8 Підбір вентиляторів

При підборі вентилятора визначається його тип і номер, частота обертання вала та потужність електродвигуна, діаметр робочого колеса й коефіцієнт корисної дії. Вибір повинен бути зроблений так, щоб вентилятор, працюючи на дану систему, давав необхідну продуктивність і тиск при максимальному значенні його ККД.

При виконанні курсового та дипломного проектів із вентиляції рекомендується вибирати вентилятори:

- при встановленні витяжних вентиляторів на горищі - осьові вентилятори серії 06-300, описані в [9, с.409]; їх аеродинамічні характеристики наведені на с.408;

- при встановленні витяжних вентиляторів на даху ― дахові радіальні чи осьові, описані в [9, с.411 і 412];

- для припливних систем – радіальні ВЦ 4-75 виконання 1 у вигляді готових вентиляторних агрегатів (комплектів), що складаються з вентилятора й електродвигуна, змонтованих на загальній рамі ; аеродинамічні характеристики цих вентиляторів подані в [9, с. 382-387]; габаритні розміри на с.389-395 або у [8, додаток 1].

Якщо в системі можливі невраховані втрати або підсоси повітря через нещільності у повітроводах (наприклад, при прокладанні магістральних повітроводів по підвалах чи горищах), то розрахункові витрати повітря необхідно приймати із запасом 10-15%. Як підбирати вентилятор, покажемо на такому прикладі.

Нехай вентиляційна мережа повинна пропускати витрати повітря 7000 м³/год, причому, відповідно до аеродинамічного розрахунку, загальний опір мережі складає 360 Па. З огляду на можливі нещільності повітроводів будемо вентилятор підбирати на продуктивність і тиск, узяті із запасом 10%. Тоді розрахункова продуктивність вентилятора виявиться , а тиск Па. Оскільки в [9] тиски дані в , переведемо необхідний тиск у цю одиницю вимірювання: .

Далі порядок дій такий.

1 Послідовно наносимо точку (точка А) на характеристики вентиляторів ВЦ 4-75 різних номерів і вибираємо той номер, для якого точка буде відповідати найбільшому ККД вентилятора. У даному випадку це буде вентилятор № 6.3 [9, с.385, рис.1.16].

Як видно з рисунка, ці вентиляційні агрегати випускаються тільки з кількістю обертів за хвилину 950 і 1450. Найближче до нашої точки проходить лінія 950 об/хв, отже, приймається вентилятор № 6.3 із частотою обертів 950 об/хв.

2 Оскільки наша точка А не лягла точно на лінію 950 об/хв, потрібно знайти точку спільної роботи вентилятора й мережі накладенням характеристики мережі. Для побудови останньої через нашу точку проводимо пряму, паралельну лініям ККД, до перетину з кривою 950 об/хв. Точка перетинання В і буде робочою точкою. Їй відповідає витрата 8300 та тиск 47 . Рисунок характеристики, що пояснює положення робочої точки, має бути наведений у пояснювальній записці (див. рис.5).

Рисунок 5 - Знаходження робочої точки

У нашому випадку витрата повітря при роботі вентилятора на дану мережу відхилилася від необхідної менше ніж на 10%. Таке відхилення можна визнати припустимим. При відхиленні, більшому ніж на 10%, потрібно скоригувати аеродинамічний розрахунок мережі таким чином, щоб точка А лягла на точку характеристики вентилятора С (див. рисунок 5) чи спробувати підібрати вентилятор з іншою робочою характеристикою.

3 Записуємо позначення вентагрегата. У даному випадку воно А 6.3 100-1. Розшифровку цього позначення можна знайти у [9, с.388]: вентилятор ВЦ 4-75, № 6,3 з нормальним колесом (1,0D_н), на одному валу з електродвигуном 4А 100 В6; електродвигун потужністю 2,2 кВт із частотою обертання 950 об/хв; габаритні розміри [9, с.389]. Розшифровка позначення повинна бути наведена в специфікації устаткування.

Для підбору вентиляторів можна застосовувати програму VENT (код 258). Меню програми підбору вентиляторів має такий вигляд.

Приклад 13

ПІДБІР ВЕНТИЛЯТОРА

Вибір вентилятора - 1

Параметри мережі - 2

Побудова графіків - 3

Установлення діафрагми - 4

Зміна обертів - 5

Зміна діаметра робочого колеса - 6

Установлення групи вентиляторів - 7

Поповнення бази даних - 8

Вихід - <Esc>

Попередньо з бази даних за витратами повітря та робочими тисками підбираємо вентилятор (пункт 1). Наприклад ВЦ 4-75-5 із робочим колесом 1,0 D_ном. Потім уводимо параметри вентиляційної мережі (пункт 2). У нашому випадку це м³/год і Па. Положення робочої точки, коефіцієнт корисної дії та необхідну потужність вентилятора для заданої мережі можна подивитися, використовуючи пункт 3. Для нашого вентилятора положення робочої точки м³/год і Па при обертах об/хв. Для підвищення тиску задамо робоче колесо 1,05 D_ном (пункт 6). При цьому витрати повітря й тиск збільшаться: м³/год і Па. Запас по витратах повітря складає 5,5% , потужність 1,65 кВт, ККД=72%. Якщо необхідно точніше „підігнати” витрати повітря, найкраще трохи зменшити кількість обертів вентилятора (на графіку , пункт 5) . Звичайно на практиці для цього застосовують або клинопасову передачу, або електронний регулятор кількості обертів. У цьому випадку одержимо: м³/год , Па, об/хв, потужність 1,41кВт, ККД=72%. Оскільки робоча точка знаходиться справа від максимуму ККД, витрати повітря можна відрегулювати діафрагмою (пункт 4). Для цього задамо діаметр повітропроводу 500 мм (по діаметру всмоктувального патрубка) і діаметр діафрагми 400 мм. Результати розрахунку положення робочої точки аналізуємо за графіками: м³/год , Па (з урахуванням утрат тиску на діафрагмі), об/хв, потужність 1,68 кВт, ККД=75%. У випадку відсутності в каталозі вентилятора на великий тиск чи витрати повітря або для підвищення надійності вентилятори можуть встановлюватися послідовно чи паралельно (пункт 7).