Проблема монополій

За умов ідеально конкурентного ринку рівноважна ціна відображає ту корисність, за яку споживач готовий сплатити ціну, встановлену виробником. Визначаючи ціну, виробник закладає в неї затрати на виробництво товару, а також прибуток, який він прагне отримати. Якщо затрати на виробництво товару будуть надто високими або виробник прагнутиме одержати надприбуток, ціна товару значно збільшиться і не кожний споживач вважатиме її адекватною своїй корисності. Більшість споживачів матимуть можливість звернутися за аналогічним товаром до інших виробників, ціни яких краще відображатимуть вартість корисності споживача. Однак прагнення отримати надприбутки завжди рухатиме виробниками і деякі з них можуть об'єднуватись в одне підприємство

або координувати свої дії та ціни з метою отримання більшого доходу. Внаслідок таких дій на ринку може залишитися лише один або кілька виробників певного товару, ціна на який буде завищена порівняно з конкурентними умовами. Таке становище на ринку називається монополією.

За умов монополії ціна не відображатиме рівноваги максимальних вигод, отриманих як виробником, так і споживачем, оскільки виробник-монополіст максимізуватиме свою вигоду у вигляді надприбутку за рахунок споживачів, чия вигода зменшуватиметься на відповідний розмір надприбутку. Отже, принцип ефективності за Парето буде порушений і ринок буде не здатний розмістити ресурси у найоптимальніший спосіб. Таким чином, виникає неспроможність ринку, що є підставою для державного втручання з метою наближення до Парето-ефективності.

Монополії можуть виникати з різних причин, як суб'єктивних, так і об'єктивних. До суб’єктивних причин належать, наприклад, вищезгадані об'єднання та координація дій з метою отримання надприбутку або прагнення заволодіти всіма запасами ресурсу, необхідного для виробництва товару. Суб'єктивною причиною виникнення монополії може бути й державне втручання: наприклад, коли держава сама створює монополії, часом безпідставно, через надання певним суб'єктам господарювання виключного права займатися тим чи іншим видом діяльності. З іншого боку, іноді монополії можуть виникати об'єктивно: такими монополіями можуть бути місцеві монополії, наприклад, на цемент, що виготовляється у даній місцевості, оскільки вартість перевезення цементу з інших місцевостей може бути надто високою, що об'єктивно підніме ціну на ввезений цемент понад ціну, яку пропонує місцевий виробник-монополіст.

До монополій, які існують внаслідок об'єктивних обставин, належать так звані природні монополії. До таких монополій зазвичай належать нафто- та газопроводи, централізоване водопостачання та каналізація, залізниці та передача і розподіл електроенергії. На відміну від звичайних монополій, які характеризуються завищеною порівняно з конкурентним ринком ціною, природним монополіям притаманна ціна, яка є нижчою, ніж та, що існувала б на ідеально конкурентному ринку. Така ситуація може виникати тоді, коли складання конкуренції монополісту з боку нових гравців на ринку майже неможливе. Причиною цього може бути використання технологій або наявність у власності чи управлінні існуючого монополіста потужної інфраструктури, які дозволяють йому збільшувати обсяги виробництва, зменшуючи при цьому витрати на виробництво і, відповідно, ціну товару (ефект економії на масштабі). За таких умов монополіст пропонуватиме товар на ринку за нижчою ціною, ніж могли б запропонувати його потенційні конкуренти. Для того ж, щоб досягти ефекту економії на масштабі, потенційним конкурентам необхідні або досконаліші технології, ніж у природного монополіста, або значні інвестиції для створення потужної конкурентної інфраструктури. Намагання окупити такі інвестиції призведе до високої ціни, яка буде неконкурентоспроможною порівняно з ціною природного монополіста.

За відсутності конкуренції монополіст може бути не зацікавлений в удосконаленні та розширенні свого виробництва, а отже, на монопольному ринку існує тенденція до звуження асортименту та зниження якості продукції, пропонованої монополістом. Споживачі потерпають від цієї тенденції й за умов ефекту економії на масштабі, тому що природний монополіст може бути не зацікавлений у розширенні асортименту чи поліпшенні якості вироблюваної

ним продукції або надаваних ним послуг, оскільки отримує гарантований надприбуток, який його задовольняє.

На монопольному ринку існує необхідність державного втручання з метою покращання ефективності за Парето. Способами вирішення проблеми монополій через державне втручання можуть бути:

• перетворення монопольного ринку у конкурентний через застосування антимонопольного законодавства, коли державні органи можуть дозволяти та забороняти об'єднання суб'єктів господарювання, що веде до створення монополій, видавати дозвіл на узгоджені антиконкурентні дії, а також через державний примус розділяти існуючі монополії з метою створення з них кількох конкурентів;

• регулювання діяльності монополій, здійснення контролю за їх діяльністю, а також регулювання ціноутворення на монопольному ринку.