3.11. Стаціонарні заклади в системі соціального захисту населення: профілі інтернатних установ. Характеристика послуг, що надаються

Однією з форм соціального захисту громадян є обслуговування певних категорій у стаціонарних установах різних профілів, зокрема: геріатричні будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічні інтернати, пансіонати для ветеранів війни та праці, спеціальні будинки-інтернати (для осіб, що повернулися з місць позбавлення волі) та дитячі будинки-інтернати різних профілів. Ці заклади діють згідно до розроблених Міністерством праці та соціальної політики відповідних типових положень.

Так, наприклад, діяльність будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці (далі – будинок-інтернат) узгоджується з відповідним типовим положенням, затвердженим Міністерством соціального захисту населення від 1 квітня 1997 року №43 [Положення]. Будинок-інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Основними видами діяльності будинку-інтернату є створення для громадян похилого віку сприятливих умов життя, організація догляду, надання медичної допомоги, матеріально-побутове забезпечення літніх людей, забезпечення в разі потреби протезуванням та немоторними засобами пересування. В будинках-інтернатах здійснюються заходи, спрямовані на соціально-трудову реабілітацію, проводиться культурно-масова робота, є умови для трудотерапії. В установі підопічних забезпечують одягом, взуттям, м'яким інвентарем, чотириразовим харчуванням з урахуванням їх віку та стану здоров'я. В усіх будинках-інтернатах є медичні пункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.

В системі соціального захисту населення функціонують спеціальні будинки-інтернати для дітей-інвалідів чотирьох профілів.

І - для дітей з фізичними вадами і нормальним інтелектом шкільного та дошкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утрудненим або неможливим та які частково себе обслуговують;

ІІ - для дітей-імбецилів, фізично здорових, шкільного та дошкільного віку, які можуть самостійно пересуватись і самообслуговуватись;

ІІІ - для фізично здорових дітей з глибокою розумовою відсталістю в ступені ідіотії, які можуть самостійно пересуватись;

ІV - для ліжково-хворих дітей різного ступеня розумової відсталості, які страждають важкими порушеннями нижніх і верхніх кінцівок і не можуть самообслуговуватись і самостійно пересуватись [Про дитячий будинок-інтернат].

Громадяни, які утримуються в інтернатних установах, мають повне державне забезпечення у відповідності з встановленими нормами. Крім того, згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення” [Закон] виплачується на руки 25% від призначеної пенсії.

За роки реформування системи соціального захисту проведена робота по профілізації усіх стаціонарних установ, по створенню кращих умов проживання і догляду за станом фізичного та психічного здоров'я підопічних. Діюча мережа будинків-інтернатів повністю задовольняє потреби населення в ліжко-місцях. Ось чому останнім часом провадиться політика відмови від великих стаціонарних установ на користь створення будинків сімейного типу або обслуговування у нестаціонарних закладах.