Тема 12. Методи регулювання і ресурсне забезпеченнґ ринку праці

Мета завдання: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про засади ефективності функціонування Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

План заняття

1. Підходи до класифікації методів регулювання ринку праці.

2. Механізм функціонування Фонду загальнообов 'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

3. Засади оцінки ефективності функціонування Фонду.

4. Політика зайнятості і політика на ринку праці: відмінності і напрями реалізації.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розпочинати вивчення цієї теми варто з доведення необхідності поєднання механізмів державного, стихійного та колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин між робото­давцями та найманими працівниками на ринку праці. Треба також зосередитися на визначенні ролі політики (концепції) зайнятості щодо встановлення міри та напрямів державного регулювання рин­ку праці. Необхідно звернути увагу на три ключових моменти у фор­муванні політики зайнятості в Україні, які полягають у сприянні по­вній, продуктивній та вільно вибраній зайнятості. Вільно вибрану зайнятість слід пов'язати з принципами, закладеними в рекоменда­ціях Міжнародної організації праці щодо зайнятості населення.

Вивчення методів державного регулювання зайнятості немож­ливе без чіткої їх класифікації за певними ознаками. При цьому студентам слід пам'ятати, що в підґрунтя вибору тих чи інших методів регулювання зайнятості завжди кладуться результати аналізу і прогнозу ситуації на ринку праці, визначення ступеня переваг кожного з методів, оцінка наслідків їх використання, аналізу міри узгодженості використовуваних методів тощо.

На особливу увагу заслуговують джерела фінансування захо­дів державного регулювання ринку праці та зайнятості, серед яких важливе місце посідає фонд загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття (Фонд). Опановуючи відповідний Закон України, студенти мають звернути увагу на джерела утворення і напрями витрат, підпо­рядкування, переваги і недоліки Фонду, управління Фондом, кон­троль за діяльністю Фонду, переваги Фонду порівняно з держав­ним фондом сприяння зайнятості населення (ДФСЗН).

Вивчення джерел фінансування заходів державного регулювання ринку праці та зайнятості неможливе без з'ясування ролі й місця інших джерел фінансування державного регулювання зайнятості, фінансування створення додаткових робочих місць, громадських робіт, професійної підготовки кадрів на підприємствах тощо.

Питання для обговорення

1.Політика зайнятості і політика на ринку праці: відмінності і напрями реалізації.

2.Заходи держави щодо стимулювання іноземних інвестицій в Україні: аналіз ситуації і способи вирішення проблем .

Бібліографічний список

10, 11, 13, 14, 28, 32

Семінарське заняття № 13

Тема 13. Активна і пасивна політики держави на ринку праці

Мета завдання: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про джерела забезпечення заходів активної і пасивної політики.

План заняття

1. Цілі активної і пасивної політики держави на ринку праці. Джерела забезпечення заходів активної і пасивної політики.

2. Напрямки аналізу раціональності витрат на активні і пасивні заходи.

3. Оцінка ефективності реалізації державної і регіональної програм зайнятості.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Під час вивчення теми необхідно спочатку розмежувати по­няття «активна» та «пасивна» політика стосовно держави в ці­лому та державної служби зайнятості зокрема. Має значення також установлення залежності політики держави на рин­ку праці від циклу економічної активності та політики держав­ної служби зайнятості — від об'єктивних і суб'єктивних чин­ників.

Правильно пояснити причини труднощів України у форму­ванні політики зайнятості дозволить аналіз заходів держави, яких було вжито на ринку праці, та вивчення наявних джерел інвесту­вання в економіку.

Важливим є також розуміння того, якою мірою здійснюються заходи активної політики державною службою зайнятості, до ко­трих належать: профорієнтація, профпідготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації безробітних, організація працевлашту­вання, громадських робіт, самозайнятості, створення нових робо­чих місць тощо.

Певні проблеми, як правило, виникають у студентів з розу­мінням громадських робіт, організація яких має деяку специфіку порівняно з іноземною практикою. Тому треба акцентувати увагу на ролі громадських робіт у заходах активної» політики з позиції збереження активності безробітних на ринку праці, недопущення їхньої дискваліфікації тощо.

Необхідно також усвідомити сутність і вплив на зайнятість пасивних методів в умовах України, а також важливість установ­лення раціонального співвідношення витрат на активні і пасивні заходи.