3.7. Структура органів соціальної роботи у суспільстві. Класифікація організацій за критерієм рівня соціальної роботи

Виділяючи систему соціального захисту як гаранта добробуту населення, можна сказати, що фактично всі організаційні структури суспільства, тобто – інститути державної влади, суспільного управління, в широкому аспекті займаються проблемами соціальної сфери. Проте, у більш вузькому розумінні, соціальний захист в Україні здійснюють:

• центральні та місцеві державні органи законодавчої та виконавчої влади;

• організації, установи, підприємства соціального захисту населення на чолі з Міністерством праці та соціальної політики України;

• інші Міністерства, відомства, державні організації;

• громадські та благодійні організації, фонди, релігійні конфесії тощо.

До сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України входять близько 4,5 тисяч установ, закладів, підприємств. Кількість людей, яким надається допомога цими закладами складає понад 30 мільйонів чоловік. Працівники системи забезпечують реалізацію державних гарантій у вигляді пенсій, медико - соціальної реабілітації, грошової, матеріальної допомоги для 15 мільйонів пенсіонерів, в тому числі 2,5 мільйона інвалідів, майже 8 млн одержувачів допомоги сім'ям з дітьми, 3,5 млн сімей – одержувачів житлових субсидій, понад 2 млн безробітних. Зараз в Україні нараховується біля 760 різноманітних соціальних закладів для обслуговування інвалідів, ветеранів, одиноких пенсіонерів, дітей-інвалідів. Державою створена мережа з 277 будинків-інтернатів, 653 територіальних центрів та 111 відділень соціальної допомоги вдома, які обслуговують понад 600 тисяч громадян.

Проте, не дивлячись на ті успіхи, яких було досягнуто останнім часом, стан вирішення соціальних проблем людей має бути покращено.

З липня 1997 року функціонує Міністерство праці та соціальної політики України, яке, власне, і очолює структуру державних органів системи соціального захисту населення. До цієї системи належать: управління соціального захисту населення районних, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; Державний центр зайнятості; стаціонарні та нестаціонарні установи системи – будинки-інтернати різних профілів, територіальні центри, відділення соціальної допомоги вдома, санаторії; навчальні заклади, науково-дослідні інститути; підприємства Українського виробничого протезного концерну “Укрпротез”; державне підприємство “Інформаційно-обчислювальний центр”; Державне підприємство-видавництво “Соцінформ” та ін. Окрім перерахованих організацій та установ у тісній співпраці з Міністерством праці та соціальної політики функціонують Пенсійний фонд України, Фонд соціального захисту інвалідів.

Загалом, на різних рівнях соціальної роботи, від індивідуального до загальнодержавного, функціонує розгалужена мережа установ соціальної сфери, умовна класифікація яких подана нижче у таблиці [Перші кроки].

Таблиця 2. Рівні соціальних інституцій

Тип рівня	Приклади інституцій
Рівень створення політики та планування, утворює рамки, в яких існують служби	Верховна Рада та місцеві Ради депутатів, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів
Рівень забезпечення всебічності та широкого територіального охоплення механізмів для організації та формування служб	Міністерства та відомства
Рівень, на якому утворюють систему, управляють цією системою, працюють з колом проблем, а не окремим випадком	Державний центр зайнятості населення, Державний центр соціальних служб для молоді, Головні управління праці та соціального захисту населення
Рівень, на якому мають справу з проблемою як з окремою ситуацією	Працюють професіонали з клієнтами: лікарі, соціальні працівники у відповідних установах та службах (управління праці та соціального захисту населення, територіальні центри)
Рівень, на якому перебувають служби, що мають справу з проблемою як вимогою	Інформаційні, консультативні служби, відділи, які визначають суть проблеми та спрямовують клієнтів до відповідних спеціалістів