Неспроможності ринку

Ідеально конкурентний ринок не існує в реальності через те, що реальний ринок має внутрішньо притаманні йому вади, які унеможливлюють оптимальне розміщення ресурсів. Таким чином, реальний ринок виявляється неспроможним досягти ефективності за Парето. Вади, які перешкоджають такому досягненню, називаються „неспроможностями ринку". Неспроможності ринку можуть бути економічними підставами для втручання держави у функціонування ринку. Оскільки максимальне наближення до Парето-ефектиішості є критерієм успішності дій уряду, останній повинен зосереджувати свою увагу на виявленні цих вад та їх усуненні. Однак слід пам'ятати, що будь-яке урядове втручання, спрямоване на виправлення неспроможностей ринку, ніколи не призведе до ефективності за Парето, проте воно може максимально наблизити ринок до неї.

Звичайно, в силу певних притаманних державним органам вад втручання держави може призвести й до протилежного результату.

Сучасна економічна наука виробила добре розвинену теорію неспроможностей ринку. Згідно з цією теорією до класичних неспроможностей ринку належать:

• проблема суспільних благ;

• проблема монополій;

• проблема зовнішніх ефектів;

• проблема інформаційної асиметрії.

Для кращого розуміння суті неспроможностей ринку варто розглянути їх у вищенаведеному порядку, застосовуючи поняття ціни, оскільки, як вже згадувалося вище, за Адамом Смітом рівноважна ціна може бути як раз тим критерієм вимірювання ефективності за Парето, за якого суб'єкти одержують врівноважені та узгоджені найвищі вигоди (наприклад, споживач - максимальну корисність, а виробник - максимальний прибуток).

Проблема суспільних благ

За умов конкурентного ринку товари та послуги вільно обертаються на ринку, при чому їх рівноважна ціна відображає витрати виробників на їх виробництво, а також максимальну корисність споживачів. Отже, така ціна є вигідною як для виробників, так і для споживачів. Якби ціна, яку пропонують за товар споживачі, була меншою за витрати на його виробництво, виробники б припинили його виготовляти. І навпаки, якби виробники вимагали за товар ціну, вищу, ніж та, що відображає уявлення споживачів про вартість їхньої максимальної корисності, останні не купували би цей товар і виробники змушені були б відмовитися від його виробництва або знизити ціну у відповідності до потреб споживачів. Таким чином, та рівноважна ціна, яка склалася на ринку, відображає максимальні вигоди як для виробників, так і для споживачів, а отже, є максимально наближеною до Парето-ефективності.

Крім того, конкурентний ринок передбачає одну важливу умову: всі товари та послуги, які на ньому обертаються, є конкурентними у споживанні та виключними у праві користування. Це означає, що кожна особа має виключне право власності чи користування (виключність у праві користування) на товар або послугу, який/яку вона споживає особисто, без можливості одночасного споживання цього товару чи послуги іншою особою (конкурентність у споживанні). Володіючи товаром і споживаючи його одноосібно, особа отримує ту корисність, за яку вона сплатила ціну, - отже, особа хоче бути впевнена, що ніхто інший не користується правом власності на товар або може його також спожити. Яскравим прикладом такого товару є їжа: якщо особа купила їжу, вошу може виключити інших осіб від користування нею, а будучи споживаною цією особою, їжа не може бути одночасно споживаною іншими особами. Більшість товарів і послуг, що обертаються на ринку, належать саме до цієї категорії, а виробники завжди зацікавлені їх виготовляти чи надавати, оскільки якщо особа спожила товар чи послугу, її можна примусити за це сплатити.

Однак для життєдіяльності суспільства необхідні деякі товари і послуги, які не характеризуються виключністю у праві користування та конкурентністю у споживанні, тобто доступ до користування і споживання цих товарів і послуг неможливо або надто складно обмежити. Товари та послуги, які характеризуються невиключністю у праві користування та неконкурентністю у

споживанні, дістали назву „чисті суспільні блага". Прикладами чистих суспільних благ є національна оборона, маяки або фонтани. З їх виробництвом існує певна проблема, яку можна проілюструвати на прикладі будівництва мальовничого фонтану десь у центрі містечка. Вартість такого будівництва складає, приміром, 10 тисяч гривень. У містечку проживає 10 тисяч мешканців. Кожний з них отримає від спорудження фонтану певну користь, оскільки матиме можливість відпочивати біля нього та милуватися його красою. Для фінансування будівництва необхідно, щоб кожний мешканець вніс по 1 гривні. Це і буде та ціна, яку споживач повинен сплатити для отримання своєї максимальної корисності у даному випадку. Однак, коли фонтан буде збудовано, перешкодити кому-небудь відпочивати біля нього та милуватися його красою буде неможливо. Отже, у частини мешканців може виникнути спокуса не робити внеску на будівництво фонтану, оскільки після його спорудження вони все одно будуть здатні отримувати корисність, ціну якої вони не сплатили. Такі споживачі чистих суспільних благ дістали назву „зайців". Решта мешканців містечка може також відмовитися від внесення 1 гривні на будівництво фонтану, оскільки вони побоюватимуться, що благом, ціну спорудження якого вони сплатили, безперешкодно користуватимуться люди, які цю ціну не сплачували, тобто „зайці". Виробники ж ніколи не будуть зацікавлені у будівництві об'єкту, щодо якого існує небезпека несплати його вартості. Таким чином, якщо не з'явиться спонсор-добродій, за чисто ринкових умов фонтан ніколи не буде споруджено.

Отже, через феномен зайців на ідеально конкурентному ринку виявиться недостатня пропозиція чистих суспільних благ. Однак, оскільки такі блага є дуже важливими для життєдіяльності будь-якого суспільства, держава у більшості випадків повинна втручатися у функціонування ринку з метою забезпечення їх виробництва. Це вона може робити шляхом фінансування виробництва чистих суспільних благ за рахунок коштів з державного або місцевих бюджетів.

Крім чистих суспільних благ існують інші блага, які характеризуються або невиключністю у праві користування та конкурентністю у споживанні, або, навпаки, - виключністю у праві користуванння та неконкурентністю у споживанні. Такі блага називаються змішаними.

До змішаних невиключних конкурентних благ належать, наприклад, громадські парки або такі обмежені спільні ресурси як ліси, пасовища, запаси і риби тощо. Для розуміння проблем, що можуть виникнути з цією категорією благ варто розглянути ситуацію із запасом риби у територіальних водах певної держави.

Запас риби характеризується невиключністю у користуванні, оскільки будь-яка особа може мати доступ до вилову цієї риби. Однак запас риби є конкурентним у споживанні через те, що кількість риб у цьому запасі обмежена. Кожна особа, що займається виловом риби, прагнутиме виловити якомога більше риби, щоб продати її та отримати більше прибутку. Якщо кількість таких рибалок невелика, риба може встигати розмножуватись та відновлювати своє поголів'я. Однак, оскільки запас риби є невиключним у праві користування, виловом можуть зайнятися нові рибалки, які також прагнуть отримати гарні прибутки. Збільшення кількості рибалок призведе до зростання вилову: риба не встигатиме відновлювати поголів'я та її запас врешті-решт може зникнути. Вкладати кошти в розмноження риби в природному середовищі навряд чи хтось буде, тому що такий інвестор не зможе забезпечити свого виключного права

користуватися плодами своїх інвестицій - ними будуть користуватися й інші рибалки, які не вдавалися до жодних заходів з метою збільшення кількості риби, р Таким чином, за умов вільного ринку може настати швидке вичерпання обмежених природних ресурсів. У цьому випадку ціна також відіграватиме свою роль: чим менше буде риби, тим рідкіснішим буде цей ресурс і вищою ціна, яку споживачі готові платити за нього. Вища ж ціна спонукатиме рибалок виловлювати більше риби для збільшення прибутків, що лише прискорюватиме вичерпання запасу риби. З метою недопущення цього держава може втручатися у функціонування ринку через встановлення обмежень на вилов риби у формі надання окремим рибалкам права на вилов у своїх територіальних водах, надання квот на вилов, а у випадках крайньої необхідності також через запровадження заборони на вилов та інвестування за рахунок бюджетних коштів у відновлення поголів'я риби. У такий спосіб держава може дбати про збереження обмежених ресурсів.

Останньою категорією суспільних благ є змішані виключні неконкурентні блага. До них можуть належати школи, дороги, мости, медичні заклади, масові щеплення населення проти хвороб або" кабельне телебачення. Для ілюстрації неспроможності ринку, пов'язаної з виключними неконкурентними благами, варто розглянути проблеми, які можуть виникнути з масовим щепленням населення проти хвороб. Такі щеплення є суспільним благом, яке характеризується виключністю у праві користування, оскільки будь-якій особі можна відмовити у щепленні, та неконкурентністю у споживанні, оскільки вигоди від щеплення, а саме неможливість зараження від прищепленої людини, може бути одночасно спожиті багатьма особами, які з такою людиною контактують. Головна проблема, що існує з цією категорією благ, пов'язана з | визначенням ціни за ці блага. Не кожний споживач зможе чітко назвати ту ціну, яку він готовий сплатити за свою максимальну корисність при щепленні. Ціна, яку призначатиме виробник цих благ, може бути абсолютно неадекватною та не вести до оптимального за Парето розміщення ресурсів. Незважаючи на те, що деякі споживачі плататимуть таку ціну, оскільки вважатимуть, що вона адекватна отримуваній ними корисності, багато споживачів будуть не здатні її сплатити. Слід зазначити, що виключні та неконкурентні суспільні блага мають значний позитивний зовнішній ефект. Цей ефект полягає у тому, що у випадку щеплення окремої особи, фактичну вигоду отримує не лише ця особа, яка тепер не захворіє, на хворобу, проти якої зроблено щеплення, а й всі інші особи, які з нею контактують, оскільки вони можуть бути впевненими, що не заразяться від цієї особи. Якщо частина споживачів буде не здатна сплатити ціну щеплення, вони і далі наражатимуться на ризик захворювання, а оскільки метою щеплення є профілактика хвороби та її викорінення, за умов неповного щеплення цієї мети досягнуто не буде. Отже, ринок може виявитися неспроможним забезпечити вигідне для суспільства щеплення всіх громадян.

Необхідно відмітити, що виключні неконкурентні блага можуть успішно надаватися як державними, так і приватними фірмами, однак зважаючи на значний позитивний зовнішній ефект цих благ, держава для забезпечення їх надання всьому населенню може вдаватися до субсидування виробників таких благ, у такий спосіб впливаючи на доступність їх ціни для всіх споживачів. Більше того, оскільки, наприклад, щеплення може мати позитивні ефекти у глобальному масштабі, воно знаходить підтримку з боку міжнародних організацій, які субсидують щеплення населення у бідних країнах Азії, Африки та Латинської Америки, які не спроможні самотужки профінансувати такі

заходи за рахунок своїх бюджетів. Іноді ж, для забезпечення належної експлуатації виключних неконкурентних благ, як-от мостів чи доріг, держава може запроваджувати спеціальні адресні податки та збори, як, наприклад, дорожній збір, що справляється з користувачів таких благ, а саме з усіх власників автомобілів.

Вищенаведену інформацію про проблему суспільних благ підсумовано у таблиці, що наводиться нижче.

	Конкурентність	Неконкурентність
Виключність	Чисті приватні блага або товари індивідуального використання (їжа, взуття, приватні автомобілі, перегляд кінофільму в кінотеатрі тощо) Державне втручання - мінімальне, але загалом небажане	Змішані блага або товари індивідуального використання з позитивними зовнішніми ефектами (школи, дороги, мости, медичні заклади, масове щеплення населення, кабельне телебачення) Головна проблема - ціноутворення Форми державного втручання - субсидування або запровадження податків та зборів
Невиключність	Змішані блага або товари, вигода від яких споживається колективно, але обсяг споживання обмежений (громадський парк, громадський плавальний басейн, ресурси спільної власності як-от ліс, пасовище, запаси риби тощо) Головна проблема - надмірне споживання та недостатнє інвестування у виробництво Форми державного втручання - встановлення обмежень на споживання та інвестування за бюджетні кошти	Чисті суспільні блага (національна оборона, маяки, фонтани) Головна проблема – «зайці» та недостатня пропозиція Форми державного втручання - фінансування надання чистих суспільних благ за бюджетні кошти