3.12.Навчальні заклади в системі соціального захисту населення. Система підготовки кадрів соціальної роботи

В системі Міністерства праці та соціальної політики України працюють п’ять спеціалізованих навчальних закладів для дітей-інвалідів, серед яких два вищих (Кам’янець-Подільський планово-економічний технікум-інтернат, Харківський обліково-економічний технікум-інтернат ім. Ф.Г. Ананченка), три профтехучилища (Житомирський технічний ліцей-інтернат, Луганське і Самбірське СПТУ- інтернати).

Особливістю спеціалізованих навчальних закладів для дітей-інвалідів є відпрацьована цілісна система заходів реабілітаційного, лікувально-корекційного характеру, здійснення трудотерапія в процесі професійного навчання дітей-інвалідів, забезпечення їх соціального захисту. Під час навчання студенти з функціональними обмеженнями, що вчаться за державним замовленням (отримуючи направлення з Головних управлінь праці та соціального захисту населення) перебувають на повному державному утриманні.

Крім них, у відомчому підпорядкуванні Міністерства праці та соціальної політики України діють Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, Луганський державний інститут праці та соціальної політики.

Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці уже близько 40 років готує фахівців для системи соціального захисту населення. На сучасному етапі інститут здійснює підготовку висококваліфікованих кадрів за спеціальностями: „Правознавство”, „Соціальна робота”, „Управління персоналом”, „Фінанси”.

Для підвищення кваліфікації працівників соціальної сфери при Міністерстві праці та соціальної політики України працюють також постійно діючі курси, які протягом року охоплюють навчанням 800 осіб. На курсах створено належні житлово-побутові та навчальні умови. Підвищення кваліфікації фахівців, крім того, є важливою функцією Головного управління праці та соціального захисту населення.

Підготовка фахівців для професійної діяльності у соціальній сфері здійснюється на декількох рівнях:

• базовий рівень (соціальний працівник набуває навичок надання допомоги клієнтам в отриманні їжі, житла, роботи, послуг по охороні здоров'я);

• молодший спеціаліст;

• бакалавр (після досягнення цього рівня соціальні працівники оволодіють навичками радити клієнтам та задовольняти потреби: планування, організації, координування соціальних послуг для різних категорій);

• спеціаліст (повна вища освіта із соціальної роботи);

• магістр (отримують навички впливу на рішення уряду та спільнот, навички проведення наукових досліджень, викладання соціальної роботи тощо).

Система соціальної освіти в Україні знаходиться на стадії становлення. Передбачається, що підготовка кадрів в нашій країні буде порівневою. Одним з початкових рівнів підготовки соціальних працівників є допрофесійна підготовка, яка буде здійснюватися в загальноосвітніх та професійних школах, ліцеях, гімназіях. Метою такої підготовки має стати надання інформації людям про дану професію та перспективи її розвитку.

Допрофесійна підготовка орієнтує учнів на майбутню фахову діяльність в галузі „людина – людина, людські спільноти, соціальні системи”. Саме для роботи в цій галузі і є важливим професійний вибір.

Другий етап підготовки - професійний. Його здійснюють у відповідних закладах за програмами, що складають ядро стандарту професійної освіти. І вищий і середній рівень освіти забезпечують спеціально підготовлені викладачі за спеціально розробленими навчальними планами.

Післяпрофесійний етап передбачає постійне вдосконалення соціального працівника, підвищення професійного, теоретичного рівня на робочому місці, що досягається через систему підвищення кваліфікації. Підвищити свій науковий рівень, професійну компетентність, опанувати новими теоріями, методами та технологіями соціальної роботи працівники системи соціального захисту населення мають можливість, залучившись до участі у науково-практичних конференціях, семінарах, майстер-класах, тренінгах.

Важливо відзначити, що зміст професійної діяльності фахівців системи соціального захисту населення зазнав суттєвих змін та доповнень, зумовлених неминучим переходом професії з групи “Людина – знакова система” в групу “Людина – людина” з огляду на розвиток соціальної роботи в Україні. А це, в свою чергу, поставило нові вимоги щодо якості підготовки кадрів для системи соціального захисту населення.

Новий підхід полягає у відході від суто фінансового та пільгового забезпечення (як це було за радянських часів) на користь адресної підтримки, яка зумовлена конкретними потребами індивіда. Він вимагає від працівників виконання не лише формально-адміністративних функцій, але і визначення соціально-психологічної проблематики, індивідуальних потреб людей, які звертаються по допомогу, сформованості навичок адекватного спілкування, тобто налагодження ефективної взаємодії з клієнтами соціальних служб.

Отже, система підготовки кадрів в Україні для соціальної роботи вдосконалюється. Важливою проблемою на сьогодні залишається окреслення професіограм, розробка валіфікаційних характеристик та стандартів підготовки соціальних працівників різних рівнів.