4.3. Поняття соціального ризику та груп соціального ризику. Види жертв соціалізації

В разі не вирішення тих чи інших завдань соціалізації на кожному віковому етапі людина може стати жертвою соціалізації. Це пов'язано з тим, що процес і результат соціалізації мають в собі внутрішнє протиріччя між ступенем ідентифікації людини з суспільством, та ступенем обособленості її в ньому. З одного боку, людина повинна пристосовуватися, а з іншого боку, - проявляти себе, а це вимагає пошуку внутрішнього балансу. Одні особи справляються з вирішенням власних проблем самостійно, а інші – внаслідок об'єктивних (інвалідність) чи суб'єктивних (життєва криза) обставин – ні.

Розрізняють наступні групи жертв соціалізації:

Реальні - ті особи, для яких в силу об'єктивних обставин не в змозі самостійно вирішувати власні психосоціальні, побутові та ін. проблеми. До цієї групи належать: інваліди, люди з психічними дефектами та відхиленнями, усі ті, хто перебуває на утриманні держави.

Потенційні – до них відносять людей з прикордонними психічними станами та акцентуаціями характеру; мігрантів з країни в країну, регіону в регіон, з села в місто і навпаки; дітей, що народилися у сім'ях з низьким економічним, моральним, освітнім рівнем; представників інших національних груп в місцях компактного проживання іншого етносу.

Латентні – люди, що не змогли знайти себе в основній діяльності, невизнані генії тощо [Холостова].

Даний поділ, звісно, є умовним, оскільки одні ознаки та обставини, що дозволяють віднести людину до числа жертв несприятливих умов соціалізації, мають постійний характер (сирітство, інвалідність), а інші – проявляються на певному віковому етапі (алкоголізм, наркоманія); одні – можуть бути попереджені та змінені (протиправна поведінка), а деякі – ні.

Особу, яка перебуває у скрутній життєвій ситуації, прийнято вважати представником групи соціального ризику, тобто категорії людей, чий соціальний стан за тими чи іншими критеріями не має стабільності і несе загрозу якщо не біологічної загибелі, то втрати соціального статусу та морального обличчя, а також представляти небезпеку для суспільства.

Основними представниками груп ризику є діти-сироти, люди з функціональними обмеженнями, неповні сім'ї, біженці, особи без постійного місця проживання, люди, які мають алкогольну чи наркотичну залежність тощо.

Важливо розрізняти поняття жертв соціалізації, представників груп соціального ризику та клієнтів соціальної роботи. Жертви соціалізації – найширше поняття, оскільки включає тих суб'єктів, що на певному віковому етапі не справилися з завданнями соціалізації різного характеру. Більш конкретним є поняття груп соціального ризику. Їх представники, усвідомлюючи свої проблеми, можуть їх самостійно вирішувати без професійного втручання соціального працівника. У випадку, коли людина не в змозі власноруч подолати життєві труднощі, що загрожують нормальній життєдіяльності, вона стає клієнтом соціальної роботи. Звичайно, не будь-яка проблема може бути вирішена соціальною службою, проте людина, яка потребує допомоги та соціального захисту, вже виступає клієнтом соціальної роботи.