогової) вже може викликати смерть.

Підгострий лабораторний дослід (тривалість — до місяця) полягає у виявленні найбільш чутливих до дії токсичних речовин органів і систем організму експериментальних тварин. Ці відомості важливі для правильного вибору методів тестування, необхідних для встановлення порогу хронічної дії. Крім того, в під гострому досліді більш детально та ретельно вивчаються кумулятивні властивості речовин.

Хронічний лабораторний дослід (тривалість — до 4 місяців) полягає у встановленні порогу хронічної загально токсичної дії. Величина, що визна­чена під час досліду, є відправною точкою для визначення ГДК.

Отже, токсиколого - гігієнічна оцінка хімічних сполук — це важлива складова частина попереджувального санітарного нагляду, я кий спрямований на профілактику гострих та хронічних професійних отруєнь.

Установлення ГДК та ОБРВ слід вважати одним з найбільш ефективних профілактичних заходів, що дозволяє запобігти несприятливому впливу цих речовин на організм працюючих.

Установлення величин гранично допустимої концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) проводиться за методикою, що передбачає проведення трьох етапів токсикологічних досліджень:

1. етап — попередня токсикологічна оцінка та встановлення розрахунко­вих ГДК і ОБРВ;

2. стап — узагальнена токсикологічна оцінка дії шкідливих хімічних ре­човин на організм лабораторних тварин;

3. етап — корекція величин ГДК та ОБРВ на основі клімато-статистичних (натурних) досліджень протягом 3-х років (під час вивчення віддалених наслідків цей етап може бути більш тривалим).

Для встановлення розрахункових ГДК та ОБРВ запропоновано ряд математичних методів, що дозволяють визначити орієнтовно безпечні рівні впливу речовин, виходячи з їх-фізико-хімічних особливостей, а саме: вели чин поверхневого натягу, молекулярної маси, показників заломлення, темпера­тури кипіння та плавлення, пружності пари тощо.

Для летких органічних сполук орієнтовна величина ОБРВ розрахову­ється за такими формулами (19-24):

n l— показник заломлення;

tпл — температура плавлення (°С); t _кип — температура кипіння (°С);

d - відносна густина (г/см³).

Розрахунок ОБРВ проводять за всіма вказаними вище правилами, результати сумуютьcя і визначається спочатку середнє значення 1gОБРВ,а згодом і абсолютна величина ОБРВ.

В останні роки поряд із застосуванням розрахункових методів поширився досить не трудомісткий номограний метод розрахунку ОБРВ. Номограми побудовані на основі оцінки рівнянь лінійної регресії, які враховують дані про величину середньо смертельної дози та середньо смертельної концентрації.

Іноді ОБРВ встановлюється методами інтерполяції або екстраполяції.

Під час проведення токсикологічної оцінки необхідно встановити не лише ОБРВ, але й вивчити характер загальної дії речовини на організм (наркотич­ні на, подразнювальна та гемолітична дія, здатність до кумуляції(накопичення) в організмі, особливості впливу на шкіру, на слизову оболонку очей та орга­нів дихання). ОБРВ і ГДК, що встановлені за наведеною схемою, затверджу­ються Головним Державним санітарним лікарем України і доводяться до відома обласних, міських та районних СЕС з метою подальшого використання і у практиці проведення поточного санітарного нагляду за станом повітряного середовища на виробництві.

Корекція ГДК та ОБРВ проводиться на підставі зіставлення даних захво­рюваності іі матеріалів поглибленого медичного вивчення стану здоров'я працюючих у реальних умовах промислового виробництва. Виявлення негативних зрушень у стані здоров'я працюючих основних цехів порівняно з контрольною групою свідчить про ненадійність розроблених гігієнічних регламентів і є підставою для їх подальшого перегляду.

Основні токсикологічні дослідження виконуються на тваринах різноманітних видів: мишах, щурах, морських свинках, кролях, кішках та собаках. Слід підкреслити, що під час проведення хронічного досліду використовується не менше двох видів тварин.

Основним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин у виробни­чих умовах є інгаляційний. Тому під час проведення лабораторних досліджень переважно застосовується інгаляційний метод затравки, передусім динамічна та статична інгаляційна затравка.

Динамічна інгаляційна затравка лабораторних тварин передбачає вико­ристання затравних камер різноманітної конструкції, скляних бутлів та ексикаторів. Для затравки тварин аерозолями застосовують пилові камери зі спеціальними дозаторами (схема 6).

При статичній інгаляційній затравці(під час якої циркуляція повітря в камері не відбувається) концентрація токсичних речовин розраховується за

формулою 25:

К = a*d- 1000/L, (25)

Кількість тварин для проведення лабораторного дослідження визнача­ється, виходячи з необхідного об'єму повітря на одну тварину: 4-5 л — для мишей, 8-10 л — для щурів.

При цьому необхідно зазначити, що статична інгаляційна затравка є допустимою лише для проведення гострих експериментів з експозицією, що дорівнює 2 години — для мишей та 4 години — для щурів. Натомість при динамічній затравці в камери вводять повітря, яке містить речовину, що вивчається, і протягом досліду забезпечують сталий його об'єм у камері.

Отже, установка для проведення затравки динамічним способом повинна складатися із збудника руху повітря, пристрою для подачі досліджуваної речовини в камеру повітродувок, реометрів тощо.

Необхідно зазначити, що здійснюючи динамічну інгаляційну затравку, слід ураховувати такі положення: об'єм повітря, яке подається в камеру, повинен складати не менше ніж 5 л/хв на 1 кг маси тіла тварин, температура — бути у межах 20-25 °С, вологість повітря — не менше ніж 70-75 %,

Техніка для проведення затравки повинна, насамперед, забезпечувати стабільність концентрації речовин, що нормуються, в зоні дихання тварин. Причому, вихідні концентрації визначають або за даними літератури, або на основі розрахунків концентрації летких речовин за фізико-хімічними властивостями (табл. 13).

Рівень початкових концентрацій летких органічних речовин залежно від температури кипіння (за Е.І. Любліною)

Температура кипіння, °С	Вихідна концентрація, мг/л
до 55	160
56-79	80
80-104	40
105-129	20
130-155	10
156-190	5

Ще одним вельми поширеним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин в організм є перкутанний шлях.

Попередня оцінка шкірно-резорбційної дії проводиться при зануренні хвостів тварин (мишей) у досліджувальну речовину. Хвіст занурюється на 2/3довжини (тверді речовини розчиняють у воді або у соняшниковій олії) в про­бірку із спеціальною перфорованою пробкою для запобігання випаровування речовини. Тварина фіксується. Експозиція для мишей складає 2 години, для щурів—4 години.

При наявності резорбтивного ефекту проводиться кількісна оцінка перкутанної токсичності. Тварини фіксуються у спеціальному верстаті. На вистрижену поверхню ділянки шкіри (2x2 см для щурів, 4x6 см ддя морських свинок та кролів) наноситься досліджувана речовина. Для запобігання її роз­тіканню та випаровуванню вистрижена ділянка шкіри фіксується приклею­ванням скляного циліндра пробкою.

Реакція слизової оболонки ока або кон'юнктивальна проба у відповідь на дію токсичної хімічної сполуки досліджується шляхом внесення дослі­джуваної речовини в кількості 1-2 мл у кон'юнктивальний мішок ока кролика.

Для оцінки особливостей перорального надходження токсичних хімічних речовин затравка тварин проводиться шляхом додавання речовин, що досліджуються, до їжі.

Під час проведення гострого експерименту можливим є введення речовини у шлунок за допомогою металевого (еластичного) зонда або шприца. Цей спосіб вельми простий з точки зору практичного використання і надає змогу досить точно дозувати речовини. При виборі вихідних доз керуються тими ж положеннями, що і при виборі концентрації легких органічних речовин.

Отже, методи виробничої токсикології спрямовані, передусім, на виявлення тих змін

(в організмі в цілому, органо-тканинних, кклітинних та субклітинних), які виникають в організмі внаслідок впливу шкідливих хімічних речовин.

Показники, що характеризують указані зміни, умовно розподіляються на неспецифічні або інтегральні та специфічні.

ЗАНЯТТЯ 10

ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ

ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ. ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ ТА ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ

1. Вивчити гігієнічні основи оцінки умов перебування хворих у лікарні та практичної діяльності лікаря, розробити конкретні рекомендації щодо харчування, працевлаштування, рухового режиму та особистої гігієни хворих.

2. Закріпити знання з питань профілактики виникнення внутрішньо-лікарняних інфекцій.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Гігієнічна характеристика основних видів діяльності лікаря загального профілю.

2. Гігієнічні основи санітарно-просвітньої роботи.

3. Внутрішньо лікарняні інфекції: визначення, причини, наслідки.

4. Основні шляхи профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій.

5. Дезінфекція: визначення, види, методи та засоби.

6. Хлор та хлор в міщуючі сполуки як основні дезінфекційні засоби, характеристика, правила зберігання та використання.

ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитися з основними видами діяльності лікаря загального профілю, що потребують гігієнічних знань.

2. Скласти гігієнічний висновок та розробити конкретні рекомендації щодо профілактики захворювань та запобігання внутрішньо лікарняним інфекціям за матеріалами обстеження умов праці медперсоналу та перебу­вання хворих у лікувально-профілактичних закладах.

3. Обґрунтувати гігієнічні рекомендації щодо організації харчування, працевлаштування, оптимізації рухового режиму та особистої гігієни хворого.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

У ході заняття студенти ознайомлюються з основними видами практичної діяльності лікаря, які потребують гігієнічних знань, розробляють та обґрунто­вують комплексні рекомендації щодо профілактики захворювань та запо­бігання виникненню внутрішньо лікарняних інфекцій.

Лікарю знання гігієни необхідні при виконанні таких видів діяльності:

1. Аналіз стану здоров'я населення.

2. Діагностика та виявлення причин захворювань, передусім професійних, інфекційних та аліментарних хвороб.

3. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничого травматизму.

4. Проведення лікувально-трудової експертизи та професійної орієнтації.

5. Проведення профілактичних медичних оглядів.

6. Здійснення диспансеризації населення.

7. Санітарна експертиза та узгодження проектів будівництва, реконструк­ції капітального та поточного ремонтів приміщень, будинків та споруд ліку­вально-профілактичних закладів.

8. Здійснення попереджувального та поточного санітарного нагляду в установах охорони здоров'я.

9. Здійснення контролю за санітарно-гігієнічними умовами праці медич­ного персоналу.

10. Здійснення контролю за санітарно-гігієнічними умовами перебування та навчання дітей в дошкільних та шкільних загальноосвітніх закладах,в установах позашкільної освіти та виховання.

11. Оцінка побутових умов та умов проживання родини.

12. Проведення профілактичної роботи в лікувальних закладах, на під­приємствах та установах.

13. Розробка рекомендацій щодо раціонального харчування, призначення лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

14. Визначення впливу погодно-кліматичних та інших факторів довкілля на здоров'я людині і, надання рекомендацій з питань санаторно-курортного оздоровлення та лікування.

15. Виконання функцій керівника в різних ланках охорони здоров'я.

16. Проведення санітарно-просвітньої роботи.

Здійснення санітарію-просвітньої роботи має особливе значення для лікаря будь-якої спеціальності. Справді, сьогодні санітарно-просвітня робота є надзвичайно актуальною проблемою сучасної медичної науки, насамперед тому, що підвищення рівня загальної освіти населення не зумовило зростання його санітарної культури.

Основними завданнями санітарно-просвітньої роботи є:

1. Засвоєння гігієнічних та медичних знань.

2. Формування гігієнічних навичок.

3. Організація роботи громадського медичного активу (санітарні пости, санітарні дружини та інші структури товариства Червоного Хреста тощо).

Тому, передусім, слід вдосконалювати та впроваджувати такі види та засоби санітарно-просвітньої роботи:

1. Живе спілкування: лекція, бесіда, вечори запитань та відповідей.

2. Письмове спілкування: стіннівка, звернення, заклики, дошка запитань та відповідей, бюлетнева інформація, книги, плакати, журнали.

3. Використання наочних засобів: діапозитиви, муляжі, препарати, зразки виробів, радіопрограми, теле та відеофільми, комп'ютерні програми.

Як правило, перераховані види та засоби санітарно-просвітньої роботи використовуються у комплексі, але перевага надається поєднанню живого слова та наочних засобів.

Внутрішньо лікарняні інфекції — це спалахи захворювань інфекційного походження, що виникають під час перебування людини в лікувально-профілактичному закладі з метою отримання медичної допомоги.

Серед причин поширення внутрішньо лікарняних інфекцій первинними є хворі, медичний персонал, відвідувачі, білизна, іграшки, хірургічний інструментарій, ін'єкційний матеріал, зонди, катетери, предмети догляду за хворими та засоби особистої гігієни, предмети для прибирання приміщень, посуд та їжа.

Збудниками внутрішньо лікарняних інфекцій можуть бути як патогенні, так і умовно патогенні мікроорганізми.

Серед основних наслідків внутрішньо лікарняних інфекцій необхідно визначити:

1. Додаткове несприятливе навантаження на здоров'я пацієнта та персо­налу.

1. Додаткові витрати на лікування.

2. Збільшення термінів госпіталізації.

3. Ускладнення перебігу основного захворювання та зменшення ефек­тивності його лікування.

4. Небезпека для оточуючих.

Основними шляхами запобігання та профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій є: