4.5.4 Витяжні центри

Конструкція вентиляційних камер з осьовими вентиляторами, призначених для встановлення на горищах, наведена в [11, с.20]. У системах гравітаційної вентиляції встановлюється лише витяжна шахта [10, рис.10.26]. В обох випадках розміщення дефлектора на виході із шахти не обов’язкове. Камеру з радіальним вентилятором зображено в [10, рис.10.16], а також у [13, с.148].

За відсутності горища чи технічного поверху застосовуються дахові вентилятори, що встановлюються на даху без камер; їх технічні дані подані в [9, с.411 і 412]. Для їх установлення на даху передбачається отвір, обрамлений залізобетонним бортиком, котрий піднімається над покрівлею.

4.6 Остаточне конструювання припливних систем

4.6.1 Загальна схема. Розміщення вертикальних і горизонтальних каналів

За наявності цегляних внутрішніх стін рекомендується вибирати схему, при якій припливна камера розташовується в підвалі чи на першому поверсі, роздавальний канал знаходиться в підвалі, а за відсутності підвалу ― в ґрунті під підлогою першого поверху. Від роздавального каналу до кожного приміщення в стіні прокладається самостійний вертикальний канал.

Якщо підвал не опалюється, повітропроводи, що йдуть по ньому, повинні мати малотеплопровідні стінки. Канали в ґрунті виготовляються із цегли або залізобетону.

Вертикальні канали ніяких особливостей порівняно з вертикальними витяжними не мають. Випускання повітря в даному проекті рекомендується передбачати під стелею приміщень; у високих приміщеннях ― на висоті 5-6 м від підлоги.

У каркасних будинках може виявитися доцільним застосування поверхових горизонтальних роздавальних каналів, що прокладаються у коридорах. Повітря подається до них від загальної припливної камери у вертикальних каналах, стосовно яких зберігається вимога “перепуску” мінімум на один поверх.

Приховані горизонтальні вентиляційні канали необхідно проектувати аналогічно витяжним ( див. п. 4.5.3).

4.6.2 Припливні установки та припливні камери

Припливні установки складаються з таких пристроїв:

1) повітроприймальна шахта з жалюзійними решітками;

2) повітроприймальний утеплений клапан;

3) фільтр;

4) калорифер;

5) вентиляторна установка.

Приклад компонування нетипової припливної установки наведено в [10, рис.10.13] і рисунку 10.2 даних методичних указівок, а також у [13, с.145-146]. Типові припливні камери індустріального виготовлення зображені в [10, рис.10.15].

4.7 Ескізне відображення прийнятих рішень

Прийняті рішення по конструкціях систем зрештою повинні бути показані у вигляді креслень, виконаних у визначеному масштабі (див. розділ 10). Однак зображення в масштабі можливе лише після проведення розрахунків усіх елементів системи. До таких розрахунків усі прийняті пристрої потрібно нанести ескізно на архітектурні креслення будинку. Одночасно корисно ескізно зобразити в аксонометрії схеми всіх систем, що полегшить їх наступне викреслювання в масштабі, а також складання розрахункових схем (див. розділ 7.3). Системи вже на цій стадії потрібно пронумерувати. Витяжні механічні системи одержують номери В1, В2, В3, витяжні гравітаційні ― ВГ1, ВГ2, ВГ3, припливні механічні системи ― П1, П2, П3.