2. Світовий фінансовий ринок, його структура.

Міжнародний-фінансовий ринок - це грошові відносини між різними фінансовими установами світу, які складаються в процесі купівлі- продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на міжнародний позичковий капітал, рух якого і втілюється в цінних паперах. Іншими словами це ринок, де товарами є самі гроші і цінні (грошові) папери.

Завдання міжнародного фінансового ринку - акумулювання та ефективне розміщення міжнародних заощаджень у світовій економіці.

Він складається із складових "власне фінансового ринку", специфічних міжнародних ринків та світового ринку.

До власне фінансових ринків можна віднести:

1)ринок матеріальних активів та ринки фінансових активів;

2)ринни спот; ринки ф'ючерсів;

3)ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року;

4)ринки капіталів, ринки довгострокових кредитних зобов 'язань;

5)ринки іпотек/заставних/;

6)ринки споживчого кредиту;

За сферою поширення виділяють світові, національні, регіональні та місцеві ринки.

Ринки класифікують також на первинні тобто такі, на яких нові випуски зобов'язань (цінних паперів) продаються та купуються вперше; вторинні - такі, на яких відбуваються подальші продаж та купівля непогашених зобов'язань. Вторинні ринки існують також для заставних, деяких видів позик та інших фінансових активів.

Основними на міжнародному рівні вважаються два фінансові ринки - Євроринок та ринок облігацій (євробонд). На Світовому- міжнародний ринок позичкових капіталів.

Євроринок - міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому операції по кредитах і позиках здійснюються у евровалютах, - валютах відмінних від валюти країни, в якій знаходяться банки, що проводять ці розрахунки.

Ринок евровалют виник вкінці 50-тих років і першопочатково охоплював лише євродолари. Суть перетворення долара у євродолар полягає у тому, що кошти власника доларів надходять у вигляді депозиту в розпорядження іноземного банка, який використовує їх для кредитних операцій у будь-якій країні. Поступово поняття євровалюти розширилося і почало включати будь-яку конвертовану валюту, яка переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента цієї валюти.

Незважаючи на те, що євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Префікс "евро" означає, що національна валюта вийшла з-під контролю національних валютних органів.

Розвиток ринку евровалют обумовлюють такі Фактори:

• об'єктивна потреба у гнучкому валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;

• введення конвертованості провідних валют в кінці 50-тих на початку 60-тих років;

• національне законодавство стимулює(вдало) розміщення коштів банків та фірм у закордонних банках з метою отримання прибутків;

Світовий Фінансовий ринок та ЄВРОРИНОК мають низку особливостей:

1. Величезні масштаби.

2. Відсутність чітких просторових і часових кордонів.

3. Інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий ринок - це сукупність кредитно-фінансових закладів (приватні фірми і банки, ТНК, ТНБ, фондові біржі, державні підприємства, державні та муніципальні органи, міжнародні фінансові інститути), через які здійснюється рух фінансових активів та позикового капіталу.

Інституційна особливість євроринку - вичленення категорії євробанків та міжнародних банківських консорціумів.

4. Обмеження доступу позичальників на світовий ринок капіталів.

5. Використання конвертованих валют провідних країн та ЄВРО в якості валюти кредитних та фінансових угод (євродолар США (60 %), євроєни (6 %), та ін.).

6. Універсальність фінансового ринку. На ньому здійснюються усі світові валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції.

7. Спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновіших комп'ютерних технологій.

8. Вартість кредиту на світовому фінансовому ринку. Вартість кредиту = % + різноманіт, коміс ставки на євроринку відносно самостійні стосовно національних ставок.

9. Вища прибутковість операцій у евровалютах, ніж в національних валютах (ставки по евродепозитах вищі, ніж по еврокредитах).

На міжнародному ринку облігацій обертається два види цінних паперів: іноземні облігації і єврооблігаціі.

Іноземні облігації (іноземні бони) - це цінні папери, випущені нерезидентами у національному фінансовому центрі і виражені у національній валюті.

Єврооблігаціі (євробонд) - боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на Євроринку. Єврооблігаціі мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості, а саме:

а) розміщаються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї;

б)валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною (за виключенням банків США, для них національною);

в)переважно єврооблігаціі розміщуються емісійним синдикатом, що створюється банками кількох країн, котрий виступає гарантом по позиції.

Основна відмінність між цими двома категоріями облігацій полягає у тому, що перші продаються на певній біржі, у той час, коли другі - не обов'язково котируються у певному географічному місці.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію позичкового капіталу між країнами в залежності від економічних і політичних факторів.

З інституційної точки зору світовий ринок позичкових капіталів - це сукупність інститутів, через котрі здійснюється рух позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин.

З функціональної точки зору, світовий ринок капіталів - це система ринкового капіталу з метою забезпечення розширеного суспільного відтворення.

Світовий ринок позичкових капіталів (СРПК) поділяється на такі сектори:

а)світовий грошовий ринок (в основному, міжбанківські операції строком від одного дня до одного року);

б) ринок евровалют (депозитно-позичкові операції в іноземних валютах за межами країн-емітентів цих валют); в)ринок еврокредит^ (від 1 од 10 та більше років);

г)світовий фінансовий ринок (емісія та розміщення цінних "паперів терміном на 7 -15 p.).