6.1.3. Екзистенційно-гуманістична теорія і практика соціальної роботи

Екзистенційно-гуманістична модель практики соціальної роботи бере свій початок з гуманістичної та екзистенційної теорій соціальної роботи. Засновниками гуманістичної теорії соціальної роботи вважають К. Роджерса та А. Маслоу.

Зокрема, Абрахам Маслоу запропонував поняття самоактуалізації, що є центральним в його теорії, під якою він розумів найбільш повне розкриття здібностей і реалізацію потенціала людини. Він виділив характеристики людей, що самоактуалізуються, серед яких прийняття (себе, інших, природи); спонтанність, простота, природність; центрованість на виконуваній задачі, а не на собі; демократична структура характеру; більш глибокі міжособистісні відносини; неконформізм і т.д.

Самоактуалізація розглядалась Маслоу як процес, який складався з певних поведінкових актів, найбільш важливі з яких пов'язані з переживанням, вирішенням задач на користь особистісного зростання, прийняття відповідальності за свої дії і т.ін.

Широко застосовуваною є піраміда потреб А.Маслоу: фізіологічні потреби, потреби безпеки, потреби в приналежності і любові, естетичні та розумові потреби, потреби в самоактуалізації.

Відомою є і гуманістична психологія Карла Роджерса. Людина з його точки зору - це суб'єкт, який знаходиться в постійній тривозі через невідповідність між прагненням і в той же час страхом бути самим собою. К.Роджерс пояснює це вимогами суспільства, оскільки людина підкоряється образу "ким я повинен бути". Така людина знаходиться під тиском і під контролем, не може самоактуалізуватись. Прагнення до самоактуалізації він вважав найвищим психічним рівнем розвитку людини, яке характеризується відкритістю до будь-якого нового досвіду, наміром жити повним життям в будь-який його момент, почуттям свободи в думках і вчинках і високим рівнем творчості. Великий вплив на розвиток практики соціальної роботи здійснила клієнт-центрована (особистісно-орієнтована) терапія К.Роджерса, про яку ітиметься нижче.

Представником екзистенційного напряму в психології є Віктор Франкл. В його теорії велике значення надається категорії свободи: "Людина - це менш за все продукт спадковості і оточення; людина сама вирішує за себе!" Ключовим поняттям є також поняття смислу для людини. Пошуки смислу з точки зору В.Франкла є базовою потребою людини, важливим стимулом в надзвичайних ситуаціях, що визначають причину продовження або непродовження життя. Пошуки сенсу (смислу) виступають стимулюючою задачею, що дозволяє людині бути психічно здоровою. Неврози розвиваються тоді, коли людина не веде активності в досягненні смислу.

Одним з основних принципів гуманістичної моделі практики соціальної роботи є прагнення соціальних працівників допомогти клієнтам на основі самопізнання і розуміння значення свого особистісного статусу.

В практиці роботи з клієнтом найбільшого значення набула особистісно-зорієнтована терапія, що спрямована на самоактуалізацію клієнта, усвідомлення ним свого відношення до самого себе, до оточуючого світу, своєї поведінки. Створення атмосфери довірливих відносин з клієнтом - одна з головних умов терапевтичного процесу. Клієнт сам здійснює ті зміни в своїй поведінці і своїх відносинах, які для цього є важливими і необхідними на основі усвідомлення цих проблем. Основне положення терапевтичного процесу зводяться до наступного:

1) необхідно використовувати прагнення клієнта до зміни свого стану;

2) треба акцентувати увагу на емоційних аспектах, а не на інтелектуальних;

3) орієнтуватись в роботі треба на ту ситуацію, яка складається між терапевтом і клієнтом (принцип "тут і тепер"), а не на минулий досвід клієнта, тому що це заважає особистісному росту клієнта.

Ефективними методиками гуманістичної практики соціальної роботи є „активне слухання” (основними компонентами якого є емпатія, спрямованість на клієнта) і партнерський стиль відносин.

Процес надання допомоги включає в себе:

1. набуття сенсу існування, який дає клієнту відчуття, що його справи покращуються, а життя змінюється на шляху прогресивного розвитку;

2. центрація, акцентування проблеми, коли соціальні працівники демонструють клієнтам, що вони готові практично діяти для покращення соціальної ситуації;

3. дія, коли соціальний працівник демонструє діяльнісну відкритість, мобільність, а клієнт набуває навичок активної діяльності з вирішення власних проблем.

Гуманістичні підходи Карла Роджерса здійснили великий вплив на становлення методів взаємодії соціальних працівників з клієнтами. Нормоцентричний підхід до людини став для практики соціальної роботи методологічним орієнтиром.

Головна мета екзистенційних технологій впливу на клієнта – допомогти людям набути задовільного стилю життя, віднайти сенс існування, навчитись отримувати задоволення від життя. Ефективність цієї моделі практики соціальної роботи виявляється при роботі з етнічними групами і групами „соціального ризику”.

Отже, в теорії і практиці соціальної роботи, основу якої складають екзистенційно-гуманістичні принципи, людина розглядається як унікальна особистість, що має сформовану Я-концепцію і прагне до самореалізації. Навколишнє середовище розглядається як система, що складається із певної кількості екзистенційних ситуацій, що мають певне значення для клієнта і ставлять його в ситуацію вибору. Опиняючись в різних життєвих ситуаціях, особистість реалізує свої здібності індивідуального зростання і розвитку, віднаходить вміння приймати самостійні рішення, здобувати ідентичність і систему цінностей. В процесі реалізації життєвого сценарію люди стикаються з труднощами, особливо коли вони відчувають провину або соціальне виключення, коли вони не можуть здійснити вибір або відчувають нестачу значущих цінностей. У цьому випадку необхідна допомога соціального працівника. Втручання передбачає роз'яснення ситуації клієнта, допомогу у побудові нових життєвих планів, створення умов для прийняття нової філософії і стилю життя. Нові цілі, ідеали та цінності допомагають клієнтам здійснювати зв'язок з іншими людьми, формувати нове ставлення до самого себе, актуалізувати внутрішні ресурси. При цьому соціальний працівник виступає в ролі порадника, друга, компаньйона, реальної людини.

Екзистенційно-гуманічтична теорія соціальної роботи великою мірою відіграє роль філософсько-етичної основи сучасної соціальної роботи.

Підрозділ 6.2. Соціолого-орієнтовані теорії соціальної роботи

Універсальний, багатопрофільний характер соціальної роботи зближує її з соціологією, яка вивчає суспільство в цілому, з урахуванням його системної структури, соціальні аспекти всіх видів суспільних відносин. Соціологія допомагає соціальним працівникам орієнтуватися в тому, в якому середовищі ведеться соціальна діяльність, яка соціальна структура цього суспільства, якими характеристиками наділені ті групи та прошарки, які вважаються мало захищеними в соціальному плані.

Значна кількість теорій соціальної роботи взяла початок із соціологічних концепцій: структурно-функціональний підхід, марксистська соціологічна доктрина, культурологічний напрямок, цивілізаційний підхід, системна теорія, феміністична теорія та інші.

Групу соціолого-орієнтованих концепцій соціальної роботи складають теорії, в основі яких – пізнання закономірностей соціального розвитку, структурування суспільства, взаємодія його соціальних інститутів.

Оволодіння соціологічною складовою професійної компетентності соціальних працівників – необхідна умова ефективного вирішення проблем соціальної роботи.