9 Акустичний розрахунок

Метою акустичного розрахунку є визначення рівня шуму, який створюється в приміщеннях вентиляційними установками і, у разі потреби, містить розрахунок шумоглушника. Шум від вентиляторної установки повинен бути на 5 дБ. нижчим, ніж допустимий для даного приміщення [9, с.303].

У проекті розрахунок дозволяється робити з наступними спрощеннями:

9. розрахунок робити тільки для приміщення, зазначеного в завданні, і враховувати шум тільки від припливного вентилятора;

9. розрахунки вести тільки для октавних смуг 125 і 250 герц;

9. враховувати тільки дифузійний шум у приміщенні.

При таких спрощеннях не враховується проникнення шуму від витяжного вентилятора, по рециркуляційному повітроводу і шум від повітророзподільників, а також не береться до уваги нерівномірність звукового поля в приміщенні. У проекті також дозволяється для обліку шуму від механічної витяжної вентиляції чи рециркуляції збільшити (без спеціального розрахунку) звукову потужність припливної системи на всіх октавних смугах на 2 дБ. У випадку, якщо після припливного вентилятора необхідно встановити глушник, на кресленнях потрібно показати глушники також перед витяжним вентилятором і на рециркуляційному повітроводі (без розрахунку).

Розрахунки рекомендується вести за [9]. Послідовність розрахунку викладена в таблиці 17.19, яка відноситься до прикладу в [9, с.343].

Розглянемо хід розрахунку за пунктами цієї таблиці.

Пункт 1. За допомогою таблиці 17.1 вибирається номер граничного спектра шуму для даного приміщення; за таблицею 17.3 встановлюються граничні рівні звукового тиску для октавних смуг 125 та 250, що і записуються в таблицю. Далі для переходу до пункту 2 необхідно встановити загальний рівень звукової потужності, що генерується вентилятором через нагнітальний отвір за відсутності нагнітального повітроводу. Виконується це за формулою 17.1.

Пункт 2. За таблицею 17.5 визначаються знижки від загального рівня потужності для одержання октавних рівнів 125 і 250.

Пункт 3. За таблицею 17.6 визначаються добавки (врахування приєднання повітропроводу).

Пункт 4. Обчислюються октавні потужності шуму, який створюється вентилятором у повітропроводі з урахуванням поправок і .

Далі йдуть пункти, пов’язані з підрахунком утрат звукової потужності на шляху хвилі до найближчої решітки приміщення (пункти 5-11). Повинно бути враховано:

9. втрати на прямих ділянках металевих повітропроводів за таблицею 17.11 (при неметалевих утрати не враховуються);

9. втрати в колінах і відводах ― за таблицями 17.12 та 17.13;

9. втрати від відображення звукової хвилі при вході в приміщення за таблицею 17.15;

9. втрати в трійниках ― за рисунком 17.7.

При користуванні графіком [9, рис.17.7] потрібно враховувати наступне. На графіку через позначена як площа перерізу бічного відгалуження, так і площа проходу; перетин стовбура позначений , а через указана сума перетинів проходу та бічного відгалуження. При визначенні втрат потужності на прохід потрібно користуватися графіком 17.1 без виправлень. При обчисленні втрат у відгалуженні до втрат за графіком необхідно додавати втрати в коліні за таблицею 17.12.

Пункт 12. Сюди заноситься сумарне зниження звукової потужності у повітропроводах .

Пункт 13. Тут визначається потужність, створювана в приміщенні . Вона підраховується як різниця потужності, випромінюваної вентилятором, і втрат у повітроводах .

Пункт14. Сюди заноситься різниця між рівнем потужності, що надходить, та рівнем звукового тиску, який установиться в приміщенні . Знаходиться ця величина за номограмою рисунка 17.5. При відомому рівні вхідної потужності середній рівень звукового тиску в приміщенні для кожної октавної смуги може бути обчислений за формулою 17.9

; звідси знайдемо величину

, (30)

де В – шумова характеристика приміщення, , що залежить від його розмірів і звуковбирної здатності поверхонь огороджуючих конструкцій (формула 17.11). Для того щоб знайти величину за номограмою рисунка 17.5, потрібно попередньо за допомогою таблиці 17.9 віднести дане приміщення до одного з трьох видів, які відрізняються середнім коефіцієнтом звукопоглинання, врахувати висоту приміщення та площу підлоги.

Пункт 15. Визначаємо рівні звукового тиску в приміщенні за відсутності шумоглушника. Обчислюються вони як різниця величин у п. 13 і 14.

Пункт 16. Сюди для всіх октавних смуг записується величина , де - кількість припливних решіток, а 5 - кількість децибелів, на яку рівень вентиляторного шуму повинний бути нижчим від максимально допустимого.

Якщо приміщення має механічну витяжну вентиляцію чи в приміщенні передбачена рециркуляція, то замість необхідно записати відповідно до прийнятого в проекті спрощення.

Пункт 17. Необхідне зниження рівня звукового тиску одержуємо, віднімаючи від значень п.15 значення п.1 і додаючи значення п.16.

Пункт 18. За величинами, записаними у п. 17, за таблицями 17.16 чи 17.17 підбирається довжина шумоглушника; за швидкістю на ділянці ― його переріз. У п.18 заноситься фактичне падіння звукової потужності в підібраному шумоглушнику.

Підібраний глушник повинен бути розміщений на першій від вентилятора ділянці повітропроводу, що має бути відображено на кресленнях. Аеродинамічний опір глушника дозволяється в даному проекті врахувати через КМО рівним 2,0 (див. вище).

Технічні характеристики шумоглушників наведені в [9, с.341-342]. При цьому слід пам’ятати, що трубчасті глушники застосовують у системах на ділянках, що не перебільшують 500 мм, а пластинчасті ― у випадках, коли розмір перевищує 500 мм.

Розрахунок шумоглушника можна виконати за допомогою програми VENT (код 266). Загальний хід розрахунку збігається з наведеним вище розрахунком уручну.