Заняття №10 мЕтодики постановки реакції гемаглютинації

1. Використання реакції гемаглютинації у вірусології.

2. Реакції затримки гемаглютинації (рзга) та непрямої гемаглютинації (рнга). Використання реакції гемаглютинації у вірусології

Віруси – це антигени. В зараженому організмі у відповідь на їх появу утворюються специфічні білки, які мають назву антитіла (імуноглобуліни). Антитіла реагують із підходящим (комплементарним) антигеном, нейтралізують його, не даючи йому можливості реагувати з речовинами клітин макроорганізму.

Певна кількість вірусів, таких як збудники грипу, парагрипу, кіру, аденовірусних інфекцій, інфекційного рінотрахеїту, ньюкаслської хвороби тощо здатні проникати в кров і взаємодіяти там з еритроцитами (рис.10.1).

П роникнення вірусу в кров

Рецептори віріонів (білки капсиду або пепломери) приєднуються до мембрани еритроцитів. Такі поверхневі білки-рецептори називаються гемаглютиніни.

Через певний час еритроцит клітина “набирає” значну кількість вірусних частинок

Важкий комплекс віруси-еритроцит випадає в осад (зсідання еритроцитів або аглютинація)

Рис.10.1 Взаємодія вірусів з еритроцитами.

Здатність вірусів взаємодіяти з еритроцитами не тільки в макроорганізмі, але й в штучних системах (in vitro) дозволяє проводити такий вид серологічних реакцій як реакції гемаглютинації. Вперше проведена Херстом (1941р.) для вірусу грипу. Еритроцити осідають при безпосередній взаємодії з вірусами. Така взаємодія дозволяє визначити титр вірусу або кількість активних віріонів в суспензії, виготовленій з патологічного матеріалу.

Реакції затримки гемаглютинації (рзга) та непрямої гемаглютинації (рнга)

У вірусологічній практиці існує декілька варіантів постановки реакцій гемаглютинації. Вибір того чи іншого варіанту залежить від біологічних особливостей вірусу, наявності реагентів в лабораторії та інших причин (рис.10.2).

Варіанти реакції гемаглютинації
Реакція затримки гемаглютинації (РЗГА) Дозволяє ідентифікувати вірус або визначити титр (кількість специфічних) антитіл в сироватці крові	Реакція непрямої(пасивної) гемаглютинації (РНГА або РПГА) Розроблена Бернетом і Андерсоном (1946р.), доповнена Бойденом (1946 р.) Дозволяє ідентифікувати вірус або визначити наявність антитіл у тварини.
Сироватку із специфічними антитілами додають до вірусної суспензії. Утворюється комплекс антиген-антитіло. При додавання еритроцитів не спостерігається їх осідання (затримка гемаглютинації)	Еритроцити, навантажені вірусами (сенсибілізовані АГ еритроцити), додають до сироватки крові тварин. Комплементарні антитіла сироватки взаємодіють з вірусними АГ, закріпленими на еритроциті. Утворений комплекс випадає в осад. Еритроцити з приєднаними антитілами (сенсибілізовані АТ еритроцити), додають до вірусовмісної суспензії. Утворюється комплекс Вірус + (АТ)– Еритроцит, що осідає.

Рис. 10.2 Варіанти реакцій гемаглютинації.