
- •Тема 10. Розробка розділів „0цінка ризиків" , „ Резюме"
- •1.1 Бізнес-план: суть, ознаки, функції, значення
- •1.2 Зміст, основні типи та структура бізнес-планів
- •1.3 Методологія розробки бізнес-плану
- •1.4 Стиль написання та оформлення бізнес-плану
- •2.1 Розробка підприємницької (комерційної) ідеї
- •Виробництво
- •2.2 Вибір організаційно-правової форми господарювання
- •2.3 Вибір способу започаткування бізнесу
- •3.2 Розробка стратегії майбутнього бізнесу
- •3.3 Послідовність етапів (логіка) розробки бізнес-плану
- •Тема 4. Розробка розділу «галузь, підприємство та його продукція»
- •Тема 5. Розробка розділу «дослідження ринку»
- •Тема 6. Розробка розділу «маркетинг-план»
- •Тема 7. Розробка розділу «виробничий план»
- •Тема 8. Розробка розділу «організаційний план»
- •Тема 9. Розробка розділу «фінансовий план»
- •Плановий баланс.
- •9.1 План доходів і витрат
- •9.2 План грошових надходжень і виплат (план руху готівки)
- •9.3 Плановий баланс
- •9.4 Розрахунок очікуваних фінансових результатів (показників)
- •9.5 Джерела фінансування підприємницької ідеї
- •Тема 10.
- •Розділ «оцінка ризиків»
- •Розділ «резюме»
- •Розділ „зміст"
- •Література
Тема 6. Розробка розділу «маркетинг-план»
Головна мета розділу «Маркетинг-план» полягає у поясненні зацікавленим особам, як саме підприємство має намір впливати на свій цільовий ринок і реагувати на ситуацію, яка там складається, щоб забезпечити збут своєї продукції. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу підприємства на свій цільовий ринок та завоювання його.
Розробка маркетинг-плану складається з таких основних етапів, які оформлюються у відповідні підрозділи даного розділу бізнес-плану:
Визначення конкретних цілей та завдань маркетингової діяльності підприємства.
Розробка маркетингової стратегії та програм, що забезпечать досягнення цілей маркетингової діяльності.
Розробка бюджету маркетингу (визначення можливих витрат на реалізацію стратегії маркетингу).
Прогнозна оцінка обсягів продажу товарів у вибраному сегменті ринку (в даному цільовому ринку підприємства).
Підрозділ «Визначення конкретних цілей та завдань маркетингової діяльності підприємства» розробляється в два етапи.
Спочатку визначають орієнтири (основне спрямування) маркетингової діяльності підприємства або вид маркетингу. Для цього потрібно з'ясувати, на якій стадії життєвого циклу перебуває продукт підприємства, яким є попит на цей продукт. отім, враховуючи особливості цільового ринку, специфіку продукції підприємства, умови конкуренції тощо, визначаються певні конкретні показники, (наприклад, частка ринку підприємства, обсяги продажу, розгалуженість системи збуту, застосування знижок, витрати на рекламу тощо), яких підприємство планує досягти, щоб реалізувати розроблену комерційну ідею.
При розробці першого питання, необхідно з'ясувати вид попиту, який існує на даний продукт (послугу) підприємства. В загальному вигляді попит може бути негативний, відсутній взагалі, потенційний, спадний, коливний, повний, надмірний.
Так, при негативному попиті, тобто коли ринок не сприймає товар, потрібно застосовувати конверсійний маркетинг. Задача такого маркетингу полягає в зміні фундаментальних основ попиту та в пошуку реальних можливостей його збільшення на основі використання принципово нових варіантів рішень.
Відсутність попиту обумовлена тим, що товари сприймаються як такі, що втратили цінність. Можливий і такий варіант, коли ринок не підготовлений до придбання продукту через відсутність відповідної реклами. Тоді потрібно застосовувати стимулювальний маркетинг. Стимулювальний маркетинг в цьому випадку здійснює такі функції [12]: «прив'язку» продукту до якої-небудь потреби, надання традиційному товару нових властивостей, які характеризують його споживчу цінність; пошук нового ринку збуту товарів, що не користуються попитом.
За наявності потенційного попиту доцільно запровадити маркетинг, що розвивається. Такий маркетинг спрямований на активну рекламу даного продукту, яка повинна здійснюватись в певні періоди часу, в певних регіонах тощо.
За умови зниження попиту на товари (послуги) застосовується ре-маркетинг, який передбачає переорієнтування ринку з даних товарів та інші аналогічні товари даного підприємства з метою підвищення зацікавленості в цих товарах.
Якщо попит на товари коливається, то доцільно застосовувати синхромаркетинг, який здійснює регулювання виробництва та реалізації продукції у часі залежно від сезону або інших причин.
За наявності повного попиту на товари застосовується підтримувальний маркетинг. Задачею такого маркетингу є підтримання оптимального рівня цін, необхідного обсягу продажу та запасів, стимулювання збутової діяльності та здійснення контролю за рівнем витрат обігу для стабілізації положення підприємства на ринку.
Якщо попит на товари надмірний, тобто значно перевищує пропозицію, то застосовують демаркетинг. В цьому випадку підвищується ціна на товари, скасовуються заходи зі стимулювання збуту тощо.
Після визначення виду маркетингу розробник визначає конкретні цілі маркетингової діяльності підприємства. Цілі мають бути кількісно визначені та виражені в конкретних показника. Такими показниками можуть, наприклад, бути:
частка ринку, яку підприємство планує захопити (у %);
обсяги продажу товарів (шт.);
система збуту, яку повинно створити підприємство;
застосування знижок на продукцію, їх види та величина;
витрати на рекламу та їх структура;
ключові параметри сервісного обслуговування тощо.
Після того, як будуть визначені цілі й завдання маркетингової діяльності, підприємець приступає до розробки другого підрозділу – розробки стратегії їх досягнення або так званої стратегії маркетингу. Стратегія маркетингу – це система взаємопов'язаних конкретних стратегій, які забезпечать реалізацію поставлених цілей.
Розробка маркетингової стратегії складається з двох етапів. По-перше, це визначення суті маркетингової стратегії, по-друге, це розробка заходів з її реалізації.
Визначення суті маркетингової стратегії передбачає обґрунтування вибору типу маркетингу (див. рис. 6.1) та тих специфічних властивостей і переваг продукції підприємства (якість, ціна, сервіс тощо), на яких буде будуватися стратегія завоювання цільового ринку.
В основу вибору типу маркетингу покладено цільовий ринок, на якому планує працювати підприємство, стадії життєвого циклу товару, ресурсні можливості підприємства, ступінь однорідності продукції підприємства, маркетингові стратегії конкурентів тощо. У бізнес-плані потрібно пояснити, чому був вибраний саме той чи інший тип маркетингової стратегії і на яких перевагах продукції підприємства та самого підприємства будуватиметься стратегія завоювання підприємством цільового ринку [9].
Структурні характеристики ринку
Ринок у цілому |
Декілька сегментів ринку |
Один сегмент ринку |
Недиференційований (масовий) маркетинг Орієнтація на широкий споживчий ринок із використанням одного базового комплексу маркетингу |
Диференційований маркетинг Орієнтація на кілька груп споживачів із використанням спеціально опрацьованого комплексу маркетингу для кожної групи споживачів |
Концентрований маркетинг Орієнтація на одну групу споживачів із використанням спеціального залучення комплексу маркетингу саме цієї групи споживачів |
Рисунок 6.1 – Типи маркетингу та підходи до розробки заходів з їх реалізації
Після визначення типу маркетингової стратегії та специфічних властивостей і переваг продукції підприємства, на яких буде будуватися стратегія завоювання цільового ринку, переходять до розробки конкретних заходів з її реалізації. До таких основних заходів відносяться:
розробка стратегії збуту продукції (послуг) підприємства;
формування цінової політики (політика ціноутворення);
розробка рекламної політики підприємства (рекламної кампанії);
розробка політики підтримки продукту (послуг) підприємства. Розробка стратегії збуту продукції підприємства передбачає:
вибір типу каналу товаропросування;
визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту (за географічною ознакою або за видами товарів);
розробку системи добору, підготовки та стимулювання працівників служби збуту або торгових агентів.
Вибір типу каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення в цій сфері багато в чому визначає параметри цінової та рекламної політики, політики підтримки продукції підприємства. До того ж з усіх елементів стратегії маркетингу (за винятком вибору цільового ринку) найскладніше змінити саме систему збуту, оскільки її створення потребує багато часу і вона охоплює складні взаємозв'язки з великою кількістю партнерів.
Підприємець може вибрати будь-який з показаних на рис. 6.2 каналів збуту. Кожному з них властивий відповідний рівень збуту і витрат.
Нульовий канал
Виробник>споживач Однорівневий канал
Виробник > роздрібний торговець > споживач
Дворівневий канал
Виробник > оптовий торговець > роздрібний торговець > споживач
Трирівневий канал
Виробник > оптовий торговець > дрібноопт. торговець > роздрібний торговець> >споживач
Рисунок 6.2 – Типи каналів збуту продукції підприємства
Вибір типу каналу збуту передбачає врахування цілого комплексу факторів. Так, крупним оптовим покупцям виробники найчастіше продають свій товар безпосередньо, оскільки ті роблять закупівлю великими партіями і при цьому часто вимагають пристосовувати продукцію до якихось конкретних вимог. Споживач також може віддавати перевагу безпосереднім контактам з виробником, якщо він зацікавлений у технічній допомозі або в післяпродажному обслуговуванні куплених виробів. Використання каналу збуту нульового рівня передбачає, що прибуток від безпосереднього продажу має бути достатнім, щоб покрити всі додаткові витрати виробника (на утримання складських приміщень, використання транспортних засобів тощо). При цьому сума всіх додаткових витрат має бути меншою за розміри знижок, які б можна було надавати посередникам.
За певних обставин доцільніше використовувати в системі збуту посередників. До таких обставин, зокрема, належать:
незначна вартість одиниці продукції;
територіальна розгалуженість ринку;
комплектна закупівля товару споживачем тощо.
Рішення щодо вибору каналу збуту залежить також і від бажання виробника контролювати систему збуту. Зрозуміло, що чим більше рівнів має канал збуту, тим менше можливостей його контролювати матиме виробник.
Кількість посередників у каналі збуту залежить від особливостей продукції підприємства. Для товарів широкого вжитку потрібна широка мережа збуту, а для товарів, розрахованих на вузьке коло споживачів, можна взагалі відмовитись від посередників.
Надання послуг збігається з їх виробництвом у часі. Тому підприємство сфери послуг само є каналом збуту і посередників не потребує. Нові підприємства, як правило, не мають ресурсів для створення власної торговельної мережі і користуються послугами торгових агентів, які беруть на себе продаж їх продукції.
У самому бізнес-плані мають знайти відображення лише основні міркування щодо вибору каналу збуту. Зокрема, необхідно вказати на вибраний тип каналу, засоби збуту (власна служба збуту, оптові торговці, роздрібні продавці, торгові агенти тощо) та причини, які зумовили цей вибір.
Коли підприємство передбачає створити власну службу збуту, у бізнес-плані доцільно:
вказати на чисельність працівників служби збуту;
визначити принципи побудови служби збуту (за типами товарів або за географічними зонами);
пояснити основні принципи системи матеріальної винагороди працівників служби збуту.
Наступним кроком у розробці заходів з реалізації стратегії маркетингу є формування політики ціноутворення. Визначення ціни на продукт (послугу) підприємства – відповідальне й складне завдання, оскільки ціна впливає на такі основні параметри бізнесу підприємства, як обсяги продажу, прибуток, динаміка попиту, конкурентоспроможність продукції тощо. Мистецтво визначення ціни полягає в тому, щоб встановити ціну, яка б відповідала оцінці товару споживачем. Якщо ціна нижча за оцінку споживача, то буде втрачено потенційний прибуток. Навпаки, завищена ціна зменшуватиме попит і, зрозуміло, прибутки підприємства.
У процесі розробки політики ціноутворення доцільно дотримуватися таких етапів [10]:
Ідентифікація ситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішення щодо ціни. Такими причинами можуть бути:
розробка нового товару;
вихід із старим товаром на новий ринок;
зміни зовнішніх і внутрішніх факторів тощо.
Визначення цілей цінової політики, тобто чого конкретно бажає підприємство, встановлюючи ту чи іншу ціну:
збільшити обсяг продажу продукції підприємства;
збільшити частку ринку підприємства;
підтримати становище підприємства на ринку тощо.
Аналіз цін продуктів-конкурентів з метою визначення верхньої межі ціни. Для проведення такого аналізу доцільно порівняти властивості власної продукції з продукцією конкурентів [2].
Результати аналізу занести в таблицю 6.1.
Таблиця 6.1 – Порівняння власного продукту з продуктами конкурентів
Властивості продукту |
Рейтинг у балах |
||
Гірший: бали: -3, -2, -1 |
Такий самий: бали 0 |
Кращий: бали +1, +2, +3 |
|
1. Дизайн |
|
|
|
2.Упаковка |
|
|
|
3.Презентабельність/зовнішній |
|
|
|
вигляд |
|
|
|
4.Післяпродажне обслуговування |
|
|
|
5.Наявність |
|
|
|
6. Доставка |
|
|
|
7. Колір |
|
|
|
8. Смак |
|
|
|
9. Запах |
|
|
|
10.Текстура |
|
|
|
11. Імідж |
|
|
|
12.Умови оплати |
|
|
|
13. Інше |
|
|
|
Всього балів |
С |
Примітка. Рейтинг «-1» означає, що власна продукція трішки гірша за продукцію конкурента за наведеним показником; «-2» – помітно гірша; «-3» – суттєво гірша. Рейтинг «+1» означає, що власна продукція трішки краща за продукцію конкурента за наведеним показником; «+2» – помітно краща; «+3» – суттєво краща.
Якщо отримана сума балів С буде більша за нуль, то це означає, що ціна одиниці власної продукції може бути вищою за ціну продукції конкурента. Якщо отримана сума балів С буде менша за нуль, то це означає, що ціна одиниці власної продукції може бути меншою за ціну продукції конкурента.
Обрахування витрат підприємства на виготовлення та реалізацію одиниці продукції з метою визначення нижньої межі ціни.
Вибір моделі ціноутворення. На практиці найпоширенішими є моделі, орієнтовані на:
виробничі витрати;
попит;
галузеву конкуренцію.
Вибір стратегії ціноутворення. Основними з яких є такі стратегії: стратегія проникнення на ринок, стратегія «зняття вершків», стратегія цінових ліній, стратегія цінових знижок, стратегія «опортуністичного» ціноутворення.
Стратегія проникнення на ринок застосовується для нових видів продукції, з якими підприємство виходить на новий ринок. Стратегія полягає у встановленні занижених цін із розрахунком на залучення більшої кількості споживачів і завоювання більшої частки ринку. Поступове зростання ринку збуту дає змогу збільшити обсяги виробництва продукції і, відповідно, зменшити витрати на виготовлення одиниці продукції. Одним із варіантів може бути підвищення ціни в майбутньому.
Стратегія «зняття вершків» застосовується щодо нових видів продукції, але тих, які мають унікальні властивості, захищені патентами або іншими правами власності. Застосування цієї стратегії передбачає встановлення завищених цін, в результаті чого й «знімаються вершки» з ринку. Зі зниженням попиту ціни на продукцію також знижуються з метою залучення іншої групи споживачів, які не могли раніше дозволити собі придбати цей унікальний продукт або знімають з ринку цей вид продукції, замінюючи його на інший (супермодний, дефіцитний тощо).
Стратегія «опортуністичного ціноутворення». Використовується протягом відносно короткого періоду щодо товарів (послуг), кількість яких у даний момент у даному конкретному місці є недостатньою (обмеженою) для задоволення високого попиту на них. У цьому випадку споживач не має вибору і змушений платити високу ціну за такі товари (послуги).
Стратегія преміальних цін (або знижок цін) має багато варіантів, основні з яких наведені в таблиці 6.2.
Таблиця 6.2 – Види та випадки застосування знижок цін
Вид знижки |
Наслідок зниження ціни |
1. Знижки за платежі готівкою |
Прискорення платежів |
2. Сезонні знижки |
Зниження витрат на зберігання продукції |
3. Знижки з сукупного обороту |
Збільшення кількості постійних клієнтів |
4. Знижки в процесі виходу з товаром на новий ринок |
Рекламне сприяння проникненню товару на новий ринок |
5. Знижки на товар, який знімають з виробництва |
Прискорення реалізації останньої партії товару |
Прийняття остаточного рішення про ціну на той чи інший товар на конкретних ринках збуту.
Залежно від особливостей бізнесу підприємець може вибрати будь-яку зі стратегій ціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було вибрано саме таку стратегію і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів. Як вже було зазначено, на рівень цін впливає багато різних факторів. Але на практиці підприємці, як правило, враховують чотири основні фактори:
собівартість продукції;
наявність унікальних властивостей продукції;
ціни продуктів-конкурентів і продуктів-замінників;
можливості отримання достатнього прибутку.
Остаточно ціна встановлюється з урахуванням також і інших важливих для даного бізнесу факторів. При цьому слід пам'ятати, що ціна реалізації виробів Цр чи послуг розраховується виробником за формулою:
(6.1)
де Вт – витрати підприємства в розрахунку на виробництво одного виробу, грн.;
П – чистий прибуток, який отримує підприємство від реалізації одного виробу, грн.;
А – величина акцизного збору в розрахунку на один виріб, грн.;
ПДВ – величина податку на додану вартість в розрахунку на один виріб, грн.
Максимальна роздрібна ціна Цмакс на конкретний вид товару, продукції чи послуг, які реалізуються через роздрібну торгівлю, визначається за формулою:
(6.2)
де Цр – ціна реалізації виробів, грн.;
Тн – граничний розмір торговельної надбавки (в % до ціни реалізації);
Н – граничний розмір націнки (в % до ціни роздрібної торгівлі з урахуванням торговельної надбавки).
При визначенні ціни товару чи послуги доцільно також пояснити:
як саме ціна нової продукції допоможе підприємству утвердитися на ринку;
як вона сприятиме підтримуванню і збільшенню частки ринку підприємства;
як вона впливатиме на валовий прибуток підприємства тощо.
Наприклад, якщо товари підприємства коштуватимуть дешевше, ніж аналогічні товари конкурентів, то в бізнес-плані необхідно пояснити, за рахунок чого саме це буде досягнуто. Коли на момент складання бізнес-плану підприємець уже має детальний прейскурант цін на товари, то і його варто навести в бізнес-плані, але в скороченому вигляді.
Наступник кроком у розробці заходів з реалізації стратегії маркетингу є розробка рекламної кампанії. У процесі її опрацювання необхідно:
визначити основні принципи, конкретні цілі й завдання рекламної діяльності підприємства;
прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації;
скласти бюджет витрат на рекламу.
Спочатку потрібно стисло викласти основні принципи рекламної політики підприємства. Увагу слід зосередити на концепції рекламної діяльності, інструментах її реалізації та масштабах використання кожного з цих інструментів. одати всю цю інформацію у бізнес-плані найзручніше у вигляді бюджету витрат на рекламу (див. таблицю 6.3). Форма бюджету дає можливість знайти відповіді одразу на кілька важливих питань щодо організації рекламної кампанії, а саме:
які засоби реклами передбачає використовувати підприємство;
яким видам засобів поширення рекламної інформації буде віддано перевагу;
скільки коштуватиме організація рекламної кампанії;
як ці витрати розподілятимуться за періодами.
Таблиця 6.3 – Бюджет витрат на рекламну діяльність підприємства
Види засобів поширення рекламної інформації |
Місяць |
||||||||||||
1 міс. |
2 міс. |
3 міс. |
4 міс. |
5 міс. |
6 міс. |
7 міс. |
8 міс. |
9 міс. |
10 міс. |
11 міс. |
12 міс. |
в цілому за рік |
|
1. Радіо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Газети |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Телебачення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Часописи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Буклети |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6. Розсилка поштою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7. Щитова реклама |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8. Світлова реклама |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
9. Інші види |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Усього |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У цьому підрозділі можуть бути, за необхідності, передбачені інші заходи з просування товарів підприємства, тобто конкретні заходи щодо:
пабліситі (неоплачувана реклама у засобах масової інформації);
персонального продажу (усне ознайомлення з товарами підприємства одного або кількох потенційних покупців у процесі бесіди з ними);
стимулювання збуту (участь у виставках, ярмарках, демонстрація товарів тощо).
Завершується розробка підрозділу «стратегія маркетингу» формуванням політики підтримки продукції підприємства. Це можуть бути, наприклад, визначення певної форми організації післяпродажного сервісу (спеціалізовані фірми або власне підприємство, коли післяпродажний сервіс буде частиною бізнесу підприємства); визначення форми організації гарантійного обслуговування (зокрема: чи буде гарантійне обслуговування здійснюватися спеціалізованими підприємствами, чи продукція підлягатиме поверненню на підприємство). Доцільно також привести розрахунки можливих витрат на організацію післяпродажного сервісу.
Наступним підрозділом розділу «Маркетинг-план» є розробка бюджету маркетингу.
Зрозуміло, що реалізація вибраної стратегії маркетингу потребує відповідних витрат. Деякі витрати, наприклад, витрати на організацію рекламної кампанії, можна визначити досить точно, інші – лише приблизно. Якщо для уточнення витрат на маркетингову діяльність потрібно вдатися до певних припущень, то вони мають бути чітко сформульовані в бізнес-плані.
Оцінка загальних витрат на реалізацію стратегії маркетингу і програм, що її забезпечують, становить відповідну інформаційну основу для складання фінансового розділу бізнес-плану. Подавати таку інформацію у бізнес-плані рекомендується за допомогою діаграм, графіків. Наприклад, бюджет маркетингу можна подати у формі таблиці 6.4.
Таблиця 6.4 – Бюджет витрат на маркетингову діяльність підприємства
Види витрат |
Квартал |
За рік |
|||
1-й |
2-й |
3-й |
4-й |
||
1. Реклама |
|
|
|
|
|
2. Стимулювання збуту |
|
|
|
|
|
3. Навчання торгового персоналу |
|
|
|
|
|
4. Дослідження ринку |
|
|
|
|
|
5. Сервісне обслуговування |
|
|
|
|
|
6. Розробка та вдосконалення товару |
|
|
|
|
|
7. Цінова політика |
|
|
|
|
|
8......................... |
|
|
|
|
|
Така форма подання бюджету маркетингу може бути ефективним засобом пояснення організації маркетингу на підприємстві в цілому і доцільності розподілу ресурсів між його елементами. Усе це допомагає зрозуміти вагомість для підприємства кожного з елементів стратегії маркетингу.
Завершується розробка розділу «Маркетинг-план» прогнозуванням обсягів продажу продукції підприємства (в натуральних одиницях). Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися:
за часом;
за окремими видами продукції (послуг) підприємства;
за основними групами споживачів.
Кожний з цих підходів має свої переваги. Найчастіше обсяги продажу в бізнес-плані прогнозуються за часом. Це дає змогу чітко відобразити динаміку зростання і таке явище, як сезонність. Динаміка продажу подається у вигляді графіків чи таблиць і супроводжується поясненням зроблених прогнозів. Часто робляться варіантні прогнози обсягів продажу. У таких випадках рекомендується розробляти консервативний (орієнтований та найгірший перебіг подій), найімовірніший (орієнтований на найреальніший перебіг подій) та оптимістичний (орієнтований на найсприятливіший перебіг подій) прогнози.
Питання для самоконтролю
Яку мету переслідує розробка такого розділу бізнес-плану як „Маркетинг-план"? Із яких основних частин складається цей розділ?
Охарактеризуйте залежність виду маркетингу від виду попиту на продукцію.
Сформулюйте основні цілі маркетингової діяльності підприємства.
Дайте означення поняття „стратегія маркетингу". З яких етапів складається розробка стратегії маркетингу?
Дайте характеристику основним типам маркетингової стратегії та визначіть, коли вони застосовуються.
Назвіть основні заходи реалізації маркетингової стратегії.
Як здійснюється розробка стратегії збуту продукції? Які є основні каналу збуту продукції? В яких випадках їх доцільно використовувати?
Як здійснюється розробка стратегії ціноутворення? Основні види стратегій ціноутворення та їх характеристика.
Як здійснюється розробка рекламної кампанії підприємства? Що означає і як складається бюджет реклами?
Яку інформацію містить підрозділ „Підтримка продукції підприємства"?
Як розробляється і яку інформацію містить підрозділ „Бюджет маркетингу"?
Як здійснюється прогнозування обсягів продажу продукції підприємства? Види прогнозів та їх характеристика.