2. 3. Водні ресурси річок Миколаївської області
Миколаївська область, що займає площу 24,6 тис. км2 з населенням близько 1,196 млн. чоловік, розташована в південній частині України, межує з Одеською, Кіровоградською, Дніпропетровською та Херсонською областями, розміщена в басейнах р. Південний Буг (59,5 %), р. Дніпро (23,5 %) і річок Причорномор’я (17 %).
За особливістю природних умов область розташована в межах двох фізико - географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території).
В гідрологічному відношенні область відноситься до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.
В області налічується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км в т. ч.: Південний Буг (257 км в межах області), її притоки - середні річки: Кодима (59 км), Синюха (24 км), Чорний Ташлик (41 км), Чичиклея (86 км), Інгул (179 км), а також середні річки басейну р. Дніпро: р. Інгулець (96 км) з притокою р. Висунь (195 км).
2. 4 Водні ресурси річок Автономної республіки Крим
По території Криму протікає 1657 рік, струмків і балок загальною довжиною 5996 км .
По оцінці Гідрометослужби України (1987 р.) загальні власні ресурси річкового стоку Криму становлять 910 млн. м3, у тому числі в гірській частині – 85 %, у степовій частині (Рівнинний Крим і Керченський півострів) – 15 %. У водогосподарчому балансі Криму внесок річкових вод з урахуванням водоймищ природного стоку становить 9,5 % (2003 р.).
Відповідно до наказу Держкомітету України по водному господарству № 41 від 3. 06. 1997 р., до водотоків місцевого значення віднесено 118 рік і тимчасових водотоків АРК, які одержали державний код.
Розподілені по території півострова водотоки нерівномірно. Головний вододіл зміщений на південь і проходить по яйлах Головної гряди Кримських гір. Тут, на висотах 600 … 1100 м, де є багато джерел, що служать джерелами, і зароджуються основні ріки Криму. Густота річкової мережі Гірського Криму становить 0,7 км / км2. Слід зазначити відсутність поверхневих водотоків на самих яйлах , що пов'язане з гідропроявом карсту. Зароджуючись у горах, ріки течуть на захід і південь у Чорне море, на північ і північний схід в Азовське море. Вододіл між Чорним і Азовським морями проходить через Сімферопольське підняття, де зароджуються ріки Рівнинного Криму, що несуть води в північному напрямку, у Каркинітський затока Чорного моря або в затоку Сиваш Азовського моря. Тут річкова мережа представлена, в основному, балками, долини яких неясно виражені. Густота річкової мережі тут становить 0,12 км / км2. На Керченському півострові річкова мережа представлена також, в основному, балками, по яких вода тече на північ в Азовське море, на південь - у Чорне море й на схід - у Керченську протоку. Деякі балки впадають в озера, розташовані по узбережжях. Вододіл між Азовським і Чорним морями на Керченському півострові проходить по Парпачському хребті. Густота річкової мережі тут - 0,25 км / км2. Середня густота річкової мережі для всієї території Криму становить 0,22 км / км2.
2. 4. 1 Характеристика водотоків Автономної республіки Крим
Водотоки Криму можна підрозділити на групи:
• ріки, струмки й балки ПБК;
• ріки й балки північно - західних схилів Головної гряди Кримських гір;
• Салгір і його припливи, що беруть початок на північних схилах Головної гряди Кримських гір;
• ріки й балки північно - східних схилів Головної гряди Кримських гір;
• ріки й балки Рівнинного Криму;
• ріки й балки Керченського півострова.
Залежно від рельєфу півострова ці групи можна об'єднати: водотоки південного (1) і північного (2, 3, 4) макросхилів Кримських гір, ріки степового Криму (5, 6).
2. 4. 2 Ріки, струмки й балки ПБК
Це самі короткі кримські водотоки. Довжини рік, в основному, не перевищують 10 км. Водотоки беруть початок на південних схилах Головної гряди Кримських гір, характеризуються значними ухилами ( 172 … 234 м / км) і впадають у Чорне море. Середні висоти їхніх водозборів до 900 м. Самі водозбори невеликі (1,6 … 161 км2). Джерелом деяких рік є карстові джерела. Долини рік у верхів'ях вузькі, у вигляді ущелин, потім вони поступово розширюються, здобуваючи в низов'ях трапецеїдальною форму. Заплави вузькі і є тільки в нижніх плинах. Русла слабозвивисті, у нижньому плині, в основному, спрямовані, поглиблені й укріплені бетонними плитами щоб уникнути повеней. У цій групі 36 основних водотоків загальною довжиною 293,6 км.
2. 4. 3 Ріки й балки північно-західних схилів Головної гряди Кримських гір
На північно - західних схилах Головної гряди Кримських гір беруть початок самі значні по довжині й водності ріки Криму. Основних рік налічується вісім, їхня загальна довжина 328 км. Ріки цієї групи впадають у Чорне море. Приблизно до середини свого плину ріки носять характер типовий для гірських потоків. Тут більші ухили (до 180 м / км). Басейни рік мають витягнуту уздовж рік форму, розширену у верхній частині, де впадає основна кількість припливів. Долини рік у верхів'ях V - образні, вузькі, схили їх розсічені численними балками й припливами. Русла рік, в основному, спрямовані й відведені до бортів долин з метою звільнення площ під сільськогосподарськими угіддями.
2. 4. 4 Салгір і його припливи
Довжина Салгіра дорівнює 204 км. Це сама протяжна ріка Криму. Салгір упадає в затоку Сиваш Азовського моря. Річкова система Салгіра включає 14 припливів першого порядку (упадають безпосередньо в Салгір) загальною довжиною 367,5 км. Площа водозбірного басейну 3750 км2, що становить приблизно 14 % площі Криму. Водозбір охоплює північні схили Головної гряди Кримських гір, зону передгір'їв і частина Рівнинного Криму. Середня висота басейну 440 м, але основна його частина розташована нижче 300 м. Басейн Салгира різко асиметричний. Всі основні припливи правобережні. У нижньому плині русло ріки Салгір перетинає Північно - Кримський канал, і воно використовується як колектор, що відводить дренажні води зі зрошуваних земель.
2. 4. 5 Ріки й балки північно-східних схилів Головної гряди Кримських гір
Основних річок й балок цієї групи - 18, загальна довжина 393,9 км. Ріки цієї групи течуть, в основному, у північному напрямку й упадають у затоку Сиваш Азовського моря, хоча через маловодності, часто не досягають його й губляться на рівнині. Сюди ж віднесена ріка Байбуга, що впадає у Феодосійську затоку Чорного моря. Тільки самі верхні ділянки басейнів цих рік мають гірський рельєф, що переважає ж частина водозбірних басейнів розташовується в рівнинній частині Криму. Долини рік у джерелах V - образні, у передгірній зоні – які утворені у вигляді ящику, у нижньому плині - неясно виражені. Середня висота водозборів 450 … 500 м. Розміри водозбірних басейнів невеликі. Русла рік у нижніх плинах, в основному, спрямовані й використовуються для скидань колекторно-дренажних вод.
2. 4. 6 Ріки й балки Рівнинного Криму
У Рівнинному Кримі налічується 35 основних рік, балок і ярів, загальною довжиною 698,6 км, які впадають безпосередньо в Чорне море або Каркинітський затока Чорного моря й у затоку Сиваш Азовського моря. Спрямовані русла рік використовуються для скидань колекторно-дренажних вод. Сама значна ріка Чатирлик має довжину 106 км і площа водозбірного басейну 2250 км2.
2. 4. 7 Ріки й балки Керченського півострова
На Керченському півострові основних рік, балок і ярів - 30, загальною довжиною 394,9 км. Водотоки відрізняються маловодністью.
2. 4. 8 Північно – Кримський канал
З метою поліпшення водопостачання Криму побудований Північнокримський канал (ПКК); загальна довжина ПКК – 465 км, у тому числі в Криму – 375 км. Сумарний водозабір (з урахуванням Перекопського каналу, що входить у структуру водного балансу ПКК) становить залежно від водності року – 3,0 … 4,0 км3 на рік.
Північно – Кримський канал проходить по території Херсонської області та автономної республіки Крим. Головне призначення каналу полягає у використанні води для зрошення, а також в обводненні засушливих земель Причорномор’я та Північного Криму. Вода до каналу забирається з Каховського водосховища.
Площина зрошування на системах Північно – Кримського каналу складає 317 тис. га, а площина обводнення засушливих земель – більш 600 тис. га.
З метою скорочення витрат води з каналу передбачається застосування профільтрованої обліцовки на окремих його ділянках, улаштування закритої мережі, використання високопотужних дощувальних машин, застосування автоматичної системи управління й контролю. Площина зрошування на системах Північно – Кримського каналу складає 317 тис. га, а площина обводнення засушливих земель – більш 600 тис. га.
Забір води для зрошення з поверхневих джерел здійснюється двома способами – самотічним і механічним.
Самотічним способом вода здебільшого забирається з водосховищ при умові якщо це дозволяють відмітки відповідних рівнів води в водосховищі, тобто якщо рівні води забезпечують керування над рівнем води у відповідному магістральному каналі. Водозабірною спорудою у цьому випадку, як правило, є затвори, основним конструктивним елементом яких є берегові устої та бики (опорна частина) та засоби перекриття отворів – плоскі щити, балки, сегменти та інші види (рис. 2. 1, а).
а б
Рис. 2. 1 Водозабірні вузли самотічного і механічного водозаборів: а - головна самотічна водозабірна споруда Північно - Кримського магістрального каналу (вид з боку Каховського водосховища): 1 - джерело води – Каховське водосховище; 2 - берегові устої; 3 - бик (проміжний устій); 4 - плоский щит; б - вузол головної насосної станції (ГНС) Каховської зрошувальної системи (механічний водозабір): 1 - джерело води (Каховське водосховище) – нижній б’єф; 2 - будівля ГНС; 3 - напірні трубопроводи.
Значну роль вода р. Дніпро відіграє у зрошувальному землеробстві, яке здійснюється за рахунок використання цієї води, через розповсюдження Північно – Кримським каналом.
Меліорація – це значний резерв сільськогосподарського виробництва, його генеральне направлення науково – технічний прогрес в землеробстві, а його потужним інструментом є Північно – Кримський канал.
Загальна довжина Північно – Кримського каналу становить 400,5 км, витрата води, в годину його повноводності, становить 360 м3 / с. Головна насосна станція та ще три насосні станції перекачуючи воду від початку каналу від м. Каховка до м. Керч підіймають її на висоту 111 м.
Північно – Кримський канал – це не тільки можливість вести зрошувальне землеробство, а й постачання питної води у сільські населенні пункти, так і міста Криму, де в багатьох містах відсутні альтернативні джерела води.