6. Визначення морфометричних елементів річкового басейну

Річкова мережа складається з головної річки і притоків, котрі в першу чергу, також мають притоки. Річки, які впадають до головної річки мають назву притоків першого порядку. Притоки притоків відповідно мають назву притоками другого, третього порядку і таке інш. найвищий порядок мають самі малі річки, що уявляють собою нерозвинені водотоки.

Можлива й зворотна класифікація водотоків самі найменші водотоки можливо віднести до першого класу. Тоді саме великий клас буде мати головна річка. Таким чином, клас (порядок) річки може розглядатися як кількісна характеристика ступеню розгалуженості річкової системи. Внаслідок того, що існує витрата води збільшується вниз за течією, то існує певний взаємозв’язок між класом річки та витратами води. За результатами досліджень Ржаніцина Н. А. доведено, що друга система нумерації притоків більш приємна для використання.

До оцінки кількісної характеристики річкової мережі належить її густота . Густотою річкової мережі називається довжина річної мережі, яка припадає на одиницю площини якої – не будь території. Внаслідок чого можливо визначити густоту річкової мережі в межах басейну річки. Густоту річкової мережі для визначеної річкової системи визначаємо за формулою:

. (6. 1)

де - довжина всіх водотоків, км, на площині яка розглядається, км.

Густота річкової мережі збільшується із збільшенням атмосферних опадів і знижується з ростом водо непроникливості ґрунту, заболоченості й високим вмістом солі в ґрунті. Коренева система рослини сприяє водо непроникливості ґрунту.

Водопілля – це щорічний, відносно тривалий підйом рівнів води, зумовлений надходженням від головного джерела живлення. За походженням водопілля може бути сніговим, снігово – дощовим або дощовим. За часом настання водопілля можуть бути весняними (танення снігу в горах), літнім (танення вічних снігів та льодовиків у горах та випадання мусонних дощів). За формою гідрографа (графіків коливання щоденних витрат води) весняне та весняно – літнє водопілля найчастіше буває одновершинним, а літнє – багато вершинним, що пов’язане з коливанням температури повітря та зміною інтенсивності випадання дощів. Кожне водопілля характеризується датою початку підйому та кінця спаду, датою проходження максимуму, об’ємом водопілля. Тривалість водопілля буває від деяких днів на малих річках до 4 … 5 місяців на великих. За час весняного водопілля річки проносять біля 50 % річного об’єму стоку в північних районах і 90 … 100 % річного стоку – в південних.

Характер водопілля змінюється по довжині річки. У верхній течії воно характеризується швидким збільшенням витрат і рівнів води, порівняно коротким періодом стояння високих рівнів і тривалості водопілля. Воно за течією під впливом збільшення водних мас, які надходять у русло річки, максимальні рівні і витрати поступово теж збільшуються і, незважаючи на регулюючу роль русла і заплави, тривалість та об’єм водопілля збільшуються. В середній течії максимальні рівні і витрати досягають, як правило, найбільших величин. У нижній течії регулююча роль розтягування водопілля і зменшення максимальних витрат.

Різновидністю водопілля – повені.

Повень – це дуже високі водопілля, які призводять до затоплення значних площ у долинах річок.

Паводки – це відносно швидкі й короткочасні підйоми рівнів і збільшення витрат води в річці. На відміну від водопіль вони виникають нерегулярно, хоча в кожному конкретному районі настають в один і той же сезон. Паводки найчастіше формують внаслідок випадання дощів і злив, а також сніготанення під час зимових відлиг.

За часом наростання паводки можуть бути зимовими, літніми та протягом усього року. Осінні паводки відрізняються від тих, що настають в інші сезони, тим, що вони менш чітко виражені та менш регулярні.

Велике практичне значення має прогнозування водопіль паводків. Якщо водопілля можна прогнозувати з великою завчасністю (2 … 3 місяців)., то дощові паводки майже не прогнозуються або прогнозуються з дуже високою завчасністю (декілька годин).

Межень – це фаза водного режиму річки, що характеризується тривалим (сезонним) стоянням низьких (меженних рівнів) і витрат водив річці, внаслідок різкого зменшення або припинення поверхневого стоку. В цей час річки живляться в основному підземними (ґрунтовими) водами.

За часом наставання межень може бути літньою та зимовою, за характером коливання витрат і рівнів води – стійкою (степові рівнинні річки) і нестійкою переривчастою (гірські річки): тривалою і короткою; за водністю - високою та низькою. Час наставання та тривалість межені залежить від факторів, які визначають водний режим річок.