Питання для самоконтролю

1. Які наукові підходи до визначення безробіття?

2. Які основні види безробіття?

3. Розкрийте зміст поняття фрикційне безробіття.

4. Розкрийте зміст поняття структурне безробіття.

5. Розкрийте зміст поняття циклічне безробіття.

6. Як визначається рівень безробіття?

7. Назвіть основні причини неточного виміру безробіття.

8. Яке визначення статусу безробітного в Україні?

9. Розкажіть про закон Оукена.

10. Що таке природна норма безробіття.

11. Який взаємозв’язок безробіття та інфляції?

12. Які напрямки державної політики в соціальному захисті безробітних?

13. Які види компенсацій при втраті роботи?

14. Розкажіть про стипендії в період професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення.

15. Які умови виплати допомоги по безробіттю?

16. Що таке матеріальна допомога по безробіттю?

17. Розкажіть про добровільне страхування від безробіття.

Тести поточного контролю знань по темі 7

1. Безробіття - це:

а) здатність пристосовуватися до змісту й умов трудової діяльності безпосереднього соціального середовища, вдосконалювати свої ділові і особисті якості;

б) така соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

2. Безробіття фрикційне виникає:

а) внаслідок того, що в кожен певний момент частина працівників знаходиться в стані зміни роботи;

б) при зміні економічної кон’юнктури, при кризовій фазі економічного циклу, коли сукупний попит зменшується.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Напрямки боротьби з різними видами безробіття.

2. Державна політика зайнятості молоді в Україні.

3. Аналіз причин та наслідків безробіття.

4. «Хронічне», «застійне» безробіття.

5. Соціальний захист від безробіття.

6. Безробіття і макроекономічні показники.

7. Приховане і часткове ббезробіття.

Бібліографічний список до теми

2, 3, 7, 9, 11, 12, 13, 14

Тема 8. Внутрішньофірмовий ринок праці

Мета:

засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про регулювання внутрішньофірмового ринку праці в Україні.

План вивчення теми

1. Дисбаланс на внутрішньофірмовому ринку праці.

2. Маркетинг внутрішньофірмового ринку праці.

3. Внутрішньо фірмовий менеджмент (корпоративна культура).

4. Методи пристосування внутрішньофірмового пропонування робочої сили до економічних змін.

5. Професійне навчання кадрів на виробництві.

6. Державні заходи щодо наслідків вивільнення працівників.

7. Регулювання внутрішньофірмового ринку праці в Україні.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Існує кілька підходів до визначення сутності внутрішньофірмового ринку праці. Як правило, внутрішньофірмовий ринок праці розглядається як такий, що базується на русі персоналу всередині підприємства або по горизонталі, коли працівник переходить на нове робоче місце, схоже з попереднім за функціями і характером роботи, або по вертикалі — на більш високий розряд чи посаду. На даному ринку праці регулювання виробничих відносин зосереджено на гарантіях зайнятості і стимулюванні тривалого стажу на підприємстві.

Відповідно до іншого погляду внутрішньофірмовий ринок праці є «адміністративною організацією», протилежною зовнішній, конкурентній, де рух робочої сили визначається не стільки економічними змінами, скільки адміністративними правилами і процедурами. Таке визначення внутрішньофірмового ринку праці поширює цей феномен переважно на великі підприємства, які здатні захистити найману робочу силу від коливань економічної кон'юнктури і забезпечити необхідні умови для внутнішньоорганізаційної мобільності, професійного зростання і підвищення оплати праці. Слід розуміти, що навіть такі суб'єкти не в змозі забезпечити подібний стан для всіх зайнятих. Роботодавці вимушені ранжирувати найманих працівників, диференціюючи умови наймання: для одних — стабільна зайнятість і висока заробітна плата, можливість просування; для інших — низька заробітна плата й імовірність звільнення за ініціативою адміністрації. Зрозуміло, що система внутрішньофірмового ринку праці орієнтована на перших.

Абстрагуючись від наведених відмінностей у визначенні внутрішньофірмового ринку праці, необхідно звернути увагу на характерні для нього особливості формування попиту і пропозиції робочої сили, а саме: на зміни в масштабі і структурі ринкового попиту на працю цей ринок праці реагує переважно зміною структури пропозиції праці через програми розвитку персоналу.

Слід розрізняти об'єктивні (рівень продуктивності праці, якість виконуваної роботи, рівень ділової активності, стан трудової дисципліни) і суб'єктивні (якість трудового життя) соціально-економічні результати функціонування внутрішньофірмового ринку праці. Важливою умовою досягнення високих результатів функціонування внутрішньофірмового ринку праці є маркетингова діяльність, ефективність якої визначається мірою практичної реалізації концепції розвитку фірми, орієнтованої на підбір потрібних працівників, їх раціональне розміщення в системі робочих місць, психологічну і професійну адаптацію, професійне навчання, посилення трудової мотивації.

Одним з важливих факторів, що може суттєво знизити ефективність функціонування внутрішньофірмового ринку праці, наявність дискримінації. Студент має ознайомитися з її сутністю, видами і наслідками, а також можливостями і заходами запобігання їй. Потрібно опанувати нормативно-правові акти (Конституція України, Кодекс законів про працю, Конвенції МОП), що регламентують питання дискримінації у сфері праці.