5. Поняття антиципації

Першим, хто почав застосовувати поняття антиципації для аналізу психічних явищ, був В. Вундт. Антиципація (передбачення) майбутніх подій, на його думку, виникає завдяки поєднанню та взаємодії образів сприйняття теперішнього і образів пам’яті.

Поняття «антиципація» ототожнюють з поняттям «передбачення», «пррогнозування».

АНТИЦИПАЦІЯ– це здатність до передбачення подій майбутнього.

Більшість дослідників відзначають зв’язок антиципації з інтуїцією. Здатність до антиципації може мати наступну СТРУКТУРУ:

- логічність – свідомий, раціональний компонент здатності до антиципації;

- інтуїтивність – несвідомий, ірраціональний компонент здатності до антиципації;

- креативність – комплекс специфічних якостей особистості, що поєднує як ірраціональні, так і раціональні якості. (Ванга, Ностардамус).

Визначені компоненти є відносно незалежними одне від одного, проте цілісність взаємозв’язків між ними забезпечує успішну антиципацію.

ФУНКЦІЇ АНТИЦИПАЦІЇ:

- когнітивна – це передбачення, чекання тих або інших подій;

- регулятивна – готовність до подій, попередження їх у поводженні, планування дій. Швидко удосконалюється;

- комунікативна – готовність, планування, передбачуваність процесів спілкування. Є основою будь-якої комунікації;

- адаптивна: здатність до випереджаючого відображення людини сприяє або ускладнює пристосування людини до умов середовища, що змінюються. Здійснюється переднастройка рухів, поведінки, психічних станів. Коли зміни носять планомірний і передбачуваний характер, адаптація за рахунок прогнозування і готовність до зустрічі з цими змінами відбувається безболісно. Чим швидше змінюється оточення, тим більше необхідне почуття майбутнього.

Варто зазначити, що антиципація є не лише здатністю до передбачення, а й особливим психічним процесом, за своєю природою ближчим до пізнавального, а також результатом випереджального сприйняття.