Вплив виду заповнювача, в/г, умов ущільнення на властивості гіпсових розчинів
Вид заповню-вачів |
Склад розчину, Г : З |
Рухливість, см |
В/Г, при якому досягається необхідна рухливість |
Умови ущільнення |
ρ m, кг/м3 |
Витрати матеріалів, кг/м3 суміші |
Межа міцності, МПа |
|||
гіпс |
вода |
заповню-вач |
при згині |
при стиску |
||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9
|
10 |
11 |
Варіант 6. Визначити ефективність різних способів підвищення водостійкості будівельного гіпсу.
Методичні вказівки. При встановленні можливості підвищення водостійкості гіпсових в’яжучих проводять порівняльні випробування зразків, виготовлених із тіста:
1 — пластичної консистенції;
2 — жорсткої консистенції без добавок;
3 — жорсткої консистенції з уведенням ПАВ;
4 — жорсткої консистенції з уведенням вапна;
5 — жорсткої консистенції з уведенням доменного гранульованого шлаку.
Ступінь водостійкості гіпсу рекомендується характеризувати коефіцієнтом розм’якшення Для кожного експерименту виготовляють 6 зразків — кубів розмірами 7х7х7 см. Для цього попередньо за допомогою віскозиметра Суттарда визначають В/Г відношення, необхідне для отримання тіста пластичної і жорсткої консистенції. Для тіста пластичної консистенції можна прийняти розплив коржа 12-13 см, а для жорсткої — 6-7 см.
У якості поверхнево активної добавки рекомендується застосовувати ЛСТ (лігносульфонат технічний) 1-1,5% маси гіпсу або гідрофобні добавки — асидол, милонафт 0,2-0,35% маси гіпсу в перерахунку на суху речовину. Вапно у кількості 5-25% уводять у вигляді водної емульсії, а граншлак у співвідношенні від 1 : 0,1 до 1 : 3 додають у гіпс до замішування з водою.
З тіста пластичної консистенції зразки виготовляють литтям, а з жорсткого тіста — ущільненням вібруванням на лабораторній віброплощадці протягом 20-30 сек. Зразки випробовують через 7 діб зберігання у вологому повітрі.
Випробуванням піддають три зразки, висушених до сталої маси при температурі не більше ніж 65 °С, три зразки — у водонасиченому стані.
Насичення зразків водою відбувається при витримці у воді протягом 48 год.
Коефіцієнт розм’якшення визначають за формулою
де Rвол — межа міцності при стиску зразків, насичених водою, МПа;
Rсух — межа міцності при стиску висушених зразків, МПа.
Результати випробувань заносять у таблицю і роблять висновки про ефективність дії різних способів підвищення водостійкості гіпсу.
4.2 Повітряне вапно
Варіант 1. Визначити ефективність використання меленого негашеного вапна для виготовлення будівельних розчинів.
Методичні вказівки. При виконанні цього завдання доцільно провести порівняльні випробування будівельних розчинів на меленому негашеному і на гідратному вапні.
Порівнюють властивості розчинів у кожному виді вапна: звичайних на кварцевому піску, мармурній крихті та легких — на керамзитовому піску.
Мелене негашене і гідратне вапно готують з вапна одного заводу. Мелене негашене вапно подрібнюють у лабораторному млині до питомої поверхні 400-450 м2/кг.
При виготовлені розчину в суміші бажано вводити добавку двоводного гіпсу (3-5% маси вапна) для уповільнення швидкості гідратації негашеного вапна. Для отримання порівняльних результатів гіпс у таких же кількостях слід додавати й у розчини на гідратному вапні.
Готують 2,5-3 л суміші кожного виду. Спочатку вапно і заповнювач ретельно перемішують без води вручну, а потім додають воду в кількості, що необхідна для отримання суміші необхідної рухливості, та знову перемішують.
Водовапняне відношення встановлюють попередніми дослідами з використанням стандартного приладу за ГОСТ 5802-86.
За ГОСТ 5802-86 визначають такі властивості розчинів:
1— рухливість;
2— розшаровуваність;
3— середню густину;
4— водоутримуючу здатність;
5— межу міцності при стиску через 3 і 7 діб твердіння на повітрі при кімнатній температурі;
6— межу міцності на стиску після п’яти циклів заморожування і відтавання.
На морозостійкість зразки випробовують через 7 діб твердіння. Результати досліджень заносять у таблицю 4.2.1 і аналізують.
Таблиця 4.2.1