Типи професійної взаємодії соціальних працівників системи соціального захисту населення

Проведене нами емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції в соціальній роботі [Дисертація, статті] дало підстави для виділення щонайменше чотирьох типів взаємодії соціальних працівників, а саме: технологічний, альтруїстичний, продуктивний, непрофесійний типи.

Взаємодії за технологічним типом властиве поєднання досить високої перцептивно-інтерактивної компетентності (особливо її технологічних компонентів) з низьким усвідомленням гуманістичних ціннісно-етичних основ професії та можливими варіантами мотиваційної спрямованості на підтримку нормального соціального існування або підвищення соціального статусу в напрямку кар'єрного просування.

В технологічному типі інтеракції стосунки між соціальним працівником та клієнтом будуються за типом механістичного надання соціальних послуг, а її результатом (у баченні соціального працівника) мають стати вимірювані показники, як то: кількість наданих послуг та клієнтів, видів допомог, їх розміри тощо. Як наслідок, клієнти сприймаються виключно через призму забезпечення їх матеріальних потреб, при цьому ігноруються інші їх потреби. Соціальний працівник займає позицію “над партнером”, цілі взаємодії нав'язуються клієнту соціальним працівником, виходячи з переліку обов'язкових видів послуг. Властива крайня форма ідентифікації, коли включаються механізми міжгрупової перцепції: Ми – соціальні працівники („гарні, працюємо для них, знаємо що краще для клієнтів”) і Вони – клієнти („не вдячні, занадто активні, вимагають багато уваги, не розуміють” і. т.д.).

За такого підходу стосунки між соціальним працівником і клієнтом будуються як суб’єкт-об’єктні, коли не береться до уваги активність та позиція клієнта. Це призводить до неадекватного розуміння змісту діяльності в ході виконання професійних обов’язків соціальними працівниками, що сприяє розвиткові споживацьких тенденцій з боку клієнтів та знижує мотиваційні спонуки фахівців. Відсутня перспектива професійної взаємодії – цілі обмежуються наданням послуг та допомоги без бачення перспектив розвитку ситуації клієнта.

Взаємодія за альтруїстичним типом базується виключно на етичних принципах та цінностях добра, справедливості і любові до клієнта. При цьому перцептивно-інтерактивна компетентність фахівця є досить низькою. Мотивація – переважно альтруїстична з можливими варіаціями творчої та загальної активності.

Суб’єктивний зміст професійної діяльності полягає у здійсненні благодійної допомоги. У взаємодії з клієнтом такі соціальні працівники надають перевагу встановленню емоційних контактів, підтримці дружніх стосунків, дійсно співпереживають клієнтам соціальної роботи, проте емпатія у такому випадку часто спрямована на себе. Вибір методів та способів втручання – спонтанний, заснований на особистому досвіді, непрофесійний. Як правило, такий тип взаємодії мають соціальні працівники без освіти та досвіду роботи, що працюють “за покликанням”.

Цей тип є небезпечним з огляду на швидке професійне вигорання, оскільки для взаємодії цього типу властива надмірна ідентифікація з клієнтом та глибокі емоційні переживання соціального працівника. Професійна перспектива існує у вигляді розмитої мети – робити добрі справи, вести благодійну діяльність.

Взаємодія за продуктивним типом поєднує високий рівень компетентності з належним усвідомленням цінностей своєї професійної діяльності та суспільно-корисною, творчою мотиваційною спрямованістю.

Суб'єктивний зміст професійної діяльності розглядається як сприяння адаптації та ресоціалізації клієнтів. Соціальний працівник вибудовує свої стосунки з клієнтом індивідуально, виходячи з конкретної соціальної ситуації клієнта таким чином, щоб вони носили характер спільної діяльності. До уваги приймаються не тільки матеріальні, але й психологічні і соціальні потреби клієнтів. Інструменти, методи та впливи соціального працівника спрямовані на наснаження клієнта.

Для цього типу взаємодії характерні активні позиції обох партнерів, близькі і віддалені у часі цілі розробляються спільно, відносини доброзичливі і довірливі. Соціальний працівник має високий рівень професійної самоідентифікації, бачить шляхи удосконалення професійної компетентності, стосунки з клієнтом будуються на основі “суб'єкт-суб'єктності”.

Соціальному працівнику, що налагоджує взаємодію за цим типом, властиве бачення перспективи – яким чином досягнення щоденних незначних цілей (надання послуг, допомоги, консультування, зміни середовища та ін.) сприяє досягненню головної мети професійної взаємодії – покращенню соціальної ситуації клієнта, його адаптації та ресоціалізації.

Взаємодія за непрофесійним типом характеризується поєднанням низького рівня інтерактивної компетентності з відсутністю уявлень щодо професійних цінностей соціальної роботи та мотивацією підтримки нормального соціального існування.

Соціальні працівники цього типу байдужі до своєї професійної діяльності, часто випадково опинилися у соціальній службі. Щоб утриматися на роботі, намагаються відповідати мінімуму вимог, не усвідомлюють соціальної цінності результатів своєї праці. По суті, взаємодія з клієнтами як така їх не цікавить.

В узагальненому вигляді ці типи представлені у таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Типи професійної взаємодії соціальних працівників

	Технологічний тип	Альтруїстичний тип	Продуктивний тип	Непрофесійний тип
Суб'єктивний зміст професійної діяльності	Надання кількісно вимірюваних послуг	Здійснення благодійної допомоги	Сприяння адаптації та ресоціалізації клієнтів	Відсутній/ засіб до існування
Система професійних уявлень та її відповідність цінностям професії	Не відповідає гуманістичним уявленням про професію	Заснований на принципах добра, справедливості, всеохоплюючої любові	Відповідає гуманістичним уявленням про професію	Не відповідає гуманістичним уявленням про професію або взагалі відсутні
Рівень перцептивно-інтерактивної компетентності	Досить високий, властива технологізація процесу взаємодії	Незначний, методи роботи обираються спонтанно та базуються на досвіді	Високий, методи і технології обираються на науковій основі	Низький рівень володіння методами та технологіями соціальної роботи
Мотиви професійної взаємодії	Перевага мотивів підтримки нормального соціального існування	Перевага альтруїстичних мотивів	Перевага мотивів суспільної корисності та самореалізації	Перевага мотивів підтримки життєзабезпечення
Цілі та перспектива професійної взаємодії	Нав'язуються клієнту відповідно до сталого переліку послуг. Бачення перспективи відсутнє	Цілі чітко не окреслені, перспектива існує у вигляді розмитої мети “робити добро людям”	Визначаються спільно з клієнтом, виходячи з його індивідуальних потреб та умов ситуації. Наявність перспективи	Відсутні/ можуть прийматися цілі зі сторони (керівництва або клієнта). Бачення перспективи відсутнє
Характер стосунків із клієнтом	Патерналіст-ський, переважно суб'єкт-об'єктний, жорсткі професійні межі	Емоційно-довірливий, суб'єкт-суб'єктний, надмірна ідентифікація з клієнтом	Рівноправний, наснажуючий, суб'єкт-суб'єктний, дотримання професійних меж	Байдужий, переважно суб'єкт-об'єктний