7. За ступенем ризику інвестиції поділяються на:

• безризикові — у ряді країн безризиковими вважаються вкладення у короткострокові державні облігації, дохід по них ви­значає ставка безпеки, що використовується при оцінюванні вкладів як точка відліку інвестиційного ризику;

• ризикові — ступінь ризику, або ступінь невизначеності, пов'язаний з інвестиціями, залежить від таких чинників, як час, об'єкт вкладення коштів тощо. Критеріями оцінки ступеня ризи­ку можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми очікуваного прибутку — ри­зик припустимий;

б) можливість втрати очікуваного валового доходу після реа­лізації проекту — ризик критичний;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора — катастрофічний ризик.

8. 3А формою відтворення розрізняють такі форми інвестицій:

— у нове будівництво, або будівництво підприємств, будівель, споруд, здійснюване на нових площах і за вперше затвердженим проектом;

— у розширення діючого підприємства — будівництво наступ­них черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплек­сів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів з метою збільшення виробничих потужностей;

— у реконструкцію діючого підприємства — здійснення за єдиним проектом повного або часткового переобладнання і пере­будова виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою зміни профілю випуску нової продукції;

— у технічне переозброєння — комплекс заходів, спрямова­них на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, дільниць.

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку та ефективному функціонуванні економіки. На макрорівні інвестиції поділяють на валові і чисті.

Валові інвестиції – загальний обсяг інвестиційних коштів у певний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції менші за валові на розмір амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на певному етапі, оскільки чисті інвестиції є вкладенням коштів у новостворені виробничі фонди та оновлений виробничий апарат.

3. Інвестиційний процес як складова інвестиційної діяльності.

Інноваційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб (резидентів, нерезидентів) і держави для реалізації інвестицій.

Інвестиційний цикл — це комплекс заходів від моменту при­йняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвести­ційного проекту: науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), прийняття інвестиційних рішень, планування і проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності вкладень.

Інвестиційний цикл складається з трьох основних періодів:

1. передінвестиційна фаза;

2. фаза інвестицій — вкладення коштів;

3. експлуатаційна фаза — відшкодування вкладених коштів.

Різноманітність видів інвестиційних циклів та їх складний взаємозв'язок зумовили широке використання на практиці й у наукових дослідженнях поняття «інвестиційний процес». У більш вузькому тлумаченні поняття «інвестиційна діяльність» застосо­вують саме цей термін. Він зазвичай пов'язується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів.

Широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій ви­конання.

Для чіткого встановлення довгострокових орієнтирів при вкладенні коштів велике значення має питання про стадії інвес­тиційного процесу.

Зазвичай інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності (рис. 1.2). Основним мотивом такої діяль­ності може бути надлишок певних коштів у суб'єкта господарю­вання або приватної особи, яких не влаштовують проценти за банківськими депозитами та відсутність повної гарантії збере­ження вкладів. Інвестор, який є власником цих нагромаджень (заощаджень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінан­сові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто вкла­сти капітал.

Однак, щоб опанувати якийсь певний інвестиційний проект, за­мало лише мотивації для інвестиційної діяльності. Як правило, вла­сникові нагромаджень дуже важко зупинитися на якомусь конкрет­ному проекті, оскільки у нього немає впевненості в тому, що інвес­тиції принесуть прибуток, що вони для нього не будуть втрачені.

З метою забезпечення захисту інвестицій при виборі проекту проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, виконуються маркетингові дослідження, оцінюються напрями інвестування.

Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду яко­мога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найліпшого. Зазвичай в цьому інвестору допомагають інші учас­ники (посередники) інвестиційного процесу.

Як правило, для здійснення інвестиційного проекту, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів і він прагне одер­жати позичковий, або залучений, капітал, тобто використати, крім власних, інші джерела фінансування. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їхньої структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконан­ня і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення проекту здійснюється також за допо­могою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їхню капіталізацію, тобто ство­рення фінансових і реальних активів. Реалізація інвестиційного проекту не закінчується введенням в експлуатацію. Експлуатація його потребуватиме нових інвестицій для підтримки та розвитку виробництва.

В останні роки в Україні збільшилася кількість активних учас­ників інвестиційного процесу. Проведення приватизації призвело до збільшення різних фінансових посередників, розгалуження ринкової інфраструктури.

Отже, можна виділити такі стадії інвестиційного процесу:

• Державне регулювання інвестиційного процесу — податко­ві пільги, субсидії, амортизаційні пільги, кредитна політика НБУ тощо;

• Планування — визначення державних пріоритетів, індика­тивне планування;

• Фінансування — фінансування з бюджету державних під­приємств соціальних програм і оборони. Приватний та акціонер­ний капітал;

• Проектування — розроблення проектів приватними інжи­ніринговими та консалтинговими фірмами, проектно-будівельно-промисловими фірмами (девелоперами). Розроблення проектів на конкурсній основі та їх реалізація через тендери;

• Забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурса­ми — оптові поставки через товарно-сировинні біржі. Комплекс­не постачання за прямими комерційними угодами;

• Освоєння інвестицій — будівництво об'єкта під ключ девелоперами за контрактом з інвестором;

• Кінцева здача об'єкта в експлуатацію — здача об'єкта інве­стору.

В сучасних умовах Україна постала перед об'єктивною необ­хідністю активізації інвестиційного процесу. Структурне та якіс­не оновлення виробництва й створення ринкової інфраструктури потребує значного збільшення обсягів інвестицій.