5.9. Зміст гендерної проблематики у соціальній роботі. Соціальна робота з жінками

Вставить из гендерні стереотипи

Сексизм – (від лат. Sexus - стать) розглядається як існування соціальних стереотипів, переконань та вірувань, що стверджують перевагу однієї статі над іншою і тим самими обґрунтовують соціальну нерівність чоловіків і жінок. У 70-х роках в наукових словниках це поняття трактувалося як “упередження проти жінок”.

Виділяють:

• соціобіотичні детермінанти сексизму (гормони, диференціація мозкової активності, репродуктивна функція жінки);

• культурно-історичні детермінанти сексизму (більшість суспільств і культур – патріархальні, у всі часи жінка виборювала свою рівність із чоловіком);

• соціальні та соціально-психологічні детермінанти сексизму (система соціальних уявлень, стереотипів, що знаходять свій вияв у тендерних соціальних ролях).

Гендерні стереотипи базуються на відповідних уявленнях про психологічні риси та якості чоловіків (маскулінні характеристики – активне, творче начало, здатність приймати рішення, вирішувати проблеми тощо) та жінок (фемінні характеристики – емоційність, покірність, залежність тощо).

Проблема статусу жінки в сучасному суспільстві є неоднозначною і містить об'єктивні протиріччя. Не зважаючи на проголошену рівність прав чоловіка і жінки, жінка залишається вразливою у правовому та соціальному відношенні.

Основна причина якісно-своєрідного статусу жінки полягає у її репродуктивній функції. І на сучасний момент генеративна здатність жінки складає основну причину складності у поєднанні нею своїх сімейних та поза сімейних, материнських і трудових обов'язків.

З іншого боку, розвиток фемінології, активні феміністичні рухи спричинили зміщення соціальних сімейних ролей. Продовжуючи виконувати традиційно жіночі сімейні обов'язки, більшість жінок працюють, прагнуть відповідати високим вимогам до зовнішності. Таким чином, статус жінки характеризується існуванням проблеми “подвійної зайнятості”, що спричиняє хронічну втому, депресію, нервозність, зниження працездатності.

Отже, основними проблемами жінок на сучасному етапі є:

• проблеми жіночої праці та жіночого безробіття;

• проблеми здоров'я, в тому числі, репродуктивного;

• насильство над жінками;

• проблема відсутності вільного часу;

• матеріальні проблеми тощо.

Умовно можна виділити три напрямки соціальної роботи з жінками:

1. Кризова допомога по врятуванню жінок – кризові стаціонари, притулки для жінок, що страждають від насильства, кризові центри, адресна соціальна допомога сім'ї тощо.

2. Соціальна робота по підтримці функціонування жінки – включає соціально-психологічну реабілітацію, перепідготовку та перекваліфікацію, правову допомогу тощо.

3. Робота по розвитку особистісного потенціалу жінки – участь у діяльності клубів за інтересами, змістовна організація дозвілля, організація груп взаємодопомоги тощо.

5.10. Сім'я як об'єкт соціальної роботи. Форми і методи соціальної

роботи з сім'єю

У соціологічному розумінні сім'я – це група осіб, яка заснована на шлюбі, родинних стосунках, прийнятті дітей на виховання. Члени цієї групи разом мешкають, або тісно спілкуються. Їх характерна спільність життя, інтересів, взаємна турбота. В сімейному союзі проявляються людські, психологічні, фізичні і господарські побутові зв'язки, що породжує спільність інтересів.

У правовому розумінні сім'я – це коло осіб, які пов'язані правами і обов'язками, що випливають із шлюбу, родинних стосунків, всиновлення, інших форм прийняття дітей на виховання. Юридичний характер сімейних відносин надає державі можливість, за допомогою обов'язкових правил, впливати на поведінку членів сім'ї, сприяти її розвитку в бажаному напрямку.

Сім'я як соціальний інститут тісно пов'язана з економічною, політичною системою моралі, права, культури. Сім'я має також історичний характер. Вона постійно змінюється і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства.

Сім'я як фундамент суспільства, його початковий осередок забезпечує відтворення та подовження людського роду, вона є джерелом духовного росту та матеріального добробуту людини, в ній закладені основи виконання та формування майбутньої особистості, через неї передаються духовні цінності, життєвий досвід, національні особливості, все те, що формує менталітет нації.

Сім'я виконує ряд важливих функцій, серед яких: матеріально-економічна, житлово-побутова, репродуктивна, комунікативна, захисна, виховна, рекреативна та ін.

Сім’я – соціальний інститут, який характеризується певними соціальними нормами, санкціями, взірцями поведінки, правами і обов’язками, що регулюють відносини між подружжям, батьками і дітьми [Словник Козубовська]. У понятійно-термінологічному словнику із соціальної роботи знаходимо також окремо визначення понять “сім'я молода”, “сім'я неблагополучна”, “”сім'я позашлюбна”, “сім'я неповна”, “сім'я соціального ризику”.

За тривалістю подружнього життя розрізняють: сім'ї молодят; молоді сім'ї (вік дружини, чоловіка не більше 28 років); сім'ї, які чекають дитину; сім'ї середнього подружнього віку (3-10 років подружнього життя); сім'ї старшого подружнього віку (10-20р.); літні подружні пари.

За кількістю дітей сім’ї поділяються на: бездітні (немає дітей впродовж 10 років); однолітні; малодітні; багатодітні.

За складом родини: повні; неповні, нуклеарні (живуть окремо від родичів); складні (де живе багато поколінь).

За типами лідерства: демократичні (однакові права і обов'Язки в усіх членів подружжя); авторитарні (один із подружжя бере на себе переважне право приймати рішення); автономні (повне невтручання в життя одне одного).

За матеріальною забезпеченістю: бідні; малозабезпечені; середнього достатку; багаті.

За вихованням: благополучні; неблагополучні, сім'ї групи ризику.

Окремий тип сім'ї утворює фостерна сім'я – сім'я, яка приймає дітей на виховання.

У соціальній роботі часто уживають поняття благополучної та неблагополучної сім'ї. Благополучна сім'я створює сімейний комфорт, рятує від негараздів усіх її членів. Неблагополучною є сім'я, яка повністю або частково втратила свої духовні можливості, внаслідок чого у ній склалися несприятливі умови для виховання дітей.

У групі неблагополучних сімей умовно можна виділити підгрупи: сім'ї хворих на алкоголізм і наркоманію; сім'ї, де є насильство щодо членів родини; сім'ї, що пережили втрату; сім'ї з дітьми девіантної поведінки тощо.

Основними формами соціальної роботи з неблагополучною сім'єю є:

• соціальне обслуговування – надання соціально-правових, соціально-побутових, соціально-медичних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних послуг членам родини;

• соціальна реабілітація – спрямована на відновлення соціального та виховного потенціалу сім'ї, захист її прав у кризових ситуаціях, що дозволить відновити її повноцінне функціонування у соціумі;

• соціальний супровід – довготривала робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій сімей з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

• соціальне інспектування – його метою є контроль соціальним працівником за реалізацією у сім'ї прав людини; виявлення випадків їх порушення та умов, які цьому сприяють; виявлення випадків нецільового використання державних соціальних допомог тощо;

• соціальна профілактика – система заходів, спрямованих на попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ.

• кризове втручання – надання соціальної допомоги у кризові періоди життя сім'ї з метою виведення сім'ї із ситуації кризи.