Властивості будівельних розчинів на меленому негашеному і гідратному вапні

Призначення розчину	Вид вапна	Вид заповнювача	Рухливість суміші	В/В	Середня густина, кг/м3	Водоутримуюча здатність, %	Межа міцності при стиску, МПа
							3 доби	7 діб	після 5 циклів заморожування і відтавання
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Варіант 2. Визначити вплив вмісту тонкомеленого піску у вапняно-кремнеземистому в’яжучому на його міцність і встановити раціональний склад цього в’яжучого.

Методичні вказівки. Для цієї задачі рекомендується виготовити декілька серій зразків із бетонної суміші однакового складу, але при різній кількості меленого піску (наприклад, 50, 100, 150, 200, 250% маси вапна). Вапняно - кремнеземисте в’яжуче готують ретельним перемішуванням окремо подрібнених вапна і піску. Площа питомої поверхні піску має бути не менше, ніж 200 м²/кг, а у вапна у 1,5-2 рази більшою (400-450 м²/кг).

При змішуванні компонентів для регулювання швидкості гідратації вводять дрібномелений гіпс (3-5% маси вапна) або розчин ЛСТ (до 1% маси вапна).

Зразки для випробувань готують таким чином.

Готують вапняно-кремнеземисте в’яжуче змішуванням віддозованих вапна і меленого піску згідно із завданням, але активність в’яжучого повинна становить 40-42%. Потім додають звичайний кварцовий пісок, та перемішують уручну з додаванням води до 10% вологості. Активність готової суміші зазвичай знаходиться у межах 6-8% . Активність вапна, в’яжучого й бетонної суміші перевіряють за стандартною методикою титруванням 1н розчином соляної кислоти. Готову суміш пресують у металевій формі під тиском 15 МПа на пресі РП-5.

Відформовані зразки завантажують в автоклав і запарюють при тиску пари 0,8-1,2 МПа. Режим запарювання вибирається за рекомендаціями викладача.

Після автоклавування зразки піддають випробуванню на стиск. Результати випробувань заносять у таблицю й креслять графіки залежності міцності зразків від умісту меленого кварцового піску, за якими встановлюють раціональний склад в’яжучого. За оптимальний приймають такий склад вапняно-кремнеземистого в’яжучого , при якому отримують бетон з найбільшою міцністю.

Таблиця 4.2.2

Вплив вмісту меленого піску у вапняно-кремнеземистому в’яжучому на міцність бетонів

№ з/п	Фактичні витрати матеріалів, кг на 1 м3 бетону				Середня густина бетону, кг/м3	Межа міцності, зразків при стиску, МПа,
	Вапно	Мелений пісок	Рядовий пісок	Вода
1	2	3	4	5	6	7

Варіант 3. Встановити залежність міцності вапняно-кремнеземистого в’яжучого від ступеня його подрібнення.

Методичні вказівки. У цій роботі бажано порівняльним випробуванням установити вплив на активність вапняно-кремнеземистого в’яжучого як тонкості помелу цього в’яжучого в цілому, так і ступеню подрібнення окремих компонентів.

Готують декілька серій зразків із суміші постійного складу (в’яжуче —рядовий пісок 1 : 6 — 1 : 8 за масою), для приготування котрих використовують в одному випадку вапняно-кремнеземисте в’яжуче з різним ступеням подрібнення (наприклад, 300, 400 і 500 м²/кг), в іншому — в’яжучі, що отримані змішуванням вапна постійної тонкості помелу (400-450 м²/кг) і меленого кварцового піску різної площі питомої поверхні (100, 150 і 200 м²/кг).

У першій серії дослідів вапняно-кремнеземисте в’яжуче отримують спільним помелом у лабораторному млині негашеного вапна і рядового кварцового піску, в другій — ретельним змішуванням тих самих компонентів, попередньо подрібнених до заданої тонкості. Співвідношення між вапном і піском вибирають залежно від їх якості у межах 1:1 — 1:2,5.

Порядок приготування зразків та їх автоклавування наведений у попередньому варіанті.

Результати випробувань зводять у таблицю і аналізують.

Варіант 4. Встановити вплив інтенсифікаторів твердіння на міцність вапняно-кремнеземистих в’яжучих.

Методичні вказівки. Рекомендується визначити вплив на міцність вапняно-кремнеземистих в’яжучих добавок деяких солей натрію і кристалічних затравок. У якості добавок першої групи використовують гідроксид натрію, сульфат або карбонат натрію, а у якості добавок другої групи — дрібномелений бій актоклавних вапняно-піщаних виробів чи спеціально виготовлених гідросилікатів кальцію.

Виготовляють не менше ніж 3-4 серії зразків з різним вмістом кожного виду добавки.

Кількість добавки першої групи становить 0; 0,2; 0,3; 0,5%, а другої — 1; 2; 3; 5%.

Розрахунок кількості добавки ведуть від маси сухої бетонної суміші.

Добавки першої групи вводять у суміш із водою замішування, другої — при помелі в’яжучого.

Вапняно-кремнеземисте в’яжуче отримують спільним помелом 1 частини негашеного вапна і 1,5-2 частини кварцового піску за масою. В’яжуче подрібнюють в лабораторному млині до площі питомої поверхні 300-350 м²/кг. Готують зразки за вказівками варіанта 2.

Автоклавну обробку здійснюють під тиском пари 0,8-0,9 МПа, але при меншій ізотермічній витримці при максимальному тиску (2-4 години).

Результати випробувань заносять у таблицю, аналізують та роблять висновки про ефективність впливу добавок на активність вапняно-кремнеземистих в’яжучих.

Таблиця 4.2.3