3.18. Напрямки та проблеми волонтерської соціальної роботи в Україні та за кордоном

Становлення в Україні соборного громадянського суспільства неможливе без глибоких соціально-психологічних змін у масовій свідомості, що досягається великою мірою шляхом формування гуманістичних ціннісних орієнтацій та духовної культури кожної окремої особистості.

Дійсно, розвиток суспільства неможливий без активізації діяльності людини – основного суб'єкта цього процесу. Тому й не дивно, що в сучасних умовах трансформації українського суспільства дедалі більшого поширення набуває волонтерська діяльність як волевиявлення особистості та громади у прагненні змінити світ на краще.

Як зазначено у Загальній декларації волонтерів (2001 рік, Нідерланди), “волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в собі найшляхетніші прагнення людства - миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей [Технологізація].

У період глобалізації та постійних змін, світ стає меншим, більш незалежним, більш складним. Волонтерська діяльність - індивідуальна чи колективна – є способом: підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади; використання кожною людиною своїх прав та обов'язків як члена певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж усього життя, реалізовуючи весь свій людський потенціал; взаємодії між людьми, незважаючи на всі відмінності, для спільного життя у здоровому стабільному суспільстві, для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають”.

Відповідно до цього ж документу, волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

“Волонтерство:

• це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;

• це активна участь громадянина у житті людських спільнот;

• сприяє покращанню якості життя, особистісному росту та поглибленню відчуття солідарності;

• виражається, як правило, в спільній діяльності у рамках різного роду асоціацій;

• сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві;

• сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій” [Технологізація].

В Україні роботу волонтерів активно використовують як у громадських, так і в державних організаціях, що надають соціальні послуги вразливим верствам населення, та в програмах соціального розвитку.

У 2003 році така діяльність отримала в нашій державі правовий статус через прийняття Закону України “Про соціальні послуги” та затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг.

Відповідно до положення, волонтерська діяльність у сфері соціальних послуг – це добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб, спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера.

Засадами волонтерської діяльності є добровільність і доброчинність, законність, гуманність і гідність, гласність, відповідальність, спільність інтересів і рівність прав її учасників, конфіденційність.

Отже, важлива роль волонтерства як одного з найефективніших механізмів залучення громадян до суспільного життя, визнається як на міжнародному, так і на державному рівні.

В аспекті ресурсів соціальної роботи важливо відзначити, що волонтери – важливий людський, духовний ресурс, що до того ж, дозволяє зекономити значні матеріальні ресурси. Адже праця волонтерів дозволяє значно розширити сферу соціальних послуг, що надаються соціальними установами, де працюють волонтери.