Розділ 3. Соціальна робота і суспільство

3.1. Поняття та типи соціальних відносин. Зв'язок соціальної роботи з рівнями соціальної роботи. Характеристика соціальної сфери держави

Поняття “соціальні відносини” вживається у широкому й вузькому розумінні. У широкому розумінні соціальні відносини є синонімом поняття “суспільні відносини”, тобто протистоять природним відносинам. За такого підходу соціальні відносини – це система соціальних зв'язків між людьми, в які вони вступають у процесі соціально-економічної, соціальної (у вузькому значенні), політичної, духовної взаємодії, це відносини, в основі яких лежить обмін цінностями, відносини соціальної залежності та влади. Зазначені елементи є важливими складовими соціального зв'язку.

Відомою є думка, що соціальні відносини виникають із взаємовідносин, спрямованих на досягнення різноманітних цінностей. Цінності в цьому аспекті є джерелом, необхідною умовою для різних видів соціальних взаємодій. Стабільність соціальних відносин зумовлюється існуванням у суспільстві неперехідних цінностей, природно-історичним процесом їх обміну. На нерівному розподілі соціальних цінностей у суспільстві будуються соціальні, насамперед економічні, відносини. А зміст соціальних відносин залежить від того, як поєднується у взаємодіях людей потреба в цінностях і володіння ними [Гіденс].

У вузькому розумінні під соціальними відносинами розуміють систему соціально-групових відносин. Основними видами соціальних відносин в зазначеному аспекті є соціально-класові, етнонаціональні, сімейно-шлюбні, територіально-поселенські, соціально-трудові та ін.

Отже, соціальні відносини – це стосунки, що визначаються положенням і станом людей та груп у соціальній структурі суспільства. Сюди можна віднести рівність і нерівність, прояви соціальної діяльності і поведінки, соціальні якості людини, соціальні статуси і повноваження.

Будь-які соціальні відносини характеризують взаємозв'язок людей з приводу їх життєвого простору, засобів відтворення та вдосконалення життя. Саме в аспекті соціальних відносин, а, точніше, для покращання таких стосунків, вирішення проблем, які виникають в процесі соціального існування, і була започаткована соціальна робота. Контекст розуміння соціальних відносин як передумови здійснення соціальної роботи полягає у врахуванні соціальній диференціацій у людських стосунках, взаємодії соціальних інституцій при вирішенні проблем людей.

Реальними носіями соціальних відносин виступають окрема людина, що є особистістю, група людей, що утворюють систему, певний соціум, внутрішньо організований і структурований, суспільство, взяте в цілому. Відтак, соціальні відносини можна розділити на такі рівні: а) первинні – відносини в первинній соціальній групі (сім'я, друзі, учні, колектив); б) вторинні – визначаються членством у вторинних соціальних групах (територіальних, регіональних, етнічних); в) третинні – на рівні суспільства в цілому (член суспільства, громадянин).

В залежності від прояву рівня соціальних відносин розрізняють наступні рівні соціальної роботи:

1. Індивідуальний – робота соціального працівника з конкретною проблемою конкретного клієнта (наприклад, ситуація призначення субсидії, індивідуальна соціально-правова або соціально-психологічна консультація тощо).

2. Груповий – соціальна робота розрахована на певну групу (наприклад, сімейна терапія, соціальна робота у групі анонімних алкоголіків, тренінг пошуку роботи з безробітними, соціальна робота в громаді тощо).

3. Загальнодержавний (наприклад, запровадження пенсійної реформи, розробка та прийняття Загальнодержавної програми ранньої медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів тощо).

4. Адміністративно-управлінський – пронизує по вертикалі усі попередні.

Отже, соціальні відносини – основа, передумова і контекст соціальної роботи. Тип соціальних відносин визначає способи вирішення проблем, що виникають в них, а також дає змогу охарактеризувати соціальні проблеми та рівні їх вирішення.

Соціальні відносини проявляються при реалізації соціальних інтересів осіб, а також при виконанні соціальній функцій. Такі стосунки оформляються в соціальну сферу. Можемо вкладати два змісти у це поняття.

Соціальна сфера – відносно самостійна сфера суспільного життя, в якій реалізуються соціальні відносини суб'єктів, а також здійснюються відтворення життя особистості (соціальна сфера як сукупність соціальних відносин).

Соціальна сфера – область діяльності людей, зайнятих наданням соціальної роботи та послуг.

Існування соціальної сфери обумовлене необхідністю забезпечувати певні потреби людини. За А.Маслоу, усі потреби людини складають своєрідну ієрархію і можуть бути об'єднані в наступні групи (від нижчих до вищих): фізіологічні потреби (сон, їжа); потреби у безпеці (одяг, житло); потреби у спілкуванні; потреби у розумінні та повазі; потреби в самореалізації та самоактуалізації.

Соціальна сфера і в першому, і в другому розумінні, повинна забезпечувати всі потреби особистості. У зв'язку з цим соціальну сферу називають опосередкованим відтворенням життя. Виділяють три напрямки людського відтворення: забезпечування народжуваності; забезпечення роботою, заробітком; забезпечення належного рівня здоров'я, освіти. Вони є основою соціальної сфери в Україні.