3.3. Основні напрямки соціальної політики України на сучасному етапі

У зв'язку з реформуванням економічних та політичних відносин у державі, запровадженням ринкових стосунків виникає необхідність у приділенні особливої уваги регулюванню соціальних відносин. Ось чому одним з пріоритетних напрямків внутрішньої політики сьогодні є соціальна політика.

Багатоаспектність політичних явищ взагалі пояснює той факт, що однозначного визначення даного поняття не існує. Словник-довідник з соціальної роботи містить таке тлумачення.

Соціальна політика – діяльність держави і її інститутів, органів місцевого самоуправління, вітчизняних, іноземних та зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань та асоціацій, вітчизняних, іноземних та зарубіжних громадських та приватних фондів, громадських та релігійних організацій, громадян по розвитку і управлінню соціальною сферою суспільства. Основною метою соціальної політики є створення умов для задоволення соціальних потреб та інтересів людей, а також для підтримки, захисту та реабілітації окремих громадян та соціальних груп [Словарь-справочник].

Виділяють стратегічні (довгострокові, перспективні) і тактичні (короткострокові, актуальні) цілі соціальної політики. Основні пріоритетні цілі та напрями соціальної політики визначаються урядовими програмами, що створюються на підставі Указу Президента України. За час незалежності України були прийняті наступні документи: “Основні напрямки соціальної політики України на 1997 – 2000 рр.”, “Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року”, програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”, „10 кроків назустріч людям”, „Програма діяльності КМУ Український прорив”.

На сучасному етапі стратегічними цілями соціальної політики в Україні на державному рівні є:

• досягнення відчутного поліпшення матеріального добробуту і умов життя людей;

• забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, підвищення якості та конкурентноздатності робочої сили;

• гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров'я, культуру, житло;

• переорієнтація соціальної політики на сім'ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються сім'ї;

• забезпечення соціальної підтримки найуразливіших верств населення;

• вплив на демографічну ситуацію в напрямі підвищення народжуваності та зниження смертності населення, підвищення тривалості життя;

• значне поліпшення соціальної інфраструктури.

Пріоритетами соціальної політики є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я населення.

Здійснення основних напрямів державної соціальної політики потребує розроблення механізму фінансового, правового, інформаційного забезпечення. Джерелами фінансування програм соціальної політики можуть бути кошти державного і місцевого бюджетів. Соціальні гарантії для економічно активного (працездатного) населення повинні забезпечуватися за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та їх об'єднань. Додатковим джерелом ресурсів у соціальній сфері можуть бути іноземні цільові позики та кредити для виконання конкретних соціальних програм.

Отже, соціальна політика покликана регулювати відносини в суспільстві в інтересах основних соціальних груп і пов'язана з низкою заходів уряду, спрямованих на підвищення добробуту населення.

Практичним втіленням соціальної політики в соціальній державі є соціальна робота. Саме тому для ефективного вирішення соціально-економічної проблематики суспільства соціальна робота повинна бути професійною, зваженою і базуватися на чітко розроблених соціальних програмах.

Основним інструментом та складовою соціальної політики при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої є соціальний захист.