1.4. Характеристика суб'єкт-суб'єктних відносин у соціальній роботі. Суб'єкт, об'єкт і предмет соціальної роботи як професійної діяльності

Макро- та мезорівень аналізу соціальної роботи як соціального явища стверджувати, що до суб'єктів соціальної роботи відносяться організації та установи соціальної сфери, недержавні та волонтерські організації, владні органи, сама держава; а до об'єктів – окремі групи, виділені за статево-віковими ознаками (молодь, діти, пенсіонери, жінки), специфічними проблемами (наркозалежні, малозабезпечені, бездомні тощо), а також усе населення в цілому, оскільки проблеми трансформації українського суспільства позначаються на його мешканцях у труднощах соціалізації.

Розглядаючи соціальну роботу на мікрорівні, можна вважати, що в основі суб'єкт-об'єктних та суб'єкт-суб'єктних стосунків у соціальній роботі лежить діадична взаємодія “соціальний працівник - клієнт”. З цієї позиції суб'єктом соціальної роботи виступає соціальний працівник. Об'єктом соціальної роботи, прямуючи попередньою логікою, виступають клієнт або група клієнтів, тобто люди чи групи, що перебувають у скрутній життєвій ситуації.

Предметом соціальної роботи як професійної діяльності виступає соціальна ситуація клієнта, проблеми людей, розв'язання яких потребує сторонньої допомоги.

Соціальна ситуація клієнта – це конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи в усій різноманітності своїх зв'язків. В соціальній роботі соціальна ситуація клієнта дуже часто містить соціальну проблему.

Соціальна проблема – соціальне протиріччя, що усвідомлюється індивідом чи групою як значима для них невідповідність між метою діяльності та її результатом. Соціальна проблема має суб'єктивно-об'єктивну природу: для того, щоб стати соціальною проблемою, соціальне протиріччя повинно пройти через свідомість суб'єкта діяльності.

За такого суб'єкт-об'єктного підходу мета діяльності соціального працівника полягає у поліпшенні соціальної ситуації клієнта, вирішенні його проблем тощо. Активність самого клієнта при цьому до уваги не береться.

В той же час, на сучасному етапі у соціальній роботі переважає суб'єкт-суб'єктний підхід, коли практика соціальної роботи розглядається як суб'єкт-суб'єктна взаємодія соціального працівника та клієнта. Отже, суб'єктами соціальної роботи в узагальненому вигляді є і соціальний працівник, і клієнт. Суб'єкт-суб'єктні відносини у соціальній роботі можуть бути схематично представлені наступним чином:

К лієнт соціальна ситуація, соціальна робота соц. Працівник,

соціальна проблема система СЗН

об’єкт предмет суб’єкт

соц. роботи соц. роботи соц. роботи

суб'єкт

соц. роботи

Рис.1. Суб'єкт-суб'єктні відносини в соціальній роботі

У випадку дотримання суб'єкт-суб'єктної, а не суб'єкт-об'єктної моделі, метою соціальної роботи є покращення соціальної ситуації, задоволення потреб клієнта, а в кінцевому підсумку – досягнення того, що клієнти будуть спроможні самостійно вирішувати свої проблеми. Досягнення цього реалізовується через цілі взаємодії, а саме: зміну діапазону і корекцію дії несприятливих соціально-економічних факторів; розширення адаптивних можливостей людини; застосування соціальних механізмів допомоги, що забезпечують підтримку людини в скрутних обставинах життя [Москаленко].

Відтак, одним із завдань соціального працівника є активізація внутрішніх ресурсів клієнта, потенціалу самодопомоги, наснаження на вирішення власних проблем. Іншими словами, соціальний працівник повинен мобілізувати ресурси для того, щоб перевести клієнта з пасивного стану об'єкта соціальної роботи в активний – суб'єктний стан.