5. Класифікація річок

Класифікація річок є важливою складовою у водогосподарському комплексі країни, яка дозволяє більш детальніше не лише вивчити, а й застосовувати водні ресурси взагалі.

Вперше роль клімату в живленні річок відзначив Воєнков О. І. (1884 р.). Він писав, що річки є продуктом клімату їхніх басейнів. На сьогодні це положення дещо розширене: річки є продуктом клімату на загальному фоні ландшафту. Цим підкреслюється провідна роль клімату і зазначається, що крім клімату, в живленні річок певне значення мають також і інші ландшафтні умови – геологічна будова басейну, їхні ґрунти, рослинність, озерність, заболоченість тощо.

Виходячи з положення, що річки є продуктом клімату відповідної території, Воєнков О. І. поділив річки на таки типи і навів короткі характерні ознаки:

Тип І. Річки які одержують воду від танення снігу на рівнинах і невисоких горах (до 1000 м). Найбільш наближені до цього типу річки північної частини Азії (Колима, Нижня Тунгуска) і Північної Америки (Юкон та інш.), де сніговий покрив лежить 8 … 10 місяців.

Тип ІІ. Річки, які одержують воду від танення снігу і льоду в горах. До цього типу належать річки Середньої та Центральної Азії (Амудар’я, Сирдар’я, Тарім та інш.) Максимальна температура повітря влітку в басейнах цього типу річок зумовлюють літнє водопопілля.

Тип ІІІ. Річки, які одержують воду від дощу і мають водопілля влітку. Цей тип річок властивий регіонам з тропічними і мусонними дощами (Амазонка, Конго, Ганг, амур та інш.)

Тип ІV. Річки, в яких водопілля буває внаслідок танення снігу навесні або на початку літа, проте значну частину води одержують і від дощу. Цей тип річок властивий районам із суворою та сніжною зимою (більшість рівнинних річок Східної Європи, річки Скандинавії, північної частини США).

Тип V. Річки, які живляться переважно за рахунок дощів узимку, літні опади не дуже впливають на збільшення водоносності річок через значні втрати на випаровування (річки Середньої і Західної Європи, частково Британський острів та інш.)

Тип VІ. Річки, які мають дощове живлення. Водопілля на них також припадає на зиму, в літню пору року стік невеликий, можливе пересихання річок (річки Південної Європи, Південної Африки, Каліфорнії, Чілі, Нової Зеландії та інш.)

Тип VІІ. Відсутність річок внаслідок посушливості клімату. Це річки пустель Сахара, Каракуми, Кизилкум, плоскогір’їв Центральної Азії та Північної Америки.

Тип VІІІ. Річки, які пересихають. Вони живляться від дощів дуже короткий проміжок часу, потім пересихають і залишається лише ряд плес (річки Північного Криму, Східного Закавказзя, частини Монголії та інш.).

Тип ІХ. Країни без річок, вена слідок того, що їхня територія повністю покрита снігом і льодовиками.

Зайков В. Д. зробив спробу класифікувати річки за їхнім внутрішньорічним режимом стоку воду. Він поділив усі річки колишнього СРСР на три основні групи: І – річки з весняним водопіллям; ІІ – річки з водопіллям у теплу пору року; ІІІ – річки паводковим режимом.

До групи річок з весняним водопіллям належать більшість річок. За характером весняного водопілля та іншими особливостями режиму річки цієї групи поділені на п’ять типів: казахстанський, східноєвропейський, західносибірський,східносибірський і алтайський.

Річки казахстанського типу характеризуються дуже різко вираженою високою хвилею весняного водопілля, в інші пори року вони дуже маловодні, а багато з них навіть пересихають. Знаходяться такі річки в посушливих районах Казахстану, Заволжя, Туринської низовини, тобто – там, де сніг є основним і майже єдиним джерелом живлення річок.

Східноєвропейський тип річок характеризується високим весняним водопіллям, низькою літньою і зимовою меженню та підвищеним осіннім стоком за рахунок дощів. Найбільш показовими прикладами річок цього типу є Волга, Дніпро, Дон.

Західносибірський тип річок відрізняється невисоким і розтягнутим весняним водопіллям, підвищеним літньо – осіннім стоком та низькою зимовою меженню. Згладжене водопілля зумовлюється як рівнинним характером рельєфу, так і значною заболоченістю Західно – Сибірської рівнини, (річки Об, Іртиш).

Для річок східносибірського типу характерне високе весняне водопілля, літньо – осінні паводки і дуже низький стік у зимовий період (аж до повного перемерзання річок). Це пояснюється незначною роллю ґрунтового живлення в умовах багаторічної мерзлоти (річки Алдан, Колима та інш.).

Алтайський тип річок відзначається невисоким і розтягнутим водопіллям, підвищеним літньо – осіннім і низьким стоком у зимовий період. Такий характер водопілля в основному визначається режимом танення снігу і горах і умовами стоку дощових опадів. Сніг у горах тане поступово по окремим висотних зонах і схилах, через що талі води надходять у річках з порівняно невеликих площ, а не розтягнуте водопілля. Крім, Алтаю, річки таким режимом є на Кавказі, в Середній Азії та на Сахаліні (річки Том, Бін).

Групу річок з водопіллям у теплу пору року поділяють на два типи: далекосхідний і тянь – шанський. Для річок далекосхідного типу характерне невисоке і дуже розтягнуте водопілля в теплу пору і дуже низький стік протягом решти року. Основним джерелом живлення річок є дощові води. Багато річок взимку перемерзає. До цього типу належать річки Далеко Сходу, Східного Саяну, Забайкалля і Яно – Індігірського району (річки Амур, Зея, Яна).

Тянь – шанський тип річок за характеризує водопілля частково подібний до далесхідного, проте водопілля на них формується не дощовим, а талими водами високогірних снігів і льодовиків, тобто тісно пов’язане з ходом температури. Цей тип характерний для гірських річок Тянь – Шаню, Памівру, Великого Кавказу, Камчатки (річки Терек, Вахш, Нурек).

Серед річок з паводковим режимом виділяють три типи: причорноморський, кримський і північнокавказький.

Річки причорноморського типу мають паводковий режим протягом року. Він зумовлений значними дощами. До цього типу відносяться річки Закавказзя, а також карпатські притоки Дністра, (річки Сочі, Кура, Черемош).

На річках кримського типу паводки спостерігаються протягом холодного періоду року. Влітку та восени багато річок пересихають. Цей тип річок поширений у Криму, Ленкорані та інших районів (річки Салгір, Альма, Кача).

Річки північнокавказького типу в холодну пору року мають сталу межень, а в теплу – часті паводки. до них належать в основному водотоки східної половини північного схилу Великого Кавказу, (річки Великий Зеленчук та Малий Зеленчук, Кама).

За умовами протікання річки розподіляються на рівнині, напівгірські та гірські. В річках перших двох типів характер протікання води спокійний, а в річках третього типу – бурхливий.

За переважаючими джерелами (видами) живлення річки розподіляються на річки снігові, дощового і підземного живлення.

За водним режимом протягом року виділяють річки з весняним водопіллям, водопіллям у теплу пору року та паводковим режимом.

За ступенем стійкості русла виділяють річки стійки і нестійке, а за льодовим режимом – річки замерзаючі і незамерзаючі.