Стаття 1 Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю:
“Соціальна робота з дітьми та молоддю – діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форм власності на створення соціальних умов життєдіяльності (1), гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді (2), захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів (3), задоволення культурних та духовних потреб(4).”
Існують різні підходи, традиції в соціальній роботі та велике значення мають спільні моменти. Так Rayne (1991) навів деякі загальні риси соціального контексту соціальної роботи та її змісту;
з людиною поводитися як з особистістю, а не як з представником натовпу,
клієнт та соціальні дії розглядаються під кутом зору психологічних, педагогічних, соціальних та інших знань, доказів, аргументів,
соціальна робота здійснюється через взаємовідносини,
соціальна робота використовує організаційний контекст своїх взаємовідносин для реалізації допомогаючої діяльності,
соціальна робота визначає потребу,
соціальна робота займається підтримкою важливих соціальних інститутів,
соціальна робота представляє клієнтів.
Основна мета соціальної роботи – збільшення самостійності клієнта, формування у нього навичок, вміння самостійно будувати своє життя та вирішувати проблеми, які виникають.
Якщо клієнт зважився звернутися за допомогою, то соціальний працівник повинен виявити погляд КОЖНОГО КЛІЄНТА на сутність саме його проблеми:
я
к
клієнт сприймає проблему, що стоїть
перед ним,наскільки сильний дискомфорт або стрес вона викликає,
до якої степені порушені стабільність , рівновага,
які заходи вже приймалися для зміни ситуації,
які можливості є у клієнта, щоб подолати труднощі та інше.
Питання про «ВЛАДУ» для соціальної роботи принципово важливий розподіл повноважень між соціальним працівником та клієнтом. КЛІЄНТ може реалізувати свою «владу» за концепцією «ВИХІД» – він перестає користуватися послугами соціальної служби . КЛІЄНТ може реалізувати свою «владу»за концепцією «ГОЛОС» – клієнт «гучно» промовляє про те, що йому не подобається.
С_1_8. Якими є можливі сценарії взаємодії соціальної служби та ЗМК?
Дослідження характеристик взаємодії ЗМК та практиків соціальної роботи в США, країнах Західної Європи дозволяє нам виділити кілька часових періодів та сценаріїв.
По-перше, кінець ХІХ ст. – 30-ті роки ХХ ст.: це багатофакторні зусилля, що спочатку були застосовані в газетах з метою популяризації заходів здійснення гуманітарних політик, а далі – були розширені різними видами інформацій про діяльність соціальних служб різних типів.
По-друге, 50-60-ті роки ХХ ст.: це управлінський відкритий намір та багатовекторний досвід через ЗМК сформувати в громадськості позитивний образ соціального працівника. При цьому звертаємо увагу на умови становлення та розвитку професійних груп соціальних працівників.
По-третє, 70-80-ті роки ХХ ст.: це функціональний менеджерський засіб взаємодії з населенням. Крім того, в цей період соціальні працівники активно використовують радіо, телебачення, газети, інші медіаресурси для поширення практики деінституціалізації, започаткування форм самодопомоги та взаємодопомоги, проведення профілактики негативних явищ серед вразливих груп населення.
По-четверте, кінець ХХ та початок ХХІ ст.: це багатоваріантний досвід цілеспрямованої практики збалансування суспільних інтересів і потреб населення, коли через ЗМК здійснюється не тільки зв'язок з населенням, а реалізуються різноманітні профілактичні програми.
Тенденції використання ЗМК з боку практиків соціальної роботи США, країн Західної Європи за останні 60-70 років можуть розглядатись в послідовності основних сценаріїв, а саме (авторський аналітичний інструмент):
сценарій, який ґрунтується на багатофакторних зусиллях соціальних працівників та ЗМК у висвітленні, утвердженні позитиву від здійснення гуманітарної політики;
сценарій, який охоплює прагматичні наміри через ЗМК сформувати позитивний образ соціального працівника;
сценарій, який базується на менеджерських засобах взаємодії соціальних служб та ЗМК в умовах реформаторських дій та з метою організації системного діалогу з населенням;
сценарій, який стимулює формування багатоваріантного досвіду цілеспрямованої практики збалансування в діях соціальних працівників та ЗМК суспільних інтересів та потреб населення. В основі зазначеного – проблемне поле людини нужденної в контексті загальних соціальних тем та типових групових проявів (вразливі соціальні групи).
Кожний новий сценарій вбирає, на нашу думку, найкраще від попереднього, збільшує навантаження на широту або глибину взаємодії ЗМК і соціальних служб, формує передумови для вдосконалення процесів, інструментів місцевого, регіонального менеджменту та умов оцінювання комунікаційного простору з боку влади, громадськості. Зазначене дозволяє сформувати припущення, що на рівні міжнародної практики соціальних служб та ЗМК сформовано шляхи розвитку з ознаками послідовності та цілеспрямованості щодо формування комунікаційного простору, в тому числі, і за умов розширення суб’єктів – учасників соціальних дій.
С_1_9. Інституційний підхід щодо вирішення соціальних проблем в Україні (приклади для розгляду).